group-telegram.com/booksanuta/3184
Last Update:
🌌«Колонія» Макс Кідрук
видавництво: Бородатий Тамарин, 8/10
Масштабно, детально, розмірено.
Незважаючи на те, що я думала, що читатиму цю історію вічність, розправилася я з нею менше ніж за тиждень.
Важко сказати про що книга і що в ній відбувалося в двох словах, тому зав’язку передам обширно. Маємо недалеке майбутнє, де людство змогло колонізувати Марс, і ці відчайдухи сформували общини, якими заправляє Рада Дев’ятнадцятьох. В них все більш-менш спокійно: борються із бурями, шукають шляхи, аби полегшити перебування людей на планеті і всі дружно ворогують, сходячись лише в ненависті до русні. В цей час на Землі людство продовжує себе добивати конфліктами, а якщо не добиває людство саме себе, то добивають різні віруси та епідемії. І відправною точкою служить те, що в той час, як Марсом проносяться хвилі незадоволення жителів Радою, вчені на Землі знаходять дивний патоген, який шкодить вагітним.
Я б сказала, хто винен там і там, але ви це і самі розумієте десь на рівні підсвідомості. Той момент, коли втікаєш в книгу, аби забути про реальність, але та реальність тебе наздоганяє. Хто зрозумів – той зрозумів. Мабуть, ця лінія і викликала в мені найбільше емоцій – і зовсім не позитивних.
По відчуттям – мені сподобалося. Пан Кідрук дуже хвайно розставив персонажів, показав їх зв’язок один із одним і вплив на ситуацію в загальному, навіть якщо дехто не знає про існування іншого. Звісно, буду відвертою, читання для мене було американськими горками: місцями мені було нудно читати описи якихось наукових вставок, історичних моментів по три абзаци (мінімум) – це наганяло смуту і сон. Але в інших – відірватися було важко і часом я не помічала, як долала сто сторінок.
Герої цікаві, продумані та прописані, але певні появлялися всього декілька разів від чого щось зрозуміти про них неможливо. Та я чудово похоплюю, що ця цеглина в 900 сторінок своєрідний вступ до чогось більшого.
До речі, у моєму читацькому багажі була лише одна книга пана Макса – «Не озирайся та мовчи», яку я читала в десятому класі, як тілько вона вийшла. І незважаючи на те, що порівнювати ці дві книги недоцільно, автор неймовірно виріс у своїй масштабності та дотошній деталізованості.
Отож, мені історія добра. І я б хотіла дізнатися, що буде далі, тому чекатиму наступну частину.
Раджу всім фанатам фантастики та книг з альтернативним майбутнім.
#дегустація
