Telegram Group & Telegram Channel
🌞«Там, де заходить сонце» Олена Пшенична

видавництво: Лабораторія, 10/10❤️

Меланхолійно, глибоко та справжньо.

Знаєте, коли тільки побачила анонс – я відразу зрозуміла, що ця книга буде чудовою, а коли почала натрапляти на перші відгуки – вирішила, що довго тамувати свої «хочу» та «цікавість» я не зможу. Замовила і відразу прочитала.

Книга починається з того, що син, який волонтерить 25/8, відвозить маму в будинок для літніх людей – в «стардом», як всі його називають. Це вимушено, але на певний час, – Віра Петрівна знає точно. І ось тут всі життєві установки та все, що жінка знала за свої сімдесят з гаком, руйнується, а на їх місці збудовується нове. Вона знайомиться з іншими жильцями, пізнає їх історії та минуле, та паралельно переосмислює своє, рахуючи дні до того, як син її забере назад.

Це прекрасна історія. Меланхолійна та заспокійлива. З нотками ностальгії та суму по рідним людям, які вже пішли. Це історія про життя та смерть, про сім’ю, про війну та про обіцянки. А ще це історія про людське. Про таємниці, болі, радості та тугу, які ховаємо ми всі десь глибоко всередині. А особливо старше покоління, яке десь там в душі з печаллю розуміє, що їхнє «сонце вже заходить».

Це чуттєво, смішно, щиро та по-справжньому. Моментами я ловила себе на думці, що щасливо посміхаюсь, уявляючи, що знову сиджу маленька за столом, що всі живі, а весь мій величезний рід гомонить та переговорюється. Моментами хотілось плакати: коли згадували війну, коли накривала люта ненависть до совка, що зіпсував не одному поколінню українців життя, коли бачила знайомі словечка, що використовував мій дідусь, і які досі линуть з вуст моїх рідних.

Я повірила кожному написаному слову, я прожила цей період з Вірою Петрівною, і я знову повернулась в початок війни. І це була душевна, тяжка, але щира подорож. Історія заслужено відправилась на поличку найулюбленіших - ту, що біля серця🤍

Знаю, що це дебют авторки, і він просто неймовірний. Дякую їй за це.

Однозначно раджу.

#дегустація
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM



group-telegram.com/booksanuta/2390
Create:
Last Update:

🌞«Там, де заходить сонце» Олена Пшенична

видавництво: Лабораторія, 10/10❤️

Меланхолійно, глибоко та справжньо.

Знаєте, коли тільки побачила анонс – я відразу зрозуміла, що ця книга буде чудовою, а коли почала натрапляти на перші відгуки – вирішила, що довго тамувати свої «хочу» та «цікавість» я не зможу. Замовила і відразу прочитала.

Книга починається з того, що син, який волонтерить 25/8, відвозить маму в будинок для літніх людей – в «стардом», як всі його називають. Це вимушено, але на певний час, – Віра Петрівна знає точно. І ось тут всі життєві установки та все, що жінка знала за свої сімдесят з гаком, руйнується, а на їх місці збудовується нове. Вона знайомиться з іншими жильцями, пізнає їх історії та минуле, та паралельно переосмислює своє, рахуючи дні до того, як син її забере назад.

Це прекрасна історія. Меланхолійна та заспокійлива. З нотками ностальгії та суму по рідним людям, які вже пішли. Це історія про життя та смерть, про сім’ю, про війну та про обіцянки. А ще це історія про людське. Про таємниці, болі, радості та тугу, які ховаємо ми всі десь глибоко всередині. А особливо старше покоління, яке десь там в душі з печаллю розуміє, що їхнє «сонце вже заходить».

Це чуттєво, смішно, щиро та по-справжньому. Моментами я ловила себе на думці, що щасливо посміхаюсь, уявляючи, що знову сиджу маленька за столом, що всі живі, а весь мій величезний рід гомонить та переговорюється. Моментами хотілось плакати: коли згадували війну, коли накривала люта ненависть до совка, що зіпсував не одному поколінню українців життя, коли бачила знайомі словечка, що використовував мій дідусь, і які досі линуть з вуст моїх рідних.

Я повірила кожному написаному слову, я прожила цей період з Вірою Петрівною, і я знову повернулась в початок війни. І це була душевна, тяжка, але щира подорож. Історія заслужено відправилась на поличку найулюбленіших - ту, що біля серця🤍

Знаю, що це дебют авторки, і він просто неймовірний. Дякую їй за це.

Однозначно раджу.

#дегустація

BY книжкова дегустаторка🍷📚




Share with your friend now:
group-telegram.com/booksanuta/2390

View MORE
Open in Telegram


Telegram | DID YOU KNOW?

Date: |

Telegram was co-founded by Pavel and Nikolai Durov, the brothers who had previously created VKontakte. VK is Russia’s equivalent of Facebook, a social network used for public and private messaging, audio and video sharing as well as online gaming. In January, SimpleWeb reported that VK was Russia’s fourth most-visited website, after Yandex, YouTube and Google’s Russian-language homepage. In 2016, Forbes’ Michael Solomon described Pavel Durov (pictured, below) as the “Mark Zuckerberg of Russia.” On Feb. 27, however, he admitted from his Russian-language account that "Telegram channels are increasingly becoming a source of unverified information related to Ukrainian events." I want a secure messaging app, should I use Telegram? Telegram was founded in 2013 by two Russian brothers, Nikolai and Pavel Durov. "We as Ukrainians believe that the truth is on our side, whether it's truth that you're proclaiming about the war and everything else, why would you want to hide it?," he said.
from hk


Telegram книжкова дегустаторка🍷📚
FROM American