🥩я чесно можу визнати, що значно комфортніше почуваюся за камерою, ніж перед нею. to the point, коли мої друзі описують мене як людину, яка «не любить фотографуватися». не знаю, я часто почуваюся дивно та вразливо перед камерою, і саме тому щиро захоплююся сміливістю акторів у кіно та людьми, які можуть багато фотографуватися.

саме тому, коли я все ж таки раз у декілька років вилізаю перед камерою, то дуже тішуся, коли мені справді подобається результат. за цю зйомку я щиро дякую неймовірно талановитій Єлизаветі Лібет. окрім того, що я почувалася супер-комфортно під час зйомки, у мене тепер ще є купа класних фото на наступні пости в інсті)

плюс я думаю, що зараз – у період свят, зйомка, як подарунок для близьких чи для себе – це влучний вибір. все ж таки, треба фіксувати себе та свої зміни, і, напевно, повноцінно важливість фото я змогла зрозуміти тільки після смерті тата. бо це пам’ять і про себе і про людей, що були тобі близькі. закарбований момент.

тому якщо ви шукала фотографку, то щиро раджу звернутися до Лізи 💋

🔪medea meditating on killing her children, 1852