Всіх щиро вітаю з прийдешнім 2️⃣0️⃣2️⃣5️⃣ роком🎄 Хай у Новому році якомога більше буде добрих, світлих та прекрасних емоцій, подій, почуттів та Людей у кожнійі/ого з Вас!
І якщо давньогрецькою, то «Εὐτυχῆς καὶ εὐδαίμονος ἔτους βʹφκεʹ», а латиною «Faustum felicemque annum MMXXV»
І якщо давньогрецькою, то «Εὐτυχῆς καὶ εὐδαίμονος ἔτους βʹφκεʹ», а латиною «Faustum felicemque annum MMXXV»
Концепт «рік» у Гомера
У перший день нового року, хочеться звернутися до витоків європейського розуміння слова «рік», а тому логічно розглянути цей концепт в епічному корпусі Гомера.
Слів зі значенням «рік» у легендарного поета три:
•всім відома лексема «ἔτος» (етимологічно споріднений латинському vetus і українському «ветхий»)
«ἀλλ’ ὅτε δὴ ἔτος ἦλθε περιπλομένων ἐνιαυτῶν» (В коловороті часу, коли рік надійшов відповідний Рік…) [Od. 1, 15].
•ἐνιαυτός (складна конструкція, можливо, з ἔνος – теж «рік», друга частина, можливо, корінь дієслова ἰαύω – «спати»)
«ἡμῖν δ’ εἴνατός ἐστι περιτροπέων ἐνιαυτὸς» (От нам дев’ятий вже рік сповняється коловоротний) [Il. 2, 295].
У такому ж значенні це слово ми спостерігаємо і в «Одіссеї» [1.288[. Крім цього дана лексема вживається на позначення «річниці», «ювілею», «роковин» в епічному корпусі [Od.1.16; Hes.Th.493].
•λυκάβας, доволі загадкове слово (з незрозумілою етимологією; припускали λύχνος «світильник» і слово ἄβα – «колесо», що з'являється тільки в словниках, а також на позначення Лікійського царя», тобто Аполлона):
«τοῦδ’ αὐτοῦ λυκάβαντος ἐλεύσεται ἐνθάδ’ Ὀδυσσεύς» (Отже, повернеться знов Одіссей ще цього ж таки року) [Od. 14, 161].
Це ж слово зустрічається у цьому значенні у Гомера ще в дев’ятнадцятій главі «Одіссеї» [306] і потім щезає фактично на понад півтисячоліття з’являючись у Діона Хрізостома, фрагментів Біона та Аполонія Родоського [D.Chr.7.84; Bion Fr.15.15;.R.1.198].
Але загалом, як не назви рік гомерівською мовою: ἔτος, ἐνιαυτός, λυκάβας, - нехай новий 2025 рік буде для всіх нас по можливості сприятливим, а спільнота любителів класики – розширюється!:)
#філологічні_нотатки #грека
P.S. Цитати українською подані за перекладом Б. Тена.
У перший день нового року, хочеться звернутися до витоків європейського розуміння слова «рік», а тому логічно розглянути цей концепт в епічному корпусі Гомера.
Слів зі значенням «рік» у легендарного поета три:
•всім відома лексема «ἔτος» (етимологічно споріднений латинському vetus і українському «ветхий»)
«ἀλλ’ ὅτε δὴ ἔτος ἦλθε περιπλομένων ἐνιαυτῶν» (В коловороті часу, коли рік надійшов відповідний Рік…) [Od. 1, 15].
•ἐνιαυτός (складна конструкція, можливо, з ἔνος – теж «рік», друга частина, можливо, корінь дієслова ἰαύω – «спати»)
«ἡμῖν δ’ εἴνατός ἐστι περιτροπέων ἐνιαυτὸς» (От нам дев’ятий вже рік сповняється коловоротний) [Il. 2, 295].
У такому ж значенні це слово ми спостерігаємо і в «Одіссеї» [1.288[. Крім цього дана лексема вживається на позначення «річниці», «ювілею», «роковин» в епічному корпусі [Od.1.16; Hes.Th.493].
•λυκάβας, доволі загадкове слово (з незрозумілою етимологією; припускали λύχνος «світильник» і слово ἄβα – «колесо», що з'являється тільки в словниках, а також на позначення Лікійського царя», тобто Аполлона):
«τοῦδ’ αὐτοῦ λυκάβαντος ἐλεύσεται ἐνθάδ’ Ὀδυσσεύς» (Отже, повернеться знов Одіссей ще цього ж таки року) [Od. 14, 161].
Це ж слово зустрічається у цьому значенні у Гомера ще в дев’ятнадцятій главі «Одіссеї» [306] і потім щезає фактично на понад півтисячоліття з’являючись у Діона Хрізостома, фрагментів Біона та Аполонія Родоського [D.Chr.7.84; Bion Fr.15.15;.R.1.198].
Але загалом, як не назви рік гомерівською мовою: ἔτος, ἐνιαυτός, λυκάβας, - нехай новий 2025 рік буде для всіх нас по можливості сприятливим, а спільнота любителів класики – розширюється!:)
#філологічні_нотатки #грека
P.S. Цитати українською подані за перекладом Б. Тена.
Don_Ringe_The_Linguistic_Roots_of_Ancient_Greek_2024,_Oxford_University.pdf
7.1 MB
Пропоную Вашій увазі монографію 2024 року "Лінгвістичні корені давньогрецької мови", яка вийшла друком в Оксфордському видавництві.
У цій книзі простежується розвиток праіндоєвропейської мови в давньогрецьку приблизно до V ст. до н.е., намагаючись відновити відносну хронологію змін, коли це можливо, і детально дослідити, як диверсифікувалися давньогрецькі діалекти.
Ця монографія певною мірою є аналогічною за контекстом From Proto-Indo-European to Proto-Germanic (2-е видання; Oxford University Press, 2017) і призначена для читачів, які принаймні почали вивчати давньогрецьку мову та цікавляться її передісторією.
#класична_філологія #грека
У цій книзі простежується розвиток праіндоєвропейської мови в давньогрецьку приблизно до V ст. до н.е., намагаючись відновити відносну хронологію змін, коли це можливо, і детально дослідити, як диверсифікувалися давньогрецькі діалекти.
Ця монографія певною мірою є аналогічною за контекстом From Proto-Indo-European to Proto-Germanic (2-е видання; Oxford University Press, 2017) і призначена для читачів, які принаймні почали вивчати давньогрецьку мову та цікавляться її передісторією.
#класична_філологія #грека
Cicero in Greece...Greece in Cicero.pdf
2.8 MB
Сьогодні, коли згадується День народження видатного давньоримського політичного діяча, оратора і мислителя Марка Туллія Цицерона (3 січня 106 р.до н.е.), пропоную Вашій увазі цікаву та фундаментальну монографію, яка вийшла друком у 2024 році "Цицерон в Греції та Греція у Цицерона"
Ця монографія має на меті доповнити зарубіжні студії про взаємодію Цицерона та Греції. Ця книга пропонує новий і неопублікований матеріал про присутність Цицерона в Греції буквально, виходячи з його листів, промов і філософських трактатів, а також про його взаємодію з давньогрецькими філософськими школами, грецьку мову та політику тощо. Крім того, це дослідження пропонує нові знання про оцінку та рецепцію Цицерона та його текстів грецьким світом від пізньої античності до Візантії та сучасної Греції на основі матеріалу що походить із різноманітних джерел (папірусів, рукописів, компендій чи енциклопедій, іперекладів, ранніх видань тощо), аспект відносин між Цицероном і Грецією все ще недостатньо вивчений. Таким чином, ця монографія пропонує якомога більш ілюстративне зображення різних аспектів присутності грецького світу в творах Цицерона та присутності Цицерона в Греції від його часів до наших днів.
Ця монографія має на меті доповнити зарубіжні студії про взаємодію Цицерона та Греції. Ця книга пропонує новий і неопублікований матеріал про присутність Цицерона в Греції буквально, виходячи з його листів, промов і філософських трактатів, а також про його взаємодію з давньогрецькими філософськими школами, грецьку мову та політику тощо. Крім того, це дослідження пропонує нові знання про оцінку та рецепцію Цицерона та його текстів грецьким світом від пізньої античності до Візантії та сучасної Греції на основі матеріалу що походить із різноманітних джерел (папірусів, рукописів, компендій чи енциклопедій, іперекладів, ранніх видань тощо), аспект відносин між Цицероном і Грецією все ще недостатньо вивчений. Таким чином, ця монографія пропонує якомога більш ілюстративне зображення різних аспектів присутності грецького світу в творах Цицерона та присутності Цицерона в Греції від його часів до наших днів.
Вийшов друком другий номер єдиного у світі журналу присвяченого філософській папірології
Наприкінці 2024 року вийшло друге число міжнародного журналу "Philosophical Papyri: A Journal of Ancient Philosophy and the Papyrological Tradition" (Філософські папіруси: журнал античної філософії та папірологічної традиції)
Журнал видає Видавництво Фабріціо Серра та призначений для розміщення як нових видань філософських папірусів, так і досліджень на цю тему.
«Філософські папіруси» — перший науковий журнал, повністю присвячений філософським папірусам як таким. Журнал у форматі 31,5 х 21,5 см видається щороку та рецензується відповідно до прийнятих на даний момент передових практик. Він поділений на три розділи, відповідно присвячені критичним виданням, есе та дискусіям.
У новому випуску зокрема розміщено вперше розшифровані два цікаві тексти:
-Філодем "Про риторику";
- Анонімний епікурейський автор "Історія піфагорійської школи".
Зі змістом можна ознайомитися на прикріпленому скріні.
#антична_філософія #антикознавча_світова_періодика
Наприкінці 2024 року вийшло друге число міжнародного журналу "Philosophical Papyri: A Journal of Ancient Philosophy and the Papyrological Tradition" (Філософські папіруси: журнал античної філософії та папірологічної традиції)
Журнал видає Видавництво Фабріціо Серра та призначений для розміщення як нових видань філософських папірусів, так і досліджень на цю тему.
«Філософські папіруси» — перший науковий журнал, повністю присвячений філософським папірусам як таким. Журнал у форматі 31,5 х 21,5 см видається щороку та рецензується відповідно до прийнятих на даний момент передових практик. Він поділений на три розділи, відповідно присвячені критичним виданням, есе та дискусіям.
У новому випуску зокрема розміщено вперше розшифровані два цікаві тексти:
-Філодем "Про риторику";
- Анонімний епікурейський автор "Історія піфагорійської школи".
Зі змістом можна ознайомитися на прикріпленому скріні.
#антична_філософія #антикознавча_світова_періодика
Весілля, стать.pdf
4.2 MB
Монографія 2024 року "Весілля, гендер, перформанс у Стародавній Греції"
Пропоную Вашій увазі цікаву та нову монографію, яка вийшла друком місяць тому, в якій простежується традиція весільної пісні, її образи та її тропи як жанр, що викристалізовувався протягом століть.
Досліджується, як весільна поетика проникає в давньогрецьку літературу. Спочатку аналізується, як явні чи приховані шлюбні згадки формують архаїчну епопею та стають невід’ємною частиною епічного дискурсу; усні тексти, такі як весільні пісні, могли мати власне життя, але поза межами свого початкового контексту також могли стати невід’ємною частиною іншого жанру, особливо епосу та драми.
Ця робота обговорює численні платформи, які збагачують традицію весільних пісень, включно з дитячими піснями, гімнами, співами та вигукуваннями, стверджуючи про поєднання ритуалізованого дискурсу з лудичною дитячою поетикою. Завдяки підходу когнітивних і травматичних досліджень такі згадки можуть більш розкривати жіночий досвід, ніж визнавалося раніше.
Ця книга заперечує думку про те, що весілля є ритуалом ініціації, стверджуючи, що те, що на поверхні може здатися переходом до нової фази, розкриває інші глибинні тенденції, які суперечать концепції переходу. Далі розглядається, як інсценуються емоції, і переглядається поетика повернення, розглядаючи такі моделі, як втеча, повернення, невдача та мертва наречена.
Нарешті, тема розлуки та повернення як приклад особливого жіночого nostos знову розглядається в жіночій поезії, що допомагає нам розшифрувати складне переплетення весільних виступів і голосіння серед інших типів перформансу.
#культурологічні_нотатки
Пропоную Вашій увазі цікаву та нову монографію, яка вийшла друком місяць тому, в якій простежується традиція весільної пісні, її образи та її тропи як жанр, що викристалізовувався протягом століть.
Досліджується, як весільна поетика проникає в давньогрецьку літературу. Спочатку аналізується, як явні чи приховані шлюбні згадки формують архаїчну епопею та стають невід’ємною частиною епічного дискурсу; усні тексти, такі як весільні пісні, могли мати власне життя, але поза межами свого початкового контексту також могли стати невід’ємною частиною іншого жанру, особливо епосу та драми.
Ця робота обговорює численні платформи, які збагачують традицію весільних пісень, включно з дитячими піснями, гімнами, співами та вигукуваннями, стверджуючи про поєднання ритуалізованого дискурсу з лудичною дитячою поетикою. Завдяки підходу когнітивних і травматичних досліджень такі згадки можуть більш розкривати жіночий досвід, ніж визнавалося раніше.
Ця книга заперечує думку про те, що весілля є ритуалом ініціації, стверджуючи, що те, що на поверхні може здатися переходом до нової фази, розкриває інші глибинні тенденції, які суперечать концепції переходу. Далі розглядається, як інсценуються емоції, і переглядається поетика повернення, розглядаючи такі моделі, як втеча, повернення, невдача та мертва наречена.
Нарешті, тема розлуки та повернення як приклад особливого жіночого nostos знову розглядається в жіночій поезії, що допомагає нам розшифрувати складне переплетення весільних виступів і голосіння серед інших типів перформансу.
#культурологічні_нотатки
Про "язик без кісток" давньогрецькою
Якщо українською говорять фразеологізм "язик без кісток", який використовується для позначення людини, яка багато говорить, часто бездумно чи необережно, то у давньогрецькій ми бачимо по-перше у доробку Евріпіда іменник "ἀθῠρόγλωττος", ον, той, що не може тримати язик за зубами, безперервний балакун [Е. Ор. 903] і у Полібія лексему "ἀθῠρογλωττία", ἡ, нахабна балакучість [Plb.8.10.1].
#філологічні_нотатки #грека
Якщо українською говорять фразеологізм "язик без кісток", який використовується для позначення людини, яка багато говорить, часто бездумно чи необережно, то у давньогрецькій ми бачимо по-перше у доробку Евріпіда іменник "ἀθῠρόγλωττος", ον, той, що не може тримати язик за зубами, безперервний балакун [Е. Ор. 903] і у Полібія лексему "ἀθῠρογλωττία", ἡ, нахабна балакучість [Plb.8.10.1].
#філологічні_нотатки #грека
До Вашої уваги добірка книжок з проблематики класичних студій - історіографії, класичних мов, античної літератури, культурології та філософії, які мають вийти друком у Cambridge University Press у першій половині 2️⃣0️⃣2️⃣5️⃣ року 📚
#книжкові_новинки
#книжкові_новинки
Орхідея в античних текстах
Типовий рід (тобто рід, на честь якого названо сімейство) — Orchis. Назва роду походить від давньогрецького ὄρχις (órkhis), що буквально означає «яєчко», через форму подвійних бульб у деяких видів Orchis [Hyam, R. & Pankhurst, R.J. (1995). Plants and their names : a concise dictionary. Oxford: Oxford University Press, р. 345]. Термін «орхідея» був введений у 1845 році Джоном Ліндлі в «Шкільній ботаніці» як скорочена форма Orchidaceae
Втім, якщо говорити про античні тексти, то у Стародавній Греції ранні упорядники трав базували більшу частину своїх знань на перекладах давньоєгипетських і месопотамських медичних писань [Bulpitt C. J. (2005). The uses and misuses of orchids inmedicine. Q J Med 98:625–631.doi:10.1093/qjmed/hci094].
Грецького лікаря Гіппократа (460-377 рр. до н. е.) часто називають батьком медицини. Він рідко використовував трав’яні засоби, віддаючи перевагу лікуванню дієтою, фізіотерапією та відпочинком; він дійсно використовував види середземноморських орхідей у деяких своїх ліках, які, як було визначено, належать до роду Orchis [Jacquet P. (1994). History of orchids in Europe, fromantiquity to the 17th century. Printed by John Wiley& Sons, New York City, USA].
Письмові посилання на середземноморські орхідеї також були зроблені грецьким філософом Теофрастом (371-287 рр. до н.е.). Дві його праці, «Περὶ φυτῶν ἱστορία» (Дослідження рослин») і «Περὶ αἰτιῶν φυτικῶν» («Про причини виникнення рослин»), існують і сьогодні, перекладені латинською мовою в середині XV століття. У 9-й книзі, де йдеться саме про лікарські трави та їх використання, Теофраст описав рослину з двома маленькими яйцеподібними бульбами, які він назвав orkhis, давньогрецьке слово для яєчок ссавців. Він використовував це слово для позначення деяких видів наземних середземноморських орхідей, які мали подібні кореневі характеристики [Thphr. HP9.18.3].
Назва сімейства Orchidaceae походить від того самого слова, і донині види, описані Theophrastus, відомі під тією ж назвою роду, наприклад Orchis maculata, Orchis mascula та Orchis simia.
Педаній Діоскорид (40-90 рр. н. е.), грецький лікар, фармаколог і хірург римської армії, зібрав інформацію про багато корисних рослин, які він знайшов під час своїх подорожей, у «De Materia Medica» (Про медичні речовини), 5-томну енциклопедію, написану між 60 р. -70 р. н. е. Книга містила приблизно 600 видів лікарських рослин, два з яких були видами орхідей, Orchis mascula і Orchis militaris. Цікаво, що в тексті також записані дакійські та фракійські назви близько 60 видів лікарських рослин. Даки відповідають давнім мешканцям сучасних країн Румунії та Молдови, які розташовані в Карпатських горах і навколо них, а також на захід від Чорного моря [Dsc.3.126.].
#флора_в_античності #філологічні_нотатки
Типовий рід (тобто рід, на честь якого названо сімейство) — Orchis. Назва роду походить від давньогрецького ὄρχις (órkhis), що буквально означає «яєчко», через форму подвійних бульб у деяких видів Orchis [Hyam, R. & Pankhurst, R.J. (1995). Plants and their names : a concise dictionary. Oxford: Oxford University Press, р. 345]. Термін «орхідея» був введений у 1845 році Джоном Ліндлі в «Шкільній ботаніці» як скорочена форма Orchidaceae
Втім, якщо говорити про античні тексти, то у Стародавній Греції ранні упорядники трав базували більшу частину своїх знань на перекладах давньоєгипетських і месопотамських медичних писань [Bulpitt C. J. (2005). The uses and misuses of orchids inmedicine. Q J Med 98:625–631.doi:10.1093/qjmed/hci094].
Грецького лікаря Гіппократа (460-377 рр. до н. е.) часто називають батьком медицини. Він рідко використовував трав’яні засоби, віддаючи перевагу лікуванню дієтою, фізіотерапією та відпочинком; він дійсно використовував види середземноморських орхідей у деяких своїх ліках, які, як було визначено, належать до роду Orchis [Jacquet P. (1994). History of orchids in Europe, fromantiquity to the 17th century. Printed by John Wiley& Sons, New York City, USA].
Письмові посилання на середземноморські орхідеї також були зроблені грецьким філософом Теофрастом (371-287 рр. до н.е.). Дві його праці, «Περὶ φυτῶν ἱστορία» (Дослідження рослин») і «Περὶ αἰτιῶν φυτικῶν» («Про причини виникнення рослин»), існують і сьогодні, перекладені латинською мовою в середині XV століття. У 9-й книзі, де йдеться саме про лікарські трави та їх використання, Теофраст описав рослину з двома маленькими яйцеподібними бульбами, які він назвав orkhis, давньогрецьке слово для яєчок ссавців. Він використовував це слово для позначення деяких видів наземних середземноморських орхідей, які мали подібні кореневі характеристики [Thphr. HP9.18.3].
Назва сімейства Orchidaceae походить від того самого слова, і донині види, описані Theophrastus, відомі під тією ж назвою роду, наприклад Orchis maculata, Orchis mascula та Orchis simia.
Педаній Діоскорид (40-90 рр. н. е.), грецький лікар, фармаколог і хірург римської армії, зібрав інформацію про багато корисних рослин, які він знайшов під час своїх подорожей, у «De Materia Medica» (Про медичні речовини), 5-томну енциклопедію, написану між 60 р. -70 р. н. е. Книга містила приблизно 600 видів лікарських рослин, два з яких були видами орхідей, Orchis mascula і Orchis militaris. Цікаво, що в тексті також записані дакійські та фракійські назви близько 60 видів лікарських рослин. Даки відповідають давнім мешканцям сучасних країн Румунії та Молдови, які розташовані в Карпатських горах і навколо них, а також на захід від Чорного моря [Dsc.3.126.].
#флора_в_античності #філологічні_нотатки