Святителю отче наш Афанасіє, моли Бога за обитель, в якій ти зволив мощами своїми спочивати та Землю Козаків, що прийняла тебе гостинно 🕊
〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️
🗣 Промова Ректора Полтавської духовної семінарії із Рукопису 1822 року, в якому розміщено Житіє святителя, Повість про перенесення мощей святителя та власне сама Промова архімандрита Кирила Богословського-Платонова (✞ 8.ІІІ.1841; в майбутньому — архієпископ Подільський і Брацлавський) 📖
〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️
🗣 Промова Ректора Полтавської духовної семінарії із Рукопису 1822 року, в якому розміщено Житіє святителя, Повість про перенесення мощей святителя та власне сама Промова архімандрита Кирила Богословського-Платонова (✞ 8.ІІІ.1841; в майбутньому — архієпископ Подільський і Брацлавський) 📖
Forwarded from Натхнення Пафнутія
Зі святом преподобного Феодосія Печерського
Очі радісні, ноги босії:
«Будеш слухатись, Феодосію?» —
«Буду слухатись і трудитися,
Покажи ж-бо, як слід молитися».
Став Антонію послідовником,
Лаври Київської засновником,
Для чернецтва — що батьком рідним,
А для люду — заступником гідним.
Що із вірою не попросите
Перед образом Феодосія —
Не відвернеться і сьогодні він,
Лиш прохання були б Боговгодними.
Преподобний Феодосій юнаком таємно пішов з дому до Києва й попросив у старця-анахорета преподобного Антонія чернечого постригу. Був йому вірним соратником і послідовником, довкола них зібралось багато інших ченців, так і виникла Києво-Печерська Лавра.
Натхнення Пафнутія
Очі радісні, ноги босії:
«Будеш слухатись, Феодосію?» —
«Буду слухатись і трудитися,
Покажи ж-бо, як слід молитися».
Став Антонію послідовником,
Лаври Київської засновником,
Для чернецтва — що батьком рідним,
А для люду — заступником гідним.
Що із вірою не попросите
Перед образом Феодосія —
Не відвернеться і сьогодні він,
Лиш прохання були б Боговгодними.
Преподобний Феодосій юнаком таємно пішов з дому до Києва й попросив у старця-анахорета преподобного Антонія чернечого постригу. Був йому вірним соратником і послідовником, довкола них зібралось багато інших ченців, так і виникла Києво-Печерська Лавра.
Натхнення Пафнутія
прεсвѷтεръ Юрїй
Малесенький штрих-нотатка із історії Христової Церкви 📝
📆 / 30 листопада ми вшановуємо пам’ять святителя Григорія Чудотворця, єпископа Неокесарійського (✞ ≈270).
📚 Це була людина, яка отримала блискучу язичницьку освіту граматика, ритора та юриста, а після знайомства із автором терміну «Боголюдина» Оригеном Адамантом (✞ ≈253) ще й біблійного екзегета. Втім, вся ця освіта не принесла радості Григорію і він вирішив обрати шлях самітницького життя для безперестанної молитви та єднання із Господом.
АЛЕ ‼️
🗓 У 245 році Григорій був [руко?]покладений на єпископа міста Неокесарія, хоча й не бажав такого поставлення і всіляко від нього відмовлявся. Проте інакше вважав Амасійський єпископ преподобний Федим (✞ ≈249-250; день пам’яті в Сирну Суботу), котрий, згідно із свідченням святителя Григорія Ниського, «анітрохи не звертаючи уваги на відстань, що відокремлює його від Григорія, бо ж він знаходився від нього на відстані трьох днів шляху, а звів очі до Бога і сказавши, що Бог цієї миті однаково бачить і його самого і того, замість руки накладає на Григорія слово, присвятивши його Богові, хоча він і не був присутнім тілом, призначає йому те місто, яке до цього часу було одержимим ідольським затьмаренням».
🌿 Трохи згодом online-єпископ Григорій все ж таки удостоївся нормальної offline-хіротонії, яку одноосібно звершив той самий єпископ Федим. Вже після цього рукопокладення Неокесарійський архієрей всю ніч розмірковував про християнську віру і йому Пресвятою Богородицею був делегований апостол Іоанн Богослов, який лаконічно повíдав йому про найважливіші аспекти віри. Єпископ Григорій занотував все це і пізніше, згідно із записаним, ніс своє усне та письмове проповідницьке служіння.
✍🏻 Допис базується на ©️ Greg. Nyss. De vita Greg. Thaum. // PG. 46. Col. 908-909.
📆 / 30 листопада ми вшановуємо пам’ять святителя Григорія Чудотворця, єпископа Неокесарійського (✞ ≈270).
📚 Це була людина, яка отримала блискучу язичницьку освіту граматика, ритора та юриста, а після знайомства із автором терміну «Боголюдина» Оригеном Адамантом (✞ ≈253) ще й біблійного екзегета. Втім, вся ця освіта не принесла радості Григорію і він вирішив обрати шлях самітницького життя для безперестанної молитви та єднання із Господом.
АЛЕ ‼️
🗓 У 245 році Григорій був [руко?]покладений на єпископа міста Неокесарія, хоча й не бажав такого поставлення і всіляко від нього відмовлявся. Проте інакше вважав Амасійський єпископ преподобний Федим (✞ ≈249-250; день пам’яті в Сирну Суботу), котрий, згідно із свідченням святителя Григорія Ниського, «анітрохи не звертаючи уваги на відстань, що відокремлює його від Григорія, бо ж він знаходився від нього на відстані трьох днів шляху, а звів очі до Бога і сказавши, що Бог цієї миті однаково бачить і його самого і того, замість руки накладає на Григорія слово, присвятивши його Богові, хоча він і не був присутнім тілом, призначає йому те місто, яке до цього часу було одержимим ідольським затьмаренням».
🌿 Трохи згодом online-єпископ Григорій все ж таки удостоївся нормальної offline-хіротонії, яку одноосібно звершив той самий єпископ Федим. Вже після цього рукопокладення Неокесарійський архієрей всю ніч розмірковував про християнську віру і йому Пресвятою Богородицею був делегований апостол Іоанн Богослов, який лаконічно повíдав йому про найважливіші аспекти віри. Єпископ Григорій занотував все це і пізніше, згідно із записаним, ніс своє усне та письмове проповідницьке служіння.
✍🏻 Допис базується на ©️ Greg. Nyss. De vita Greg. Thaum. // PG. 46. Col. 908-909.
🗓 ДО ДНЯ ПАМ'ЯТІ ПРЕПОДОБНОГО І БОГОНОСНОГО ОТЦЯ НАШОГО ІОВА, ІГУМЕНА ПОЧАЇВСЬКОГО ОДИН МОМЕНТ ІЗ ЙОГО ПРАВЕДНОГО ЖИТТЯ 📖
… Масштабами та кількістю пожертв Почаївський монастир поступався тільки Луцькому братському монастирю. Але, на відміну від Луцького монастиря, який фінансувався православною шляхтою Волині передусім як політичний протиунійний центр, Почаївська обитель підтримувалася передусім як духовний та релігійний центр православної Волині. Очевидно, великою заслугою в цьому була особиста роль настоятеля монастиря св. Йова Заліза, який згідно з церковною традицією відзначився духовним подвигом i ще за життя в очах вірних набув слави святого.
Передбачаємо реакцію скептиків-атеїстів, які сприймають церковну традицію як звичайний ідеологічний міф, створений значно пізніше описаних подій для прослави Почаївського монастиря. В цьому сенсі варто порівняти поведінку настоятелів і монахів Луцького і Почаївського монастирів на початку Визвольної війни під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. В той час, коли члени Луцького братства разом зі своїми ченцями брали участь у погромах, в Почаївському монастирі розвивалися зовсім інші події. Настоятель цієї обителі св. Йов Залізо надав притулок і захист деяким місцевим шляхтичам у своєму монастирі, врятувавши їх від козацького самосуду. Про це свідчить тестамент Івана Жабокрицького (його ігумен прийняв під захист разом із сином) та порятунок місцевого уніатського протопопа о. Федора Дубницького. Останній під час різанини у Кременці рятувався втечею і також на деякий час затримався в Почаївському монастирі. Незважаючи на те, що Дубницький був ідеологічним противником св. Йова Заліза (крім уряду кременецького протопопа він виконував обов’язки візитатора уніатських церков Кременеччини), почаївський ігумен взяв його під захист, врятувавши від розправи з боку єдиновірних православних козаків. Подібні факти підтверджують дані житійної літератури про св. Йова Заліза як про духовну людину, яка у своїх вчинках завжди керувалася християнськими заповідями. Чи не тому Почаївський монастир досі є популярним центром паломництва як серед українців, так і їх північних сусідів — росіян і білорусів, а про братський монастир в Луцьку нині пам’ятають лише науковці?
©️ Довбищенко М.В. Волинська шляхта у релігійних рухах (кінець ХVІ – перша половина ХVІІ ст.). — Київ., 2008. — С. 218-219.
… Масштабами та кількістю пожертв Почаївський монастир поступався тільки Луцькому братському монастирю. Але, на відміну від Луцького монастиря, який фінансувався православною шляхтою Волині передусім як політичний протиунійний центр, Почаївська обитель підтримувалася передусім як духовний та релігійний центр православної Волині. Очевидно, великою заслугою в цьому була особиста роль настоятеля монастиря св. Йова Заліза, який згідно з церковною традицією відзначився духовним подвигом i ще за життя в очах вірних набув слави святого.
Передбачаємо реакцію скептиків-атеїстів, які сприймають церковну традицію як звичайний ідеологічний міф, створений значно пізніше описаних подій для прослави Почаївського монастиря. В цьому сенсі варто порівняти поведінку настоятелів і монахів Луцького і Почаївського монастирів на початку Визвольної війни під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. В той час, коли члени Луцького братства разом зі своїми ченцями брали участь у погромах, в Почаївському монастирі розвивалися зовсім інші події. Настоятель цієї обителі св. Йов Залізо надав притулок і захист деяким місцевим шляхтичам у своєму монастирі, врятувавши їх від козацького самосуду. Про це свідчить тестамент Івана Жабокрицького (його ігумен прийняв під захист разом із сином) та порятунок місцевого уніатського протопопа о. Федора Дубницького. Останній під час різанини у Кременці рятувався втечею і також на деякий час затримався в Почаївському монастирі. Незважаючи на те, що Дубницький був ідеологічним противником св. Йова Заліза (крім уряду кременецького протопопа він виконував обов’язки візитатора уніатських церков Кременеччини), почаївський ігумен взяв його під захист, врятувавши від розправи з боку єдиновірних православних козаків. Подібні факти підтверджують дані житійної літератури про св. Йова Заліза як про духовну людину, яка у своїх вчинках завжди керувалася християнськими заповідями. Чи не тому Почаївський монастир досі є популярним центром паломництва як серед українців, так і їх північних сусідів — росіян і білорусів, а про братський монастир в Луцьку нині пам’ятають лише науковці?
©️ Довбищенко М.В. Волинська шляхта у релігійних рухах (кінець ХVІ – перша половина ХVІІ ст.). — Київ., 2008. — С. 218-219.
🗓 7/20 травня — пам’ять преставлення преподобного і богоносного отця нашого Антонія Києво-Печерського 🌿
📖 Цей день пам’яті знаходився в древніх місяцесловах, а в наш час його можна знайти в деяких афонських календарях та в календарі старообрядців. Вважається, згідно із пророцтвом Богородиці, Яка явилася святим Антонію і Феодосію, начальник всіх руських монахів преставився 7 травня 1073 року.
🌾 А ще сьогодні день пошанування Любецької ікони Пресвятої Богородиці, тобто ікони із малої батьківщини преподобного Антонія — Любеча.
Молитвами отця нашого Антонія, засновника Вертограду Твого, Преблагословенная Богородице, спаси нас 🕊
📖 Цей день пам’яті знаходився в древніх місяцесловах, а в наш час його можна знайти в деяких афонських календарях та в календарі старообрядців. Вважається, згідно із пророцтвом Богородиці, Яка явилася святим Антонію і Феодосію, начальник всіх руських монахів преставився 7 травня 1073 року.
🌾 А ще сьогодні день пошанування Любецької ікони Пресвятої Богородиці, тобто ікони із малої батьківщини преподобного Антонія — Любеча.
Молитвами отця нашого Антонія, засновника Вертограду Твого, Преблагословенная Богородице, спаси нас 🕊
Forwarded from протоиерей Димитрий Гарчук (DG)
Раніше я думав: "Навіщо Господь посилає скорботи на землю?" А тепер я зрозумів, камінь розбивають молотом.... Багатьох людей тільки горе і скорботи можуть привести до Бога.
Преподобний Гавриїл (Ургебадзе)
#цитати
Преподобний Гавриїл (Ургебадзе)
#цитати
Forwarded from Натхнення Пафнутія
"Вірую во Єдиного Бога Отця Вседержителя"
Під час читання на Божественній Літургії Символу віри священики підносять над Дарами великий покровець, коливаючи його - на спомин землетрусу, що стався при воскресінні Ісуса Христа. Коливання символізує також і зішестя Святого Духа на Дари, подібно до того як Святий Дух зійшов на апостолів під час сильного пориву вітру.
При цьому священики підтримують один одного за руку: давня благочестива традиція, яка покликана нагадувати про справжню сутність Христової Церкви, яка є надструктурною і визначається не приналежністю до патріархатів, а тим, наскільки дотримується найпершої заповіді Христової, заповіді любові. Бо й Христос каже: "Де двоє чи троє зібрані в ім'я Моє, там і Я посеред них" (Мф. 18, 20).
Натхнення Пафнутія
Під час читання на Божественній Літургії Символу віри священики підносять над Дарами великий покровець, коливаючи його - на спомин землетрусу, що стався при воскресінні Ісуса Христа. Коливання символізує також і зішестя Святого Духа на Дари, подібно до того як Святий Дух зійшов на апостолів під час сильного пориву вітру.
При цьому священики підтримують один одного за руку: давня благочестива традиція, яка покликана нагадувати про справжню сутність Христової Церкви, яка є надструктурною і визначається не приналежністю до патріархатів, а тим, наскільки дотримується найпершої заповіді Христової, заповіді любові. Бо й Христос каже: "Де двоє чи троє зібрані в ім'я Моє, там і Я посеред них" (Мф. 18, 20).
Натхнення Пафнутія
Forwarded from прεсвѷтεръ Юрїй
Въ_Недѣ́лю_Пятдеся́тную_Вéчеръ_—_Львóвъ_Б_м_,_1642_2024_—_21_с_.pdf
4.2 MB
©️Въ Недѣ́лю Пятдеся́тную. Вéчеръ. — 1642-2024. — 21 с.
_____________________________
Текст служби Вечірні П’ятидесятниці із колінопреклонними молитвами взятий мною із джерела, виданого із благословення Східних Патріархів та Його Милості, Преосвященного Митрополита Київського, Галицького і всієї Рώсії, Архімандрита Печерського Петра Могили: ©️ТРΙΩДΙОΝ, си єсть ТРИПѢСНЕЦЪ. Львóвъ, 1642. Л. 395-403 об.
Богослужбове послідування є справжнім Київським ізводом, а не адаптованим до сучасного українського наголосу ізводом Синодальним, та конвертоване у Portable Document Format [PDF].
_____________________________
Текст служби Вечірні П’ятидесятниці із колінопреклонними молитвами взятий мною із джерела, виданого із благословення Східних Патріархів та Його Милості, Преосвященного Митрополита Київського, Галицького і всієї Рώсії, Архімандрита Печерського Петра Могили: ©️ТРΙΩДΙОΝ, си єсть ТРИПѢСНЕЦЪ. Львóвъ, 1642. Л. 395-403 об.
Богослужбове послідування є справжнім Київським ізводом, а не адаптованим до сучасного українського наголосу ізводом Синодальним, та конвертоване у Portable Document Format [PDF].
Щирі вітання зі святом П’ятидесятниці, дорогі друзі!
🗓 Саме сьогоднішній день, ІМНО, а не Великодній, мав би бути тим особливим днем богослужбового циклу, коли ми використовуємо тропар та інші обрані піснеспіви різними мовами, читаємо такими ж різними мовами і Святе Письмо, адже найперша звістка про Воскресіння була виголошена не багатомовно, а серед євреомовного люду. Ба більше — галілейським діалектом.
🗣 А от сьогодні було би доволі доцільним використовувати ті мови, якими володіє клір того чи іншого храму, щоб, за прикладом вже духоносних послідовників, сповіщати про величні справи Божі (Діян. 2:11).
Дуже мені подобається щодо цього коментар блаженного святителя Августина Аврелія, де він вказує, що хоч я особисто можу і не говорити багатьма мовами, як це могли апостоли після Зішестя на них Святого Духа, проте я перебуваю в Церкві, Яка говорить всіма можливими мовами.
Підтримую його в цьому!
Підтримую, тому що всі ми є чадами Церкви П’ятидесятниці! Ми не є, звісно, п’ятидесятниками ім. Джонатана Едвардса! Але ми в Церкві Христа, що опалилася Утішителем на П’ятидесятницю, щоб апостоли несли проповідь до всіх мешканців тодішньої ейкумени, незважаючи на етос, стать чи тим паче мовну приналежність.
І якщо П’ятидесятниця — це день народження Церкви, то саме Тієї Церкви, Котра не замикається сама в собі, а несе Євангельську проповідь всьому світові, в якому не може бути місця ані тримовній єресі, ані будь-якій іншій подібній до неї.
Зі святом 🔥
🗓 Саме сьогоднішній день, ІМНО, а не Великодній, мав би бути тим особливим днем богослужбового циклу, коли ми використовуємо тропар та інші обрані піснеспіви різними мовами, читаємо такими ж різними мовами і Святе Письмо, адже найперша звістка про Воскресіння була виголошена не багатомовно, а серед євреомовного люду. Ба більше — галілейським діалектом.
🗣 А от сьогодні було би доволі доцільним використовувати ті мови, якими володіє клір того чи іншого храму, щоб, за прикладом вже духоносних послідовників, сповіщати про величні справи Божі (Діян. 2:11).
Дуже мені подобається щодо цього коментар блаженного святителя Августина Аврелія, де він вказує, що хоч я особисто можу і не говорити багатьма мовами, як це могли апостоли після Зішестя на них Святого Духа, проте я перебуваю в Церкві, Яка говорить всіма можливими мовами.
Підтримую його в цьому!
Підтримую, тому що всі ми є чадами Церкви П’ятидесятниці! Ми не є, звісно, п’ятидесятниками ім. Джонатана Едвардса! Але ми в Церкві Христа, що опалилася Утішителем на П’ятидесятницю, щоб апостоли несли проповідь до всіх мешканців тодішньої ейкумени, незважаючи на етос, стать чи тим паче мовну приналежність.
І якщо П’ятидесятниця — це день народження Церкви, то саме Тієї Церкви, Котра не замикається сама в собі, а несе Євангельську проповідь всьому світові, в якому не може бути місця ані тримовній єресі, ані будь-якій іншій подібній до неї.
Зі святом 🔥
Forwarded from протоиерей Димитрий Гарчук (DG)
Святитель Лука (Войно-Ясенецкий):
«Главное в жизни — делать добро. Если не можешь делать для людей добро большое, постарайся совершить хотя бы малое»...
#цитаты
«Главное в жизни — делать добро. Если не можешь делать для людей добро большое, постарайся совершить хотя бы малое»...
#цитаты
🗓 З днем пам’яті доктора богослов’я — преподобного Іустина Поповича, архімандрита Челійського 📿
✍🏻 Дещо із творів святого 📚
✨ Воскресіння Христове — це найбільше потрясіння у сфері людського життя. Центр людського життя Воскресінням перенесено зі смерті в безсмертя, з часу у вічність.
🧱 Над творенням Тіла Церкви трудиться кожен член Церкви, несучи певний євангельський подвиг. Тому що будь-який подвиг вбудовується, вростає до Церкви, і так росте Її Тіло.
👶🏻 У кожній дитині багато неба, багато небесного. Що таке дитя? Це частка неба на землі … діти — тільки тому, що вони діти, — мають Небесне Царство у своїх незлобивих душах.
🌿 Християни, прості чи вчені, дивляться на цей світ і оцінюють його і все, що в ньому, з погляду вічності.
🧐 Логічно чи діалектично не можна довести ані існування Бога, ані існування безсмертя душі. Переконаність у існуванні Бога та безсмертя душі — це плід особистого, безпосереднього досвіду.
😇 Бути добрим чи злим залежить не від нашої природи, а від нашої вільної свободи.
🔆 Спасаючи насильно, Бог був би тираном; засуджуючи насильно — став би винищувачем вільної свободи людини. У першому випадку Він не був би Любов’ю, у другому — не був би Правдою.
⚫️ Диявол і диявольська логіка стверджує …: за допомогою зла людина може стати доброю, за допомогою насильства — вільною, на лихах іншого може вона будувати власне щастя.
✍🏻 Дещо із творів святого 📚
✨ Воскресіння Христове — це найбільше потрясіння у сфері людського життя. Центр людського життя Воскресінням перенесено зі смерті в безсмертя, з часу у вічність.
🧱 Над творенням Тіла Церкви трудиться кожен член Церкви, несучи певний євангельський подвиг. Тому що будь-який подвиг вбудовується, вростає до Церкви, і так росте Її Тіло.
👶🏻 У кожній дитині багато неба, багато небесного. Що таке дитя? Це частка неба на землі … діти — тільки тому, що вони діти, — мають Небесне Царство у своїх незлобивих душах.
🌿 Християни, прості чи вчені, дивляться на цей світ і оцінюють його і все, що в ньому, з погляду вічності.
🧐 Логічно чи діалектично не можна довести ані існування Бога, ані існування безсмертя душі. Переконаність у існуванні Бога та безсмертя душі — це плід особистого, безпосереднього досвіду.
😇 Бути добрим чи злим залежить не від нашої природи, а від нашої вільної свободи.
🔆 Спасаючи насильно, Бог був би тираном; засуджуючи насильно — став би винищувачем вільної свободи людини. У першому випадку Він не був би Любов’ю, у другому — не був би Правдою.
⚫️ Диявол і диявольська логіка стверджує …: за допомогою зла людина може стати доброю, за допомогою насильства — вільною, на лихах іншого може вона будувати власне щастя.