Дата вашого народження працює проти вас жеж з якоїсь причини.

Дідусь у вас суворий. Сивий дуже і дуже суворий. Дуже старий. Від нього старість передається. Ви стали старим того ж дня, коли народилися. Але людина він міцна. Взагалі він мирний. У свої 80 дрова рубає так, що тільки тріски летять! У будиночку у нього все на своїх місцях, всі інструменти де треба, кожна кімната чиста. У льоху лежить картопелька, замариновані грибочки, варення. У великій печі потріскують дрова. Якось привели вас до діда, а він сказав, що ви роз'їбай. Грубо, звичайно, але в принципі він мав рацію. Має талант. Людей відразу бачить, дивиться в глибину.

Якось пішли ви з дідусем на рибалку. Ви малим тоді були. Ідете собі, ще темно. Через дачні ділянки та стежкою, потім через лісок до озера. Дійшли вже до озера, а дідусь каже: "Стій тут, я прикормку забув, зараз швидко зганяю і повернуся". Ну, ви стоїте собі, стоїте. Вже розвиднілося. Почали люди приходити на озеро. Ви у спеціальних чоботях, серед очерету, чекаєте. Бачите, голі дівки полізли купатися, думаючи, що їх не видно, а дідуся все нема. Вже був обід, коли вам набридло так стояти, ви дійшли до хати. Дивитеся, а дідусь там на печі хропить. Ви увійшли і якось радість накрила вас, розплакалися від щастя, що в вас такий дідусь, котрий любить жартувати!

Мертві всюди, вони вас заберуть.

А ви завжди плачете, коли сюди заходите?

Ви "попросили" продвинутий AI написати код, який запустить симуляцію Всесвіту, схожого на наш. У цьому Всесвіті якимось чином зародився організм, що має свідомість, схожу з нашим. Ви, трохи подумавши та винувато і похмуро примруживши очі, покинули серверну, обравши політику невтручання, щоб проблема вирішилася сама собою.

Ви відчуваєте сильну слабкість і берете телефон, щоб викликати швидку, але в цей момент для вашої зручності відбувається оновлення операційної системи телефону. Коли це закінчується, ви все ж таки телефонуєте, але перед з'єднанням включається реклама гелю для дупи, яку не можна відключити. Ви вмираєте.

Ви пишете знайомій "Я хочу тебе" і, не встигнувши додати "запросити сходити на вечір обговорення творчості Марселя Пруста!", випадково надсилаєте повідомлення. У цей момент відбувається розрив інтернету на кілька хвилин, після чого ви вже не можете надіслати нічого через блокування.
На жаль, ця знайома виявляється родичкою однієї дуже впливової людини, внаслідок чого вже через пару годин до вас додому вламуються кілька людей з автоматами і відвозять вас у ліс, де ви присідаєте на пляшці шампанського під об'єктивом камери, іноді промовляючи вибачення.
Далі вас змушують вирити для себе могилу, але в останній момент не розстрілюють, сказавши, що хотіли лише так налякати. Усвідомивши, що після цього вам ще й на роботу тягтися, ви вже добровільно берете в рот ствол і, натиснувши на чужий палець, спускаєте курок.

Вирішивши нарешті у всьому розібратися, ви самоізолювалися у квартирі. Запасів їжі та води має вистачити рівно на місяць. Спочатку вам навіть подобається самотність. Ви принципово не користуєтесь інтернетом, іноді граєте в ігри та дивитеся фільми. Через тиждень вам це набридає. Ви вирішуєте відмовитися від ескапізму і зазирнути у себе. Те, що ви бачите, вам не подобається. Час починає протікати інакше. Загалом незрозуміло, день зараз чи ніч. У вікні ви бачите лише своє відображення. Вас то мучить безпричинний голод, то раптом ви здаєтеся собі неймовірно легким, не пов'язаним з жодними людськими потребами. Ви починаєте думати, що запаси скоро вичерпаються. Вже давно не чути сусідів, наче окрім вас на поверсі нікого. Загорівшись бажанням це перевірити, ви ледь не виламуєте двері, вибігаючи на сходову клітку. Розблокувавши телефон, бачите, що з початку ізоляції минуло трохи більше двох місяців. Ви пишете відразу кільком друзям, питаєте, чому вони не цікавилися вашою пропажею.
Всі як один відповідають, що вас не було в мережі лише кілька годин.

Ви навчилися виходити на вулицю і там звертатися до людей від імені телеграм-каналу "Ви". На жаль, якийсь гоповатого вигляду мужик не оцінив такого приколу і вам таких піздюлєй прописали, що більше ви так не робите.

Ви проводите бритвою по повітрю, зі стіни сповзають шпалери, звідти на вас хлине тугий потік крові, ви захлинаєтесь.

Ви довго не могли заснути, тому пішли до парку глибокої ночі. Під час безцільної ходьби серед доріжок у світлі ліхтарів, вам зустрілася справді чудова людина. Темний силует у капюшоні та окулярах сидів на одній із лав. Коли ви проходили повз, він жестом запросив сісти поруч. Очкарик сказав, що йому дана влада вирішувати кому жити, а кому помирати і на доказ своїх слів поклав собі на коліна пістолет. Він сказав, що йому слід було б убити вас, але натомість він дасть вам слово і слово це «ВИКРИВЛЕННЯņ̷̝̝͕͈̥͆̄͌͐». Потім він підвівся і попрямував геть, не реагуючи на будь-які ваші запитання. І з того часу ви несете це слово, в тому числі зараз приносите його підписникам каналу "Ви".

В 2017-му ви лягли спати і випадково проспали кілька місяців. У вас був квиток до Чехії, але ви не полетіли, бо проспали літак. Ось через це вам стали масово дзвонити на телефон, щоб запитати, чому ви не полетіли, а ви продовжували лежати і спати. Можна сказати, що це було усвідомлене рішення. Тоді ці мерзенні люди почали приходити та зі всієї сили стукати у ваші двері, ногами і вдаряючись з розбігу тілами, але ви були накриті з головою і тому не почули. Вони тоді остаточно розлютилися і почали намагатися підпалювати будинок, але інші мешканці будинку у відповідь на це теж розлютилися, вибігли з палками і постукали мерзенних людей, після чого ті пішли.

Ви якось йшли кладовищем приблизно о 5 ранку і помітили на пам'ятнику обличчя молодика. Воно було дуже гарне, але в очах таїлася якась бісовинка. Якийсь час ви вдивлялися, намагаючись зрозуміти, від чого таке враження, коли раптом пролунав голос.
— Шо, потекла від мене?
Ви аж підскочили. Після цього зніяковіли і поспішили йти. А він почав коментувати абсолютно все, що ви робите.
— Спіткнулася об корінь. Вийшла за огорожу. Іде до магазину чомусь, а там закрито жеж. А з носа звисає сопля. Пчихнула. Дивиться на вітрину. Знову йде. Пику скорчила, наче обісралася!
Так він коментував кілька годин, поки ви ходили містом і це дуже дратувало, прямо зовсім вибішувало! Ви не могли додому повернутися зі страху, що він у вас оселиться. Потім цей небіжчик відчепився від вас без будь-якої причини і ви змогли повернутися до себе в кімнатку. Більше з вами такої історії не відбувалося.

Ви — народ.

Вони вже біля вашого порога. Вже кілька днів ці засранці мовчки стоять перед вашими вхідними дверима. Щоразу коли ви виходите, щоб їх зловити, вони встигають втекти. Відчиняючи двері, ви бачите порожній коридор. Як тільки ви йдете, вони відразу повертаються і продовжують стояти біля вхідних дверей. Коли ви починаєте вдавати, ніби їх немає, вони починають дмухати в замкову щілину, створюючи холодні протяги, які розносять страх і смуток.

Неподалік вашого будинку раніше був цей чоловік. Він був дуже пахучий і дуже бородатий. Одягнений у розірваний одяг, у кишені якого завжди була пляшка міцного та дешевого алкоголю. 40 годин на тиждень він стояв на перехресті з рваним клаптиком коробки, на якому було написано про те, що скоро кінець світу.
А у вихідні він сидів у парку з прозорою баночкою, на якій написано, що це скарбничка для нігтів з ніг і іноді перехожі спеціально приносили до нього зістрижені шматки нігтів і кидали в цю банку. Це зайняло багато часу, але банка заповнилася і більше ви цю людину ніколи не бачили.

Скільки ви себе пам'ятаєте, зловісна медуза завжди була з вами. Ця прозора медуза плаває повітрям маніфестацією згубних сил і її головна мета це злитися з вами воєдино, але це не виходить, поки ви відкидаєте її. Ви відводите медузу рукою, ви кажете: Іди, медузо!
Кожен момент вашого життя зловісна медуза поряд. Вона як фільтр, що спотворює події, які відбуваються з вами, як ви їх сприймаєте і як сприймають вас. Саме небо тьмяніє від цього гніту!
Будучи відьмою, ви глушите цей вплив численними чаклунськими ритуалами, але коли ви зовсім забуваєте про медузу, вона підкрадається занадто близько і жалить, передаючи вам малу дещицю своєї нескінченної замогильної скорботи. Але трохи від нескінченного це за людськими мірками надмірно! Медуза сподівається поступово взяти вас ізмором, щоб ви знайшли для неї місце у своїй душі та прийняли її. Ви боїтеся, що зла медуза тут, щоб залишитися назавжди!

Дуже давно ви були маленькою і грали з подругами у хованки. Ви добре сховалися під шаром одягу всередині шафи і навіть коли шафу відчиняли, вас не знаходили. Так ви лежали дуже довго, поки вас безуспішно шукали, але це все занадто сильно затяглося. Поступово подруги забули про вас і пішли геть, тільки не дійшли туди, куди прямували. Продовжуючи ховатися, ви бачили, як вони лежать на узбіччі дороги в темряві і в їхніх застиглих очах відбивається місячне світло. Ви залишалися там де були і роки непомітно пролітали повз. Може ви досі там і все ваше подальше життя це лише плід фантазії. Може, ви взагалі завжди там були, а весь зовнішній світ вигадали від нудьги.

Вам щойно було одкровення про кінець світу. Видіння.
Ви бачили, як зовсім неймовірних розмірів устриця спливла з дна океану і просто проковтнула все.

Ваше обличчя, коли батьки дізналися, що ви ніякий не тренер з карате, а вам просто подобається лупцювати дітей.