На першому фото заступник командувача ДШВ полковник Юрій Алімович Галушкін несе пораненого солдата з евакуаційної машини (район населеного пункту Піски, 2014 рік) під час виконання завдань у Донецькому аеропорту.

На другому фото бригадний генерал Галушкін, очевидно, що небезпечний (бо стоїть у «коробці» за склом), слухає суддю перед тим, як відправитись на два місяці в СІЗО.

Справу ведуть цивільні люди, які не знають, чим відрізняється марш від рейду або командир роти від командира батареї.

В очах генерала видно, що за все своє життя та доброчесну службу в армії це найболючіше приниження для нього.

Війна – це «театр бойових дій» зі своїми недоліками та здобутками, це хитрощі та маневри, це рішення та дії, які приносять або успіх, або невдачу.
І ці успіхи чи невдачі залежать від комплексу дій та процесів, а не від однієї людини, як у цьому випадку, призначеної за місяць до подій на Харківщині.

«Коли починається війна – кличуть Солдата та Бога. Коли закінчується – про Бога забувають, Солдата судять»

Висловлюю свою підтримку офіцерам, яких учора публічно кинули за ґрати.
Офіцерам ДШВ, бригадному генералові Галушкіну Юрію Алімовичу та полковникові Хребту Валерію Анатолійовичу.

Вірю в те, що вони та команда юристів доведуть свою невинуватість і повернуться в стрій!

Неправильно це все, неправильно..

P. S. Підозру генерал отримав 20 січня, у день пам’яті Захисників Донецького аеропорту, як подяку за службу та роботу в той час.

@marshalvdv