Німецький унтер-офіцер і радянський рядовий на Тереспольському укріпленні Брестської фортеці. У лівій частині кадру - польські військовополонені. 22 вересня 1939 року.

Альберт Шпеєр у 1970-х роках

Міжнародний військовий трибунал у Нюрнберзі визнав особистого архітектора Гітлера, рейхсміністра озброєння та військового виробництва винним у скоєнні військових злочинів та злочинів проти людяності, та засудив до 20 років ув'язнення. 30 вересня 1966 року Альберт Шпеєр залишив в'язницю Шпандау, повністю відбувши термін ув'язнення.

Після звільнення Шпеєр продав за 150 тис. німецьких марок повернуту йому берлінську нерухомість і жив в основному в Гейдельберзі на віллі, яку в 1905 побудував його батько, і яка досі знаходиться в сімейному володінні.

У 1969 році він опублікував написані ще у в'язниці «Спогади», які мали великий успіх. 1975 року вийшла книга Шпеєра «Шпандау: Таємний щоденник», а 1981 року — «Держава рабів. Мої розбіжності із СС». У них він зобразив себе аполітичним технократом та інтелектуалом, який майже нічого не хотів знати про злочини режиму і лише «виконував свій обов'язок».

У фінансовому плані Шпеєр міг вести безтурботне життя. Він отримував гроші від продажу мемуарів та гонорари за інтерв'ю. Крім того, Шпеєр час від часу таємно продавав картини зі своєї колекції вкрадених у період націонал-соціалізму творів мистецтва, які з 1938 року він періодично купував за заниженою ціною нацистського торговця Карла Хаберштока. Від анонімного продажу картин через аукціонний будинок «Лемперц» у Кельні екс-міністр отримав дохід у розмірі близько 1 млн німецьких марок готівкою.

Альберт Шпеєр раптово помер 1 вересня 1981 року в Лондоні від інсульту, який стався в готелі Park Court під час зустрічі з коханкою.

Вінтажна реклама Opel Olympia Rekord, 1955 рік.

Картина "Князь Данило Острозький у битві на Синіх Водах. 1362 рік". Художник А. Орльонов.


Битва біля Синіх Вод, що начебто відбулася 1362 року, фігурує у всіх шкільних підручниках та у програмі ЗНО. Зіткнення між литовсько-руським та татарським військами часто трактують як злам і могутню перемогу, після якої частина Правобережжя відійшла до Великого князівства Литовського. Проте є сумніви, що цей бій взагалі був.

Досі достеменно не відомо ані точної дати, ані місця битви. Дослідники припускають, що зіткнення могло відбутися у межах сучасної Кіровоградської области. Жодна з протиборчих сторін не мала карт і чіткого плану дій.
Навіщо Ольґерд вирушив до сучасного Кропивницького, від якого по прямій лінії понад 800 км до міста Трок, тогочасного центру Литви? І це враховуючи те, що потрібно було перебратися через басейн Прип’яті, через усе Полісся, де не так вже й багато доступних шляхів сполучення навіть сьогодні. Контроль над шляхами? Чи контроль над територією, про яку нічого не відомо?

У цьому не було сенсу. Якщо поставити запитання, чому саме тут, умовно 1362 року,, відбулася битва, як це подають у більшості історичних праць, то виникають великі сумніви щодо її епохальности.

Синьоводська битва – це насамперед великий історіографічний міф. Чітко відповісти, чи відбулася вона насправді, надзвичайно складно й небезпечно, бо за цим тягнеться вервиця легенд, що пов’язують появу Ґедиміновичів на Правобережжі Дніпра у другій половині XIV століття.

Картина "Створення Острозької Біблії. 1581 рік" Художник А. Орльонов.

Острозька Біблія – символ багатої української культури і вона з'явилася саме у місті Острозі на Волині. Переклад Святого письма українською мовою замовив русинський князь Костянтин-Василь Острозький, один з найбагатших людей Європи XVI-ого століття. Видати книгу на той час було настільки складно і дорого, що князь двічі відмовлявся від цієї ідеї. До нашого часу із першого 1,5-тисячного накладу Острозької Біблії вціліла хіба п'ята частина екземплярів – приблизно 260 книг, які знаходяться у 24 країнах світу. В Україні є всього 12 оригінальних примірників.

На картині Артура Орльонова зображено дванадцятеро персонажів, які роздивляються щойно видану Біблію або зайняті працею у майстерні. Навколо князя Костянтина-Василя Острозького зібралися першодрукар Іван Федорович з сином, архієпископ Діонісій Палеолог, перший ректор Острозької академії Герасим Смотрицький та дипломат Михайло Галабурда з Великого князівства Литовського.

Найдрібніші деталі на полотні відповідають історичним реаліям – балки на стелі, нахил дерев'яних сходів, обладнання друкарні, одяг персонажів.

Литовська держава в XIV столітті захопила величезні території Русі та розширилася у кілька разів. Так, литовський князь Гедимін (Гедімінас) з 1316 по 1341 р.р. взяв Мінськ, Пінськ, Брест, Морільов, Турів, Вітебськ, Оршу та Мозир.

В 1320 Гедімін здійснив похід на південь і захопив Волинь, передавши це князівство своєму синові. Потім узяли Луцьк. 1321 року Гедимін рушив на Київ. На річці Ірмені він розбив об'єднані війська російських князів, після чого зайняв Бєлгород і обложив Київ, який через два місяці здався.

Багато міст Русі наслідували приклад Києва. У цих містах Гедимін залишив своїх намісників і литовські арнізони.

У результаті Русь зазнала подвійного ярма - татарського, оскільки росіяни продовжували платити данину Золотій Орді, і литовському. Так, Литовському князівству вони платили васальну данину та постачали рекрутів.

У Києві спільно з литовським намісником Гедиміна залишився татарський баскак (збирач данини). Крім того, Литва захопила основні російські торгові шляхи. У литовському війську більшість складали вихідці з російських земель.

Магістр Франц Людвіг Пфальц-Нейбурзький намагався відродити померлу бойову славу Тевтонського ордена. За його енергійної участі у 1696 році було сформовано Імператорський та королівський 4-й піхотний полк Гросмейстера Тевтонського ордену. Пізніше назву підрозділу скоротили до 4-го Нижньоавстрійського піхотного полку.

Полк брав участь у багатьох війнах і операціях. Його солдати били турків у Трансільванії, відзначились у Битві під Зентою, де габсбурзька армія під керівництвом Євгена Савойського розгромила османів. Савойський навіть надіслав лист подяки командиру полку барону Даміану Уго фон Фірмонту цу Неерзену.

У 1717 році під час облоги Белграда відзначився командир полку Даміан Казимір фон Дальберг, а 18 червня 1757 року, в рамках Семирічної війни, відбулася битва при Коліні, в якій полк взяв активну участь у розгромі прусської армії Фрідріха Великого, що вважалася непереможною.

Підрозділ відзначилося і Італійському поході Суворова проти французьких військ. У 1799 році полк брав участь у битві при Нові під командуванням Суворова, і в завзятому багатогодинному бою втратив до 3/4 особового складу та багатьох офіцерів.

Полк проіснував до Першої світової війни. Після поразки Австро-Угорщини його остаточно розформували. Однак традиції та пам'ять про Гросмейстера Німецького ордена були передані низці підрозділів армії Першої Австрійської республіки. Так, це почесне найменування отримав 4-й піхотний полк.

За часів Третього Рейху з трьох дивізій австрійської армії було створено німецьку 44-ту піхотну дивізію вермахту, перейменовану на рейхсгренадерську ім'я Гросмейстера Німецького ордену. Особливий прапор отримав 3-й батальйон 134-го гренадерського полку - він був створений на основі старого герба Священної Римської імперії та герба Австро-Угорщини. 23 листопада 1942 дивізія разом з 6-й армією вермахту була оточена під Сталінградом. Однак у 1943 році вона була сформована заново.

В австрійській армії після Другої світової війни правонаступником 4-го піхотного полку став спочатку 21 полк ландвера, а потім 2-а єгерська бригада 2-го єгерського полку. З 2006 року традиції полку носить 1-й віденський єгерський батальйон.

У 1957–1978 роках між Лондоном і Калькуттою діяв найдовший у світі автобусний маршрут. Його протяжність становила понад 32 тисячі кілометрів в обидва боки. Пасажири подорожували через 11 країн, зокрема Бельгію, Західну Німеччину, Австрію, Югославію, Болгарію, Туреччину, Іран, Афганістан, Пакистан, перш ніж дістатися Індії. Поїздка в один бік тривала 50 днів.
Квиток у 1973 році коштував £145 (еквівалент сучасних приблизно £2500) в один бік. Компанія Albert Travel забезпечувала пасажирам належний комфорт, включаючи харчування та ночівлю в готелях на шляху слідування. Поїздка прославилася як "Маршрут гіппі" (Hippie Route) і була схожа на екскурсію: пасажири мали час, щоб відвідати туристичні пам'ятки у Відні, Зальцбурзі, Стамбулі, Тегерані, Кабулі та містах Індії. Рейси припинилися в 1978 році через політичну нестабільність у регіонах, через які пролягав маршрут, зокрема через конфлікти в Ірані та Афганістані.

джерело - https://was.media/


а ви б змогли б стільки висидіти?

Фарерські рибалки фотографуються на борту пароплава по дорозі додому з ісландської риболовлі в 1898 році.

Копирайт: julius.colorization


і ні то кишені в нього а не те що ви подумали!!!!

Художник Пабло Пікассо сфотографований у віці 34 років у своїй студії на вулиці Шельшер, Париж, Франція, близько 1915 року.

Фото: lori.follart.history_in_color

В 1884 году была изобретена первая жевательная резинка со вкусом. Предприниматель Томас Адамс, уже продававший свои жевательные изделия, решил добавить в кусочки каучука лакричный ароматизатор.

Однако вкус новинки быстро выветривался, но проблему удалось устранить благодаря добавлению сахара и кукурузного сиропа.

Найкращий час для творення змін — сьогодні.
Бо освіта не чекає, а життя — тим паче.

Запрошуємо молодь долучитися до інтелектуального волонтерства та здобути досвід викладання із користю для українських школярів.

Програма «СтудМентор» від ГО «Навчай для України» — це програма волонтерства та розвитку, в якій українська молодь вивчає менторинг та застосовує його для викладання шкільних предметів у онлайні для дітей з прифронтових регіонів.

Умови участі:

📌 тобі від 18 років;
📌 ти маєш глибокі знання з одного зі шкільних предметів;
📌 готовий/а приділяти програмі 4+ години залученості на тиждень;

Формат:

📌 уроки з учнями відбуваються онлайн, двічі на тиждень, по 45 хвилин;
📌 один/а ментор/ка викладає для 1 або 2 груп учнів (одна група — до 3 дітей 5-11 класу);
📌 команда «Навчай для України» забезпечує менторів/ок усіма матеріалами для викладання та постійним супроводом вчителів із досвідом.

Долучитися до програми «СтудМентор» можна за посиланням: https://www.group-telegram.com/Stud_MentorBot

Гейша з доставкою додому. Японія, 1901 рік.

На відео рідкісні кадри моменту зіткнення другого літака з південною вежею (ВТЦ2), 2001р.

Прогляд телевізора в кінотеатрі міста Карпі, Італія, 1956 рік.

🌍✨ Запрошуємо в захопливі подорожі разом з Alex Bondar Adventures! ✨🌍

Мрієте про пригоди, яскраві краєвиди та незабутні сімейні моменти?
На нашому youtube каналі Alex Bondar Adventures ви знайдете:
✅ Експедиції в найкрасивіші куточки світу
✅ Веселі сімейні пригоди, які надихають
✅ Поради для подорожей з дітьми
✅ Історії, що запалюють цікавість і любов до світу

🎥 Від мальовничих гір і чарівних річок до активних атракціонів — кожен епізод наповнений теплом, радістю та справжніми моментами щастя!

🔔 Підписуйтесь на канал Alex Bondar Adventures та вирушайте з нами в мандрівки, які запам’ятаються назавжди!

#ПодорожіЗДітьми #AlexBondarAdventures #СімейніПригоди #Подорожі