До речі, додам, чому я толератно ставлюсь до ініціатив, які вирішили запуститись на грантовій основі. USAID, ПРООН, усілякі регіональні програми розвитку (від того ж ЄС, зокрема) - існують в Україні тривалий час. Вірогідність, що програма ось так от різко припиниться, була вкрай мала. З цими програмами співпрацюють не підлітки і студенти - а люди з великим стажем роботи, сама держава, можна сказати. Якщо подивитись на багато заходів, організованих за підтримки Міністерств - там теж буде внизу написано, що реалізовано за сприяння USAID. Тобто це була ініціатива, котру вважали надійною.
Наступне - у нас війна і низкий рівень доходів у людей на базовому рівні. "Середня" зарплата витягується за рахунок обласних центрів (або дуже розвинених локальних центрів) та Києва (якщо статистика групує типу "середня зп по Україні", без відокремлення областей і населених пунктів з особливим статусом). Дуже багато крутих ідей впирається у відсутність грошів. Співпраця з бізнесом для забезпечення фінансової основи - це дуже слушна думка, але з власних спостережень, у малих населених пунктах бізнес почав приходити і розвиватися ПІСЛЯ того, як туди прийшли грантові проекти, бо в людей з'явились кошти, а відповідно - попит на нові типи товарів та послуг.
Гранти дозволяють продемонструвати свою ідею та отримати на неї кошти тут і зараз, а не через 10 років. У нас дуже багато людей не мають власного житла, живуть в орендованих квартирах чи гуртожитках. В основному - це і є молодь, котра генерує ідеї проектів. Якщо немає якогось зовнішнього фінансування - то перед людьми стоїть вибір: накопичувати на дуже добрий соціальний проект, чи накопичувати щоб мати що поїсти і де пожити. І накопичувати на житло таки має більше сенсу, бо поки накопичиш на проект - він може втратити актуальність.
Соціальні проекти взагалі дуже складно вивести на профіт. Часто вони просто жеруть кошти і всьо. Грантодавцям немає фінансової вигоди від них, але такі проекти все одно могли реалізовуватись тому, що надавачі коштів теж мають різні цілі. Так, це може вас здивувати, але є багаті люди, котрі виділяють частину статків виключно з благодійною метою, бо їм хочеться зробити комусь щось добре.
Однак, якщо проект планується як довгостроковий, то залишати його чисто на грантах - не слід. Тож ті проекти, які з'явились років 10 тому і досі не диверсифікували надходження - викликають у мене здивування. Коли подається грантова заявка, то там вказується, як планується зробити проект сталим. Чи зможе він функціонувати без подальших зовнішніх надходжень і якщо так, то через скільки часу. Проекти, котрим 1-3 роки насправді ще не могли вибудувати такі зв'язки, щоб окупитись і стати на самофінансування. За такий період навіть бізнес не окупляється повною мірою. Мені здається, що замінити гранти зв'язками з локальним українським бізнесом, теж не вдалося б, оскільки бізнес сам перебуває в скрутному становищі і не здатен відвалювати величезні суми на зп людям, з чиєї ж, власне, зп сам виживав.
Альтернативи? Ну я бачу напрямок взаємодії з бізнесом для розвитку у напрямку опанування зовнішніх ринків (із залишенням умовних центральних офісів в Україні). Вихід на зовнішні ринки - це залучення більшої кількості капіталу, і можливість виділити більшу суму на українські проекти в Україні та за кордоном. Інша справа, що це потребує дійсно значного залучення зусиль і роботи над людським капіталом, щоб він був на зовнішньому ринку конкурентоспроможним, але при цьому не звалював просто на закордони.
Чи це реально? Ну залежить особисто від кожної людини. В теорії - можливо. На практиці - можливо. Однак, працює на людському бажанні, а не на законодавстві та вказівках суб'єктів владних повноважень
До речі, додам, чому я толератно ставлюсь до ініціатив, які вирішили запуститись на грантовій основі. USAID, ПРООН, усілякі регіональні програми розвитку (від того ж ЄС, зокрема) - існують в Україні тривалий час. Вірогідність, що програма ось так от різко припиниться, була вкрай мала. З цими програмами співпрацюють не підлітки і студенти - а люди з великим стажем роботи, сама держава, можна сказати. Якщо подивитись на багато заходів, організованих за підтримки Міністерств - там теж буде внизу написано, що реалізовано за сприяння USAID. Тобто це була ініціатива, котру вважали надійною.
Наступне - у нас війна і низкий рівень доходів у людей на базовому рівні. "Середня" зарплата витягується за рахунок обласних центрів (або дуже розвинених локальних центрів) та Києва (якщо статистика групує типу "середня зп по Україні", без відокремлення областей і населених пунктів з особливим статусом). Дуже багато крутих ідей впирається у відсутність грошів. Співпраця з бізнесом для забезпечення фінансової основи - це дуже слушна думка, але з власних спостережень, у малих населених пунктах бізнес почав приходити і розвиватися ПІСЛЯ того, як туди прийшли грантові проекти, бо в людей з'явились кошти, а відповідно - попит на нові типи товарів та послуг.
Гранти дозволяють продемонструвати свою ідею та отримати на неї кошти тут і зараз, а не через 10 років. У нас дуже багато людей не мають власного житла, живуть в орендованих квартирах чи гуртожитках. В основному - це і є молодь, котра генерує ідеї проектів. Якщо немає якогось зовнішнього фінансування - то перед людьми стоїть вибір: накопичувати на дуже добрий соціальний проект, чи накопичувати щоб мати що поїсти і де пожити. І накопичувати на житло таки має більше сенсу, бо поки накопичиш на проект - він може втратити актуальність.
Соціальні проекти взагалі дуже складно вивести на профіт. Часто вони просто жеруть кошти і всьо. Грантодавцям немає фінансової вигоди від них, але такі проекти все одно могли реалізовуватись тому, що надавачі коштів теж мають різні цілі. Так, це може вас здивувати, але є багаті люди, котрі виділяють частину статків виключно з благодійною метою, бо їм хочеться зробити комусь щось добре.
Однак, якщо проект планується як довгостроковий, то залишати його чисто на грантах - не слід. Тож ті проекти, які з'явились років 10 тому і досі не диверсифікували надходження - викликають у мене здивування. Коли подається грантова заявка, то там вказується, як планується зробити проект сталим. Чи зможе він функціонувати без подальших зовнішніх надходжень і якщо так, то через скільки часу. Проекти, котрим 1-3 роки насправді ще не могли вибудувати такі зв'язки, щоб окупитись і стати на самофінансування. За такий період навіть бізнес не окупляється повною мірою. Мені здається, що замінити гранти зв'язками з локальним українським бізнесом, теж не вдалося б, оскільки бізнес сам перебуває в скрутному становищі і не здатен відвалювати величезні суми на зп людям, з чиєї ж, власне, зп сам виживав.
Альтернативи? Ну я бачу напрямок взаємодії з бізнесом для розвитку у напрямку опанування зовнішніх ринків (із залишенням умовних центральних офісів в Україні). Вихід на зовнішні ринки - це залучення більшої кількості капіталу, і можливість виділити більшу суму на українські проекти в Україні та за кордоном. Інша справа, що це потребує дійсно значного залучення зусиль і роботи над людським капіталом, щоб він був на зовнішньому ринку конкурентоспроможним, але при цьому не звалював просто на закордони.
Чи це реально? Ну залежить особисто від кожної людини. В теорії - можливо. На практиці - можливо. Однак, працює на людському бажанні, а не на законодавстві та вказівках суб'єктів владних повноважень
BY ✙splendoris △pparent✙
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
Asked about its stance on disinformation, Telegram spokesperson Remi Vaughn told AFP: "As noted by our CEO, the sheer volume of information being shared on channels makes it extremely difficult to verify, so it's important that users double-check what they read." But Telegram says people want to keep their chat history when they get a new phone, and they like having a data backup that will sync their chats across multiple devices. And that is why they let people choose whether they want their messages to be encrypted or not. When not turned on, though, chats are stored on Telegram's services, which are scattered throughout the world. But it has "disclosed 0 bytes of user data to third parties, including governments," Telegram states on its website. Unlike Silicon Valley giants such as Facebook and Twitter, which run very public anti-disinformation programs, Brooking said: "Telegram is famously lax or absent in its content moderation policy." "There are a lot of things that Telegram could have been doing this whole time. And they know exactly what they are and they've chosen not to do them. That's why I don't trust them," she said. Oh no. There’s a certain degree of myth-making around what exactly went on, so take everything that follows lightly. Telegram was originally launched as a side project by the Durov brothers, with Nikolai handling the coding and Pavel as CEO, while both were at VK.
from hk
