Без лишних слов. Новый Drudkh.

Как и всегда, на стихи украинских поэтов. В этот раз Яків Савченко, Степан Бен, Антін Павлюк. Они все погибли в 1937 от рук сталинских палачей.

Як смертне прядиво
Як безнадійність прощ
Як невод умирання довгий, непролазний

Як непотрібна і глуха образа
Осінній дощ
Ізнов осінній дощ

#РадіоНічнийГолосіїв

Минкульт разваливает Довженко-центр через ручную главу Держкино Кудерчук с единственной целью — слить здание на Голосеевской площади под ЖК, который там рядышком строится. Гоблин у руля связанного с культурой департамента гоблином быть не перестаёт.

Работники центра воспротивились назначению нового нелепого директора, потому сегодня в центр с обыском пришли СБУ, прокуратура и менты. С точки зрения закона, происходящее — натуральный рейдерский захват. Но война же всё спишет.

Конец Довженко-центра это не просто исчезновение институции, которая изучала украинское кино, проводила образовательную работу со зрителями, углубляла и расширяла украинскую культуру. В первую очередь, это смерть фонда плёнок, огромного архива украинских фильмов, который Довженко-центр хранил, каталогизировал и оберегал.

Пока одни чиновники заливают мансы про украинский язык, культуру и дерусификацию, другие (а иногда и те же) чиновники реальную украинскую культуру в прямом смысле уничтожают.

Они назначали кризис-менеджером в центр кинолога. О чём тут говорить?

​​Французьке видання Ромуальді присвятили Сергію Заїковському

Нове праве французьке видавництво Sentiers perdus обрало в якості першої книги для друку Андріано Ромуальді «La Droite et la crise du nationalisme» (Праві та криза націоналізму). Це фундаментальна праця, яка й у наш час особливо актуальна, але найцікавіше, що книга вийшла з коментарями Філіпа Байє, і невідомого в нас Давіда Руйє, — ініціатора видання цієї праці. Видання присвятили нашому полеглому воїну й перекладачу Сергію Заїковському, більше відомому як «Деймос», який як і сам «єдиний справжній учень Еволи» Ромуальді, поліг занадто рано та міг би ще зробити величезний внесок у наш рух. Сергій дуже цікавився працями Адріано Ромуальді, й планував перекласти українською деякі його книги, але норни вирішили по-іншому.

Ось так справжні французькі праві вшанували пам’ять нашого воїна:
«Ми хочемо завершити цей вступ, віддавши данину поваги людині честі, молодому борцю за національну справу і європейське відродження: Сергію Заїковському на псевдо «Деймос». Багато в чому він нагадує нам Адріано Ромуальді. Пристрасний інтелектуал, відданий своїй справі активіст, перекладач, поліглот, видавець та музикант, він був залучений до бойової спільноти Авангард, для якої він, зокрема, створив журнал роздумів. Під час вторгнення в Україну російських військ група увійшла до складу Сил оборони Києва. У четвер, 24 березня 2022 р., під час контрнаступу «Деймос» зустрів свою смерть. Саме цьому юному поетові-воїну, який поліг зі зброєю в руках у віці 27 років, ми присвячуємо перевидання цієї невеличкої книжечки».

Більше про Ромуальді та книгу читайте в статті:
https://plomin.club/deimos-romualdi/

Никогда бы не подумал, что увижу некролог Юрию Шухевичу от Мити Волчека.

Оказывается, они были знакомы.

Вчерашний день показал, что теперь 3 декабря — в день рождения Сковороды — в интернет лучше не заходить. Продолжающиеся попытки завернуть Григория Саввича в формат современного коуча\тренера личностного роста\удобного безобидного мудреца вызывают чувство брезгливости.

Смотрел я вчера на весь этот лжесковородинский парад и вспомнил один из великолепных текстов Горлохвата про именинника. Точнее и не скажешь.

«Сковороду неможливо приручити - як динозавра примусити виступати в цирку або торнадо примусити вращати вітряки. андруховоч та його клан намагалися виліпити зі Сковороди "першого українського хіппі", сучасні підарнуті клоуни-могилясти миють його пам"ятник раз на рік, мовляв, то свій чувак, толераст та офісний скунс, штатівське інтелектуальне лоббі порівнює його із сатаністами-жабоїдами 18 ст, насамперед з Руссо. Гівна на лопаті - Сковорода тиче їм з потойбіччя смачну козацьку дулю. Якщо його не вполював імперський світ, то тим більше не вполює і дрібнобуржуазний».

Не говори, что он исчез в ночи,
Что в чёрном растворилась капля света
Над этой бездной холодно молчи
Подняв ладонь для тайного привета.

6 лет без Гейдара Джемаля.

Спустя 2 недели после смерти Гейдара Джемаля мы организовали первый вечер его памяти. В Киеве.

Говорили о философии и теологии Джемаля, читали его стихи, смотрели документальные фильмы, которые он делал в 90-х.

А Святослав Вышинский тогда прочел доклад о метафизике Джемаля.

Непийпиво был настоящим козаком, а значит — был авантюристом. Понимал, что такое большой стиль.

Другие люди через границу на территорию РФ диверсантами не ходят.

Честь!

П — послідовність.

Люди, які вчора розповідали як «надважливо» святкувати Різдво разом з Европою, нині ні словом не обмовились, що за григоріанським календарем Водохреще належало відзначати ще два тижні тому.

Їм про це просто не розказали у «Фейсбуці».

19.01.2023

Умерший сегодня поэт Дмитро Павличко в 1995 году издал сборник «За нас». Он посвящён борьбе Чечни за независимость.

Стихи местами очень проникновенные, острые и даже пророческие, а некоторые и вовсе читаются словно тексты Тимура Муцураева на украинском.

Павличко был одним из тех немногих, кто кричал об аде, который принесли в Ичкерию россияне. И предупреждал о том, что Украина следующая.

Пусть ему зачтётся.

Знов Москва розпинає народ,
Що повстав за державу свою,
Знов закутих в залізо заброд
Зустрічає чеченець в бою.

Двоголовий орел в два дзьоби
П’є чеченську палаючу кров!
Ну, а ми мовчимо, як раби,
Що збоялись вчорашніх заков.

Це фальшивої волі мораль,
Честь лукава, сповита в брехню,
Та прийде знахабнілий москаль
І до нас, як зруйнує Чечню.

Прометею, кривава красо,
Ти й з Парижа підмоги не жди!
Може, тільки хлопчина з УНСО
Принесе тобі в жмені води.

А Європа, та курва стара,
Посміхатися буде здалік,
Як наповниться кров’ю Кура
І — всі русла зросійщених рік.

Буде лиця ховать у вуаль,
Видавати за жар порохню,
Та прийде знахабнілий москаль
І в Париж, як зруйнує Чечню.

Там — вогонь. У вогні — Прометей!
Люди, гляньте, там діють кати!
Я кричу, та не бачу людей,
Бачу тільки глухі животи.

Війна тривала. У середині війни
Чотири братчики на човнику пливли.
Курив коротку люльку Непийпиво
(Любив усіх дівчат, які були,
Вони його любили, як на диво)
А брат Святоша, дивно посміхався.
Тарасій сперечався не злостиво,
Був стерновим і вегетаріанцем.
Четвертий — Аполон — в усі запливи,
Він наймолодший з них і завжди з ними.

Ніч, позаяк, для нас козацька мати,
До берега ворожого вночі
Вони причалили де плавні і корчі,
Щоб міни ставити, моsкаликів стріляти.

Поставили, стріляли і втекли
Вже під вогнем, та все їм таланило
Я бачив відео — так весело і мило.
Що далі — зрозуміло. Лиш — коли?

Тут Непийпиво люльку закурив,
Не з’їв Тарасій м‘яса принципово,
Для рими Аполон надибав слово,
Святоша помолився, він умів.

І якось взимку, у різдвяну ніч,
Через кордон із торбою тротилу
Пройшли вони і тут їх і накрило.
Смерть дожене усіх — звичайна річ.

Відмовилися здатися. Був бій.
Все в них було так дивовижно просто.
До велетнів небаченого зросту
Вони зростають в пам‘яті моїй.

Тепер на човнику у світлих водах раю
Вони пливуть разом, як і жили.
У Непийпива люлька, як завжди,
А що там їсть Тарасій, я не знаю.
Святоші все знайомо, ніби вдома,
І з ними Аполон, як вам відомо.

С праздником.

#РадіоНічнийГолосіїв

Рій дронів — це кошмар для піхоти та техніки окупанта.

Відкриваю збір на 50 000 гривень в рамках ініціативи «100 тиловиків Азову».

Сумарно маємо зібрати 5 млн грн і закрити запит на 100 дронів для бригади «Азов».

Чим активніша буде фаза наступу, тим більшими будуть втрати нашої техніки, тому працювати треба швидко і згуртовано.
Вони нарощують виробництво ударних дронів, ми нарощуєм міць в тилу.

Ініціатива затверджена єдиною офіційною платформою по забезпеченню бригади «Азов».

ДОНАТ

Києве, ми сподіваємось, що ти досить нічний.

Ходять чутки, що деякі підписники цього занепалого каналу скучили за #РадіоНічнийГолосіїв

Для найвідданіших прихильників цієї занехаєної, але досі живої уявної радіостанції, звучить композиція одного з кращих гуртів сучасної української музичної сцени. Композиція на вірші Василя Бобинського.

«Мережав тонкогубий майстер
Зразки мойому божевіллю...».

Залишайтесь на лінії. Можливо тут щось буде.

Технократический манифест, визуализация Великого делания, дедовский карнавал или полая банальная притча?

Идите смотреть. Чем бы это ни было, это интересное завершение режиссерского пути.

В последний раз я видел столько уходящих с показа людей на последнем Триере. Это ли не лучшая рекомендация?

«На первый взгляд все это и впрямь кажется невероятным, однако по зрелом размышлении понимаешь, что все достижения современной науки лишь подтверждают открытия магии былых времен. И только руками разводишь. — Помолчав, Дюрталь продолжил: — Взять хотя бы этих женщин, которые в Средние века превращались в кошек, — уж сколько по этому поводу зубоскалили! А недавно к Шарко привели девочку, которая вдруг принималась бегать на четвереньках, скакать, мяукать, царапаться, шипеть, как кошка. Выходит, подобное превращение возможно! Нет, надо твердо усвоить истину, что мы толком ничего не знаем и ничего не вправе отрицать».

Жорис-Карл Гюисманс «Без дна».

Передивлявся сьогодні «The Wind That Shakes the Barley». Попри все, це сильна і правильна стрічка, хто б там що не говорив. Чи побачимо ми щось подібне про УПА, і щоб із золотою пальмовою гілкою в Каннах?

А поки, у цю першу по-справжньому осінню ніч, на #РадіоНічнийГолосіїв Ліза Джеррард підспівує прохолодному вітру, що бере владу на вулицях Києва, Дубліна, Белфаста та інших міст, де ще памʼятають про I'm not going to sell out.

But blood for blood without remorse
I've ta'en at oulart hollow.
I've lain my true love's clay like corpse
Where I full soon must follow.

Район Нової Забудови засинає. На вулицях ані душі. І тільки дощ зустрічає заблукалого у рідних вулицях клошара під високими зводами костелу Святого Миколая.

Тільки дощ і #РадіоНічнийГолосіїв.

Говорить Київ. Столиця Європи.

Сьогоднішній іменинник вплинув не тільки на весь окультний двіж 20 століття загалом, але й на безліч любих нами музикантів (більшість з яких — так, були практиками, і вся їхня творчість тому доказ).

Свій коментар до XVIII Аркану Таро Фратер Пердурабо завершує такими словами: “One is reminded of the mental echo of subconscious realization, of that supreme iniquity which mystics have constantly celebrated in their accounts of the Dark Night of the Soul. But the best men, the true men, do not consider the matter in such terms at all. Whatever horrors may afflict the soul, whatever abominations may excite the loathing of the heart, whatever terrors may assail the mind, the answer is the same at every stage: “How splendid is the Adventure!”.

А який саундтрек для місячної подорожі може бути кращим за цей альбом учнів того, хто назвав себе Звіром?

На #РадіоНічнийГолосіїв Джон Беланс та Пітер Крістоферсон занурюють вас у темряву. Темряву, з якої ви можете й не вийти.

The beginning is also the end
Time defines it, time defines it
It will end
Like close friendship
Nothing could be further
We forget
The space between people and things
Is empty
We forget
And don't notice the loss

Бонусом рекомендація, яка зацікавить не тільки любителів езотеричного підпілля, але й шановне панство, яке організовує цікаві активності на ворожих територіях та влаштовує інформаційний терор у медіапросторі.

Дочитую наразі цю книжку, і вам раджу. Її варто було б перекласти і видати в Україні — аби лежала поруч з Геноном на столах офіцерів відповідних структур.

Тут на вас чекає не тільки документальний шпигунський детектив, пофарбований в магічні тони, але й чимало практичних порад для тих, хто працює з інформацією як зброєю. Салют людині, котра знається не лише на Кроулі, але й на впливі на свідомість мас, яка дала почитати. Скоро поверну!