Недільний ранок, та ще й на Зелені Свята, несила розпочинати текстом, тож використаю нагоду музично привітатися і в такий спосіб привітати мого товариша Володимира Окілка з днем народження: 48.

Доля звела мене з Володимиром у далекі дореволюційні часи, коли він став півфіналістом «Голосу Країни». У 2013 році наживо в новорічній студії Прямим Текстом Окілко виконав італійський стандарт Per Te. Перекладається «для тебе».

Володимир Окілко вже 10 років мешкає в США. Там і наздожене його власний виступ 12-річної давності, коли все було по-інакшому й дуже зелено.

Тепер в українців мали би закипіти мізки при розгадці тупикової головоломки: яким чином заклик до евакуації Сум корелюється з офіційним нав’язаним наративом-самообманом про «кордони-1991 і ніяк не інакше».

Людям, які состоять у позаурочному гуртку «Ні Сантиметра Землі», тепер треба якось самим собі пояснити рекордну втрату територій за останній рік – і при цьому соціологічний ріст довіри до керівника гуртка, який ці рекордні втрати забезпечує.

Трибунам затятих, які оспівують вічну війну й пожиттєву боротьбу, перебуваючи найдальше від неї, тепер треба остудити свої розгарячені голови у перерві між вигукуванням палких кричалок і задуматися над лінійним арифметичним рівнянням «що краще: зупинити війну на мінус 4 області чи йти до кінця, тобто до мінус 8»?

Усе, що відбувається на грунті, ніяк не корелюється з усім вербальним, що продукує рот на щовечірніх відео. Усе, що наяву мчить до масштабної катастрофи рівня «мінус 8», ніяк не відповідає віртуальним ілюзіям, сформульованим на базі недосяжних мріянь.

Небажання розглядати погані варіянти проміжного, але припинення війни веде до розгортання катастрофічно поганих сценаріїв, у порівнянні з якими стамбульські ескізи Арахамії ще видаватимуться супер-пупер.

Такі інтерв’ю, як це, належать до розряду глибинних, тому для мене воно трикрат вартісніше від коментування поточного.

За його епіграф візьму думку, сказану на початку цієї ціннісної розмови: нам не пасіонарії потрібні найбільше, а мислителі. Бо гіперактивністю не заміниш відсутність візії, навіщо й заради чого активничати. Ентузіязм не замінить метушню наосліп. Діяльний чин не замінить розмитості чи схибленості цілей.

Тому так: не пасіонарії нам потрібні, які спітніло гасають від спалаху до спалаху, від збору до збору, від виклику до виклику, від проблеми до проблеми – а мислителі, які всьому цьому броунівському рухові нададуть осмисленості й кінцевості. Щоб діяти результативно, а не просто діяти в режимі безконечності – треба мати чітку візію, базу, парадигму. Їх створюють мислителі, візіонери, інтелектуали, гуманітарії.

Якраз через те, що вони тупо нікому не потрібні в процесі гіперактивної біганини по колу; через те, що суспільство тваринно боїться дискутувати про глибинне й далекосяжне – якраз тому завзята пасіонарщина перекриває розмитість бачень.

Ділюся цим інтерв’ю з поміткою «основне тіло айсберга завжди під водою»:
👇
https://www.youtube.com/watch?v=24fKK9Iv1K0

А чого бульбашка так невдоволено булькає на слова Марії Берлінської про те, що «всі жінки й усі від 18 років будуть мобілізовані»?

Ну а чого ви хотіли? Гляньте на соціологію, в якій перші рядки стабільно посідає високоліквідна мрія про «кордони 1991 року», «виведення російських військ з усіх окупованих територій», «капітуляція й розпад росії» тощо.

Все ж просто. Той, хто встановлює ультимативно-найвищі планки вимог до закінчення війни, той має особисто взяти участь у реалізації своїх побажань. Хто утверджує й сповідує завідомо максималістські наративи – той не повинен накидатися на когось, хто скромно нагадує, що супервисока позиція повинна бути підкріплена безпосередньою посвятою. Не можна доручати комусь іншому виконувати свої пафосні ідеї, а самому лише вболівати збоку й наперед затарюватися поминальними лампадками за гуртовими цінами.

Усі ж проти перемовин. Усі ж проти поступок. Усі ж проти компромісних виходів із війни. Усі ж проти пошуків бодай якихось варіянтів, бо жоден інший варіянт, бачте, не влаштовує. Усі ж категоричні, незламні й до кінця. Відповідно: жінки і всі з 18 років, хто встановлює найвищі планки – той уже має розминати м’язи для стрибка.

Тупик - це коли нерозумні ще й залежні. Люди вірять у чужу правду здебільшого тому, що бояться власної.

Війна – це унікальний шанс вернути собі вкрадену країну. Всі ці роки ми тут начебто й жили, але весь гуманітарний простір й адженду цінностей нам формували або зайди, або вороги.

Саме тому планка війни стоїть набагато вище над територіями і довоєнним укладом життя.
Коли я чую схлипування утомльонних сограждан на тему «як же ж хочеться, щоб усе вернулося, як було до війни» - то мене тіпає. Бо «як було до війни» - це найпаскудніше й найпринизливіше побажання.

Якраз навпаки: війна сталася саме тому, що «до війни» все українське присікалося, висміювалося, заганялося в рустикальну нішу і не було домінантним. Тому й війна. Тому й окупант забирає собі подібне. Тому й прийшов за своїм соотєчественником, заздалегідь вирощеним в умовах русифікації й денаціоналізації.

Оце своє «як було до війни» треба забути, як страшний сон. Бо все тут будувалося не для українця й не під нього, а під креола, в якого з колонізатором значно більше виявилося спільностей.

«Як було до війни» - то краще би не було.

У цьому інтерв’ю я цілий пасаж присвятив новому для вкраїнського вуха поняттю лімітроф.

Лімітроф із латині – це провінція на кордонах імперій. Усі імперські концепти включають у себе лімітрофи – сателітні держави, що служать проміжним простором між імперіями і рештою світу.

В нашій збоченій кучмівській традиції термін лімітроф був замінений на більш тривіяльне слово буфер. Це – про нас. Ми були багатолітнім лімітрофом російської імперії, причому були зі свинським задоволенням, сидячи на двох стільцях: половина народу зі своїх морд вивергала руский язик і безлімітно споживала усе російське, при цьому бажаючи мати в кишені долари, європейський добробут і західні блага.

У доктрині Великого Лімітрофу простір довкіл росії описується як пояс лімітрофів, які наче виокремлюють росію від Європи ціною власної проросійськості.

Трикляте пограниччя України цивілізаційно означає приреченість перебувати у поясі Великого Лімітрофа. Питання лише – чиїм лімітрофом бути. Росія веде цю війну за те, аби Україна далі була її нейтральним лімітрофом. Ми ж ведемо цю війну за право бути лімітрофом Європи: сутнісно й формально належати до західної цивілізації, тісно прилягаючи до черева російської імперії.
👉
https://www.youtube.com/watch?v=24fKK9Iv1K0

The National Interest. Провідне консервативне видання США надрукувало блискучу статтю Карлоса Роа, знаного геополітичного стратега й аналітика. Такі тексти в нас узагалі не висвітлюються, тож – основні тези:

…Уперше з часів Другої Світової завдано ударів так далеко вглиб росії – причому без десанту і без танків, а лише з непомітно припаркованих фур.

…Україна, природно, перебільшує цифру уражених літаків, але все одно: це безпрецедентний удар по ядерній державі, здійснений неядерною.

…Тепер ритм війни зміщено з переговорів назад до ескалації. Всі табу зруйновані. Скринька Пандори відчинена.

…Якщо дрони можна розгортати з вантажних контейнерів будь-де, то практично будь-який порт, залізнична станція чи стоянка стає потенційним стартовим майданчиком.

…Будь-яка країна, яка має доступ до дешевих безпілотників та кілька офіцерів логістики, може здійснити удар на великій відстані без авіаносців чи гіперзвукових ракет.

…Це спосіб для малих держав проявляти силу далеко за межі своєї території.

...Ми вступаємо у добу воєнних дій, де дрони вилітають не з військових баз і їх не можна ідентифікувати.

…Якщо будь-який контейнер може приховувати рій дронів, то будь-який контейнер може стати мішенню. Це створює моторошну петлю.

…Для москви це приниження. І це точно призведе до ескалації. Те, що зробила Україна, є рішучим відхиленням від норми.

…Слід очікувати, що НАТО переосмислить безпеку портів та аеродромів. Треба думати, як роззосередити і маскувати літаки.

…Операція «Павутина» поставила Трампа в позу «змиритися або замовкнути». Якщо він продовжуватиме наполягати на припиненні вогню, то ризикує здатися відірваним від реалій.

…Інструменти сучасної війни дешеві, розпорошені та нерегульовані. Війни можуть стати вічними.

Для НАТО невигідне припинення війни в Україні.

Це одкровення генсека Рютте є квінтесенцією всього того, що я неодноразово висловлював останні пів року: метою розумного Заходу є капсулізувати війну на нашій території й наших цвинтарях, раз уже Україна відмовилася поступатися й так уже втраченими територіями. Вибір довговічної війни, на думку Заходу, є нашим добровільним вибором після відхилення трампової формули припинення війни.

Відповідно: гроші й зброю будуть давати – лиш би безсмертні герої собою пиняли орду й приймали весь її удар на себе, поки мудріші й прагматичніші в плановому порядку підлатають свої оборонні бюджети й укріплять свою оборонку до такого рівня, який унеможливить дальшу інвазію росії.

Такою є гола логіка всіх сторін.

Де тут наш інтерес і наші цілі – треба питати в непомильних бетменів, які у вічну війну теж заходять зі своїми шкурними мотивами, видимими неозброєним оком.

Там ніколи не було, нема і не буде їхніх дітей. І цим усе сказано.

Моя рекомендація: не читайте західну пресу; не відстежуйте світову аналітику; не цікавтеся альтернативними до зеленомафіозних поглядами на плин та перспективи війни; не вчитуйтеся дальше заголовків; не мучте себе експертними лонгрідами; не занурюйтеся в об’єктивність і професійність оцінок; не обтяжуйте себе серйозними питаннями; не вантажте себе тяжкими рефлексіями; відмахуйтеся від кожного прогнозу, що розходиться з вигуком «ура»; плюньте в кожного, хто бачить ситуацію ширше й глибше – воістину ж бо набагато легше нічого не розуміти, нічого не бачити, нічого не проглядати на кілька кроків уперед, нікого не слухати, крім глашатаїв на зеленій зарплаті.

Мій сьогоднішній відеоблог – для тих других:
👇
https://www.youtube.com/watch?v=OXgIVVPLsnw

Готовність до поступок. Соціологія КМІСу.

Готовність до територіяльних утрат:
52% ні
38% так
10% невідомо

Динаміка готових утрачати території з початку війни:
Готових утрачати було 10%, стало 38%
Не готових було 82%, стало 52%

Ставлення до офіційного визнання окупованих територій російськими:
68% проти
24% за

Ставлення до втрати 4 областей включно з нашими підконтрольними:
78% проти
15% за

А що, якщо віддати території, проте не визнавати цю втрату офіційно:
48% проти
43% за

Що про втрату територій думає найбільший загрожений прифронтовий регіон – Схід:
48% готові втрачати
30% ні
22% вагаються

Замість висновків:

1. З усіх варіянтів неминучої втрати територій українцям найбільше підходить римейк 2014 року: віддати фактично загарбані території, але не визнавати це офіційно, присвоївши їм статус невизнаних.

2. Маємо розполовинення народу в ставленні до територіяльних утрат: 52 на 48.

3. За час війни майже вдвічі (з 82% до 52%) впала кількість затятих, тоді як у 4 рази побільшало готових іти на територіяльні поступки (з 10% до 38%) + 10% не мають власної думки.

4. Найбільшу готовність жертвувати територіями проявляє Схід, до якого війна прилягає найщільніше: 56% готові вже завтра втрачати території, офіційно не визнаючи цю втрату. А 48% Сходу готові втрачати території в принципі.

5. Офіційне визнання окупації найбільше підтримує Південь (30% за) і Захід (25% за).

6. Передачу росії навіть не окупованих нею областей найбільше підтримує Захід (17% за). По суті, це позиція переселенців і внутрішніх біженців.

7. Базова цифра: кожен четвертий готовий офіційно віддати Росії загарбане взамін за мир.

Західні вливання й допомога у травні.

Світовий Банк:
84 млн доларів на зруйноване житло

Європейський Банк Реконструкції та Розвитку:
Діють 12 проєктів на 2,4 млрд євро, з яких 60% - енергетика.

Європейський інвестиційний банк:
Діють 23 проєкти на 4,4 млрд євро (транспорт і захист підстанцій)

Банк Розвитку Ради Європи:
50 млн євро на житло для ВПО

ЄС:
1 млрд євро – транш у держбюджет

Німеччина:
66 броньовиків, боєприпаси для танків, 4 кінетичні машини, 38 тисяч боєприпасів для зеніток Gepard, ракети для ППО, 3 артилерійські установки, 28 тисяч боєприпасів, 230 дронів, 6 броньованих евакуаторів, 4 машини для розмінування, 2 мінних трали, 41 радар, 187 лазерних далекомірів, 92 інфрачервоні біноклі, 3 прикордонні патрульні авто, 55 підводних буксирувальників, 917 гранатометів, 4500 гвинтівок, 150 000 джгутів; 534 спальні мішки

Франція:
• 10 млн євро на Чорнобиль
• Франція передає всі виготовлені в 2025 р. артилерійські установки CAESAR (8 на місяць)

Бельгія:
Виділено 1 млрд євро (100 броньованих швидких, 5 морських апаратів, дрони, шоломи, прилади нічного бачення, 16 тисяч одиниць зброї, 20 зеніток Cerber і танк Leopard)

Швейцарія:
Сплатила замість України внесок 6,4 млн євро в ЄБРР

Італія:
400 списаних БТРів

Словаччина:
84 млн євро на енергетику

Нідерланди:
Остання партія F-16

Данія:
628 млн доларів (артилерія)

Швеція:
500 млн доларів (розмінування, дрони, проплата техніки для ЗСУ)

Фінляндія:
90 млн євро на боєприпаси

Латвія:
Закладено 2,75 млрд євро на дрони

Якщо від західних і американських оцінок Павутини відняти всю хвалебно-позитивну частину, яка, безумовно, має місце й підстави, натомість сфокусуватися суто на професійних міркуваннях, то тепер фахівці, заскочені зухвалістю й креативністю операції, думають на майбутнє про таке:

1. «Павутина» - це перша в історії атака неядерної держави на ракетоносії ядерної держави. Це бʼє по концепції ядерного стримування.

2. Операція «Павутина» відкрила скриньку Пандорри: тепер кожна сторона війни захоче атакувати ворога з його території. Якщо дрони можна розгортати з вантажних контейнерів будь-де, то будь-який порт, залізнична станція чи стоянка стає потенційним стартовим майданчиком.

3. «Павутина» відкриває нову еру воєнних дій, коли дрони вилітають НЕ з військових баз, тож їх не можна ідентифікувати. У війну привносяться притаманнні більше для тероризму елементи ударів зі середини (носія вибухівки простіше запустити в безпосередній близькості до цілі).

4. Росія радо підхопить цю ініціятиву, бо має неспівмірно потужніші ресурси для диверсій. Незабаром дронні атаки можуть відбуватися без оголошення повітряної тривоги й пусків із території ворога.
👉
https://www.youtube.com/watch?v=OXgIVVPLsnw

Сьогодні 51 рік, як помер Юліус Евола – італійський філософ, езотерик, традиціоналіст, расист, консерватор, неоязичник, ідеолог ультраправих рухів. Для ознайомлення з суперечливістю Еволи – дрібка його цитат:

• Кожен володіє свободою настільки, наскільки того заслуговує.
• Сліпі, погодившись на те, щоб їх вели зрячі, наполягають на тім, аби цих зрячих відбирали вони самі.
• Нерівність людей – це настільки очевидна річ, що не хочеться тратити слова на її докази.
• Базовим принципом, який лежить в основі всякого виправдання війни, є героїзм. Війна надає людині шанс пробудити героя, що спить усередині. Війна висаджує в повітря рутину комфортабельного життя. Момент, коли індивід стає героєм, навіть якщо це остання мить його земного життя, переважує затяжне існування посеред сірості міст.
• Сучасне суспільство не просто опустилося до рівня суто матеріяльних і фізичних цінностей, але й не хоче помічати існування інших рівнів.
• Мудра людина, втративши почуття ненависті, дозріла до безплідності.
• Кров героїв священніша від чорнил мудреців і молитов вірян.
• Майже не лишилося нікого, хто вмів би наказувати й підкорятися. Абсолютна відданість повністю щезла в посередності колективу.
• Війна є частиною любові: самці, шматуючи один одного на куски, хміліють.

Так і занотуєм: якби вчасно в суспільстві не здійнявся хай, то зелені узурпатори тихцем накупили би на 31 млн грн щитів для розгону мирних демонстрацій.

Прекрасна штука – воєнний стан. Дозволяє позбавляти прав усіх і кожного, крім себе, незламно-бункерних. Призупиняє діяльність усіх партій, крім партії влади. Дає змогу легалізувати одноосібний лайт-авторитаризм. Виправдовує репресії, утиски й закручування гайок і болтів. Забороняє громадськості контролювати дії правителів і гарантує останнім непідзвітність, безкарність, закритість. Уможливлює ручне управління й царську модель. Є супервигідним виправданням усіх своїх діянь – «бо в нас війна», а отже, критика мародерів прирівнюється до розхитування човна, а це ж (авжеж!звісно!безперечно!) кому на руку – нашому заклятому ворогу! (кому ж іще?).

І аж невдобно запитувати: а навіщо узурпаторам щити для розгону мирних демонстрацій, якщо вибори в країні скасовані (бо воєнний стан), якщо політична активність на паузі (бо в нас війна), якщо народу заборонено виявляти протестні настрої (бо це рука путіна)?

Які ж вони жалюгідні…

На фортифікаційні споруди Сумщини було виділено 1,8 млрд грн, якщо хтось не знав. Загалом на будівництво оборонних укріплень по всій країні злили 20 млрд грн. Щоб ніхто про це не питав - владі явно потрібні щити.

Стан економіки. Аналіз за травень.

• Ріст ВВП – 0,5%. ВВП стоїть на місці. Ескалована війна продовжує вбивати економіку.

• Аномалія травня: населення скупило валюти на 1,73 млрд доларів, а продало на 1,54. Уперше за час війни населення скинуло найбільшу суму доларів.

• Основне й дуже сумне пояснення: через злидні люди залізли в свої заощадження, які в Україні лише валютні, бо гривня девальована в пень.
• Друге пояснення – галопуюча інфляція: людям не вистачає прямих доходів на нові ціни.
• Споживча інфляція – 15%. Спинити її неможливо нічим.

• Від початку року купівля валюти населенням перевищувала продаж на 3,35 млрд доларів.
• Торік населення купило валюти на 12,22 млрд доларів більше, ніж продало.

• Україна придбала за кордоном товарів на 8,6 млрд доларів більше, ніж продала. Ми – імпортозалежні.
• Наш експорт упав на 7%, а імпорт зріс на 16%.

• Негативне сальдо торгівлі побило рекорд за 33 роки. Всі внутрішні споживчі ринки розширюються суто за рахунок імпорту.
• Торговельний дефіцит покривається суто завдяки зовнішнім вливанням (42 млрд доларів торік).

• Міжнародні резерви України зросли на 10% і становлять 47 млрд доларів. Це – результат накачування західними вливаннями, наша економіка тут ні до чого.

У цьому етері говорилося про таке:

- Темпи окупації (ворог поглинає в середньому 14 кв.км на добу),

- Біда на Сумщині: мінус 100 кв км за місяць,

- Інтенсивність війни +20% після кожної ескалації,

- Наші перспективи в умовах обсесивних дронно-ракетних обстрілів унаслідок спроможності ворога наводнити небо безпілотниками
👇
https://www.youtube.com/watch?v=3UNeDh9OkpE

Швеція. Закрите, закупорене, без преси і зливів інформації, суперкулуарне засідання світових держав на тему: що буде далі з Україною.

Про що гіпотетично мали б там говорити держави, з якими Україна вже 2 роки як має "безпекові угоди" імені Єрмака?

Про те, як помогти країні, яка сама собі помогти не хоче, обравши з-поміж різних варіянтів найгірший – ризик утратити ще більше, якщо не вдвічі більше.

Про те, в якій конфігурації з-під тягаря війни виклигає жертва, яка добровільно обрала ризик утятися по Дніпру.

Про те, як треті й цілком захищені сторони-донори мають діяти тепер, коли «обидві сторони» взаємно ескалують війну, та ще й тим тішаться.

Про те, як максимально довго капсулізувати війну на території незламних, якщо вже остаточного фіяска зазнала ідея припинення війни, вигідної «обом істеблішментам».

Про те, скільки в грошовому еквіваленті третім і цілком захищеним сторонам коштуватиме продовження (для них) проксі-війни, в якій досяжних цілей стає все менше.

Про те, якими обсягами допомоги відкупитися від власної участі у безумстві, якщо замість них є охочі перебувати в ньому безкінечно.

Та інше.

Усі стрімкі, кинджалеподібні, різкі війни (такі, як ірано-ізраїльська прямо зараз) наочно показують: який же ж мізер можемо ми з усього того, що демонструють інші війни.

Ми навіть відсотка не можемо й не маємо від того арсеналу й протоколу дій, які застосовуються тими сторонами, які НЕ ХОЧУТЬ вічної війни, тому роблять їх максимально блискавичними.

Як вовати – то воювати з розмахом. Бабах – і нема несанкціонованих реакторів. Трахтібідох – і нема науковців-розробників ядерної зброї. Бум – і весь армійський резерв скликаний до строю (не бусифіковані селяни, а зарезервовані офіцери, попередньо навчені і приведені до присяги).

У порівнянні з такими війнами наша війна – це безнадійна тягамотина, місіння глинозему, топтання перетоптаного, зашморг безконечних стрілялок у дозованих розмірах, аби вистачило на десятиліття. Воно й вистачить на кілька десятиліть, украдених у самих себе.

А там, де стоїть завдання досягнути моментального й обширного ККД, усе табунами літає, свистить, дзижчить і робить свою справу – без усіх тиць-миць, крок уперед, три назад і поштучних укусів комара в громіздку тушу великана, від чого в нього хіба що посверблює відмахнутися лапою.

Можеш вести розмашисту війну – ведеш. Не можеш (як Пакістан з Індією) – не ведеш. І лише особливо обдаровані втягуються в петлю вічної війни, не маючи спроможностей вести її бодай на 5% від того, що демонструють інші війни.

Хід нашої війни за останній місяць. На основі ревʼю Центру Разумкова.

• Інтенсивність боїв зросла на 19%.
• У середньому – 184 штурми на добу.
• 4 травня був рекорд: 269 штурмів.

• Ракетно-дронові атаки стали масовими: 25 травня летіло одночасно 9 балістичних ракет, 60 крилатих ракет, 298 шахедів.
• 31 травня був рекорд: 472 дрони + 7 ракет.

• Україні бракує американських систем Patriot та ракет-перехоплювачів.
• Україна в нуль вичерпала запас ракет для систем SAMP/T і Crotale. Нема чим збивати.
• Наші морські дрони, обладнані американськими ракетами класу «повітря–повітря», знищили 2 винищувачі Су-30.

• На кордонах Харківської та Сумської обл. ворог тримає 125 тисяч війська.
• Росія має стале поповнення 30 тисяч новобранців щомісячно.

• Триває швидка окупація: ворог бере 14 кв км за добу.
• Біда на Сумщині: втрачено 100 кв км.

• Курська операція оголошується фсьо.
• Казали про фортифікації, про мінні поля, про укріплення... А чи було би все інакше, якби всі ті війська, які полягли на Курщині, нині боронили Сумщину в добре побудованих фортифікаційних спорудах?
• Росія впевнено створює буферну зону.
👉
https://www.youtube.com/watch?v=3UNeDh9OkpE

Нині 77 років тому вчинив суїцид японський культовий письменник Дадзай Осаму. Цей день щороку в Японії відзначається як «Поминання вишень». Деякі цитати Осаму.

• Справедливість - це зброя. Нею неможливо рятувати чи захищати, лише карати.
• Чим запекліший бій, тим більше марно вбитих.
• Коли вибір за мною – значить, вибору нема.
• Злі люди від інших теж чекають лише зла.
• Хороша книга гіршою не стане, скільки не читай.
• Досить жаліти себе – тоді життя перетвориться в безкінечний кошмар.
• Не можна пізнати життя в усіх його фарбах, якщо смерть не маячитиме поблизу.
• Я вижив? Чорт!
• Все, що ми можем, - це пробувати вижити.
• У цьому світі все – вбивство часу.
• Люди й правда потворно тупі.
• Гармонія, порядок? Та Богові до душі абсурд і безумні співпадіння!
• Якщо схибимо зараз, то ніякого «завтра» не буде.