Вакансія на Takflix 📨

Цього року на фестиваль глядацького кіно Миколайчук OPEN, після плідного півріччя роботи як піарниця, приїхала лише як відвідувачка. Тому вперше за дуже великий проміжок часу я повертаюсь до переглядів фільмів та на третій день відпустки знаходжу натхнення писати.

Не обіцяю стабільності, але сьогодні по плану розповісти про стрічки з перших днів — що бачила, про що шкодую та рефлексую.

ДЕНЬ 1 — Людина в центрі танцю

💫 «Життя Чака», реж. Майк Фленаґан — 7 з 10⭐️
Нова екранізація Стівена Кінґа відрізняється від стилю що письменника, що режисера («Доктор Сон», «Падіння дому Ашерів») своєї добротою як у дитячій казці. Хоча розповідає про страшне та сюрреалістичне водночас — кінець світу, смерть та навіть привидів, які передбачають твоє майбутнє.

Переказувати сюжет, як вже писали деякі мої колеги у рецензіях, просто немає сенсу. Бо не лінійна побудова його головна фішка. А я не готова забирати можливість розгадувати та інтрепретувати у тих, хто не бачив фільм на фестивалі. Історія про Чака (Том Гіддлстон - «Локі») тут розповідається від його смерті до дитинства у трьох актах. У першому: світ наближається до свого кінця, і люди обʼєднуються з тими, кого кохають — по інерції. По всьому світу зʼявляється дивні білборди — з подяками Чаку за 39 чудових років. Ніхто не знає що це за молодий чоловік у бухгалтерському костюмі. Здається, що це заговір, великий пранк. Останній мем планети Земля

З Чаком ми познайомимося у другому акті під час випадкового танцю під вуличні барабани. Ми закохуємося у цього пластичного працівника звичайного банку у звичайному синьому костюмі. Щоб у третьому акті зануритися у його дитинство та дізнатися хто його сформував, де він навчився так танцювати та яку обіцянку дав самому собі після купи смертей у родині.

Фленаґан зібрав неймовірної потужності каст. Танець Гіддстоуна має усі шанси перебити перфоманс Емми Стоун у POOR THINGS, а маленький Чак, якого зіграв син режисера — стати відкриттям серед дітей акторів цього року. Незважаючи на це, «Життя Чака» не тягне на 9 зірок через те, що не завжди тримає ритм та іноді різко втрачає визначений жанр. Тут змішався Кінґ, гумор DON'T LOOK UP, Спілберігівська доброта і сюрреалізм кінця світу. І як у житті однієї людини чи цілого Всесвіту — непогано намагається цим жонглювати.

💫 «Перший ряд», реж. Міріам Гуттман — 6 з 10⭐️
Теледок про балетну трупу України та їхню зустріч з Олександром Тереном вже під час його реабілітації закордоном не намагається бути артом. Але попри певну маніпулятивнісь іноземців, це легко та цікаво дивитися. Це кіно не про військові дії, а про наслідки них на стосунки між людьми. Найцікавіша лінії тут для мене — це дружба між ветераном, який втратив 2 ноги на фронті та балеруном, який виїхав в Америку зі своїми колегами і виступає тут. Вони знаходять спільні точки дотоку. Щоб жити разом, робити справи разом та вийти разом на велику балетну сцену Каліфорнії.

❤️ Шкодую, що не подивилась «Зшити розірване», який усі нещадно хвалять. Маю надію, що українські дистрибʼютори, які були у залі на цьому жанровому фільмі вже до нього придивляються.