НА РІВНЇ З МУЖЧИНОЮ

Образок з великоміского житя.
(Конець).

Стара істория: знайомість з улицї, а з того любов. Він припав їй дуже до вподоби: чутливий, добросердечний і елєґантский. Она знала, що він був банковим урядником, мав матїр і дві молоді сестри, котрі літом мешкали задля слабости матери у свояків на селї: і він знав єї поєдинчу історию, що она на сїм сьвітї не має нїкого, самітна, без помочи.

Они любили ся, але Каська чомусь не могла натїшити ся своїм тайним щастєм! Як би їй полекшало, коли-б єго родина вернула ся з села і знала про їх тайну! Серед таких гадок єї тим більше вражала ріжниця між мужчиною а жінкою. Єго не непокоїло нїчо, він не потребував жадного сьвідка свого щастя; він іменно був мужчиною, а она дївчиною — в тім цїла річ.

Коли він раз — лїто вже кінчило ся — наставав на неї, щоб лишила свое занятє, він має досить гроший, аби єї удержати, він їй найме мешканє на передмістю, де она може сама і спокійно жити, тодї она з переляком видивила ся на него і не відповіла нї одного слова. А коли він таки дальше говорив, як то ему прикро, що в таку гарну погоду сидить замкнена в душнім бюрі, що може без найменьшого ваганя пристати на єго предложенє, она єго остро зганила і заборонила, о сїм ще раз говорити.

Серце їй немов шепнуло, що прецїнь перед сьвітом не є его нареченою, хоч він єї на самоті так називав, і що їх зносини не сьміють стати ся довірочними, як довго ніхто окрім них двох о тім нїчого не знає. Она вправдї не могла єму нїчого закинути, але се тайне щастє любовне непокоїло еї. А що, коли він таки не має чесних замірів? Хто се може знати? Она називала свої підозріня безосновними, несправедливими, поганими, але таки не могла їх приглушити. "Як єго мати верне, все буде добре", успокоювала себе. Але лїто минуло, наспіла осїнь і далї вже минала, а єго родина все ще не вертала...

Удова

У Жеведі Чернігівського повіту такий звичай, що як добрий чоловік везе повз удову дрова чи там кілки, то й укине їй у двір дров, чи кілок який.