мені здається навіть якщо мені пропонуватимуть другий шанс щоб виправити щось важливе і постаратись краще я вже на цьому етапі відмовлюсь
Forwarded from ✨Рецепт Смаженої [ДАНІ ВИДАЛЕНО]✨
Долучилась до збору на пікап для артилерійського підрозділу 41-ї ОМБр, на Курському напрямку.
Ціль - забезпечити підрозділ у зоні бойових дій позашляховиком для доставки особового складу, боєкомплекту і т.п.
Зараз бійці мають 1 пікап на 3 бойові машини, чого критично недостатньо.
Моя ціль: 4к
Банка: https://send.monobank.ua/jar/72B1VpPFAh
Основна банка(Моно): https://send.monobank.ua/jar/5w78tixgCo (картка: 4441 1111 2044 2078)
Основна банка(Приват): https://next.privat24.ua/send/2i09h (картка: 5168752132221451)
Ціль - забезпечити підрозділ у зоні бойових дій позашляховиком для доставки особового складу, боєкомплекту і т.п.
Зараз бійці мають 1 пікап на 3 бойові машини, чого критично недостатньо.
Моя ціль: 4к
Банка: https://send.monobank.ua/jar/72B1VpPFAh
Основна банка(Моно): https://send.monobank.ua/jar/5w78tixgCo (картка: 4441 1111 2044 2078)
Основна банка(Приват): https://next.privat24.ua/send/2i09h (картка: 5168752132221451)
Forwarded from їде і швидка, і священник (sàna)
Долучаюсь до збору на нагальні потреби бойового підрозділу
у складі БШР НГУ «Рубіж». На найгарячішому напрямку згоріла повністю позиція, терміново потрібно оновити втрачене обладнання.
Донати підуть на два екофлоу, антени, окуляри для фпв, відео приймач, ноут, монітор etc.
Загальна сума збору: 300 000 грн.
Моя ціль: 4000 грн.
долучитися до збору міні-банкою можна написавши в дірект @spilka__
https://send.monobank.ua/jar/8MkXdNjBMr
у складі БШР НГУ «Рубіж». На найгарячішому напрямку згоріла повністю позиція, терміново потрібно оновити втрачене обладнання.
Донати підуть на два екофлоу, антени, окуляри для фпв, відео приймач, ноут, монітор etc.
Загальна сума збору: 300 000 грн.
Моя ціль: 4000 грн.
долучитися до збору міні-банкою можна написавши в дірект @spilka__
https://send.monobank.ua/jar/8MkXdNjBMr
Збираю на ППО для 153 ОМБР частина 2
Взвод Михаська з erythroleukoplakia.rec досі потребує вашої допомоги. Я збільшую обсяг банки до 11 тисяч. Гроші підуть на нагальні потреби взводу, який прикриватиме небо для роботи.Це буде найкращим подарунком мені на день народження.
⛑Моя ціль: 11 000 ₴
💥Загальна ціль: 444 000 ₴
🔗 https://send.monobank.ua/jar/3o8yLk1M9j
❗️Допоможіть репостом і донатом
Бо це досі дуже потрібно і нагально
Взвод Михаська з erythroleukoplakia.rec досі потребує вашої допомоги. Я збільшую обсяг банки до 11 тисяч. Гроші підуть на нагальні потреби взводу, який прикриватиме небо для роботи.
⛑Моя ціль: 11 000 ₴
💥Загальна ціль: 444 000 ₴
🔗 https://send.monobank.ua/jar/3o8yLk1M9j
❗️Допоможіть репостом і донатом
Бо це досі дуже потрібно і нагально
хочу забабахати велике кафе з назвою motörhead і щоб там грали motörhead і на все кафе зробити одну туалетну кабінку щоб люди стояли в черзі і хотіли срати під motörhead
Forwarded from Еліс встала з ліжка (Еліс)
Якщо мене раптово спитати, коли почалося вторгнення, то я на автоматі скажу "22 лютого", бо воно отак у моїй голові. Ніщо не зрівняється з 24, але конкретно два дні перед ним відчуваються для мене як абсолютне fever dream. Пам'ятаєте, усі навколо прогнозували нам повномасштабне вторгнення на те двадцять друге, бо мовляв, путін любить символічні числа?
Десь у той період росіяни вже розбомбили одну школу на сході, і був просто шторм найрізноманітніших думок про це, від "пизда." до відчайдушного копіуму типу "там на відео діра в стіні, а дитячі іграшки досі на поличці стоять, це фотошоп, провокація від наших". Десь там же росіяни почали депортацію дітей з окупованих у 2014 територій у росію. Тоді у моє інфополе увірвалося слово "геноцид": примусова депортація є однією з визначальних рис його як явища. Я тоді була в шоці, що може відбуватися таке, а міжнародні медіа висвітлюють це абсурдно мало — хіба так буває?
Але десь там, на моментах обстрілу школи і новин про депортацію, у мені вперше прокинулася — ще зовсім тихенько — та бездонна, гидка темрява, від якої хочеться блювати. Просто я думала, що на цьому обсязі вона й зупиниться. Звісно, потім темрява лише росла щодня і щогодини. А іноді миттєво подвоювалася: на Маріуполі чи на усвідомленні, що ті десятки тисяч мішків, які везли з собою росіяни, наступаючи на Київ, були призначені не для них, а для нас. Що вони готувалися тупо зачищати.
Школа, депортація, кілька сотень тисяч російських бійців на нашому кордоні. Якесь офіційне російське звернення про якісь події, метадані якого вказували, що воно було відзняте ще за пару днів до події. Усе йшло за планом. Пам'ятаєте мем про "бросок мангуста"?
За кілька днів до початку я запостила у твітері опитування, типу, як ви думаєте реально, буде вторгнення чи не буде. Проголосувало доволі багато людей із тієї тусовки, серед якої було повно митців, дослідників, волонтерів, активістів, людей, дотичних до теми окупації Донбасу й Криму. Коротше, не дурні люди і в цілому "в темі". За "так" проголосувало лише 11% відсотків.
У нас була величезна армія ворога на кордоні. І ми вірили, що це блеф чи що в них навчання, які просто територіально там проводяться. Ми були накручені до останнього, але позитивні і вийобисті, сотні жартів на годину. Зараз я думаю, що ми всі були в якомусь деліріумі. І паралельно, у тумані з сатиричних мемчиків, збирали рюкзаки.
Серед тих, хто вважав, що вторгнення дійсно буде, була здається Аліна Михайлова, яка до того вже була на війні. Але на фоні всебічного веселого і безумного заперечення я це взагалі не сприймала, і більшість мого кола теж. Здавалося, що Аліна просто їде кришею, у той час як найбільше їхали кришею, певно, усі інші: таке заперечення всіх, якщо це можна так назвати, "червоних прапорців" зараз виглядає абсолютно патологічним.
Коротше, у мене є абсурдно чіткий спогад, у якому нічого не відбувається. 22 лютого 2022, я іду по вулиці. Я чогось зупиняюся і роззираюся. Навколо все як завжди і одночасно все не так. Наче проспект, на якому я стою, бринить від напруги, але не вміє робити нічого, окрім похмуро продовжувати звичне існування.
Я знизую плечима і йду далі. Кінець спогаду.
Десь у той період росіяни вже розбомбили одну школу на сході, і був просто шторм найрізноманітніших думок про це, від "пизда." до відчайдушного копіуму типу "там на відео діра в стіні, а дитячі іграшки досі на поличці стоять, це фотошоп, провокація від наших". Десь там же росіяни почали депортацію дітей з окупованих у 2014 територій у росію. Тоді у моє інфополе увірвалося слово "геноцид": примусова депортація є однією з визначальних рис його як явища. Я тоді була в шоці, що може відбуватися таке, а міжнародні медіа висвітлюють це абсурдно мало — хіба так буває?
Але десь там, на моментах обстрілу школи і новин про депортацію, у мені вперше прокинулася — ще зовсім тихенько — та бездонна, гидка темрява, від якої хочеться блювати. Просто я думала, що на цьому обсязі вона й зупиниться. Звісно, потім темрява лише росла щодня і щогодини. А іноді миттєво подвоювалася: на Маріуполі чи на усвідомленні, що ті десятки тисяч мішків, які везли з собою росіяни, наступаючи на Київ, були призначені не для них, а для нас. Що вони готувалися тупо зачищати.
Школа, депортація, кілька сотень тисяч російських бійців на нашому кордоні. Якесь офіційне російське звернення про якісь події, метадані якого вказували, що воно було відзняте ще за пару днів до події. Усе йшло за планом. Пам'ятаєте мем про "бросок мангуста"?
За кілька днів до початку я запостила у твітері опитування, типу, як ви думаєте реально, буде вторгнення чи не буде. Проголосувало доволі багато людей із тієї тусовки, серед якої було повно митців, дослідників, волонтерів, активістів, людей, дотичних до теми окупації Донбасу й Криму. Коротше, не дурні люди і в цілому "в темі". За "так" проголосувало лише 11% відсотків.
У нас була величезна армія ворога на кордоні. І ми вірили, що це блеф чи що в них навчання, які просто територіально там проводяться. Ми були накручені до останнього, але позитивні і вийобисті, сотні жартів на годину. Зараз я думаю, що ми всі були в якомусь деліріумі. І паралельно, у тумані з сатиричних мемчиків, збирали рюкзаки.
Серед тих, хто вважав, що вторгнення дійсно буде, була здається Аліна Михайлова, яка до того вже була на війні. Але на фоні всебічного веселого і безумного заперечення я це взагалі не сприймала, і більшість мого кола теж. Здавалося, що Аліна просто їде кришею, у той час як найбільше їхали кришею, певно, усі інші: таке заперечення всіх, якщо це можна так назвати, "червоних прапорців" зараз виглядає абсолютно патологічним.
Коротше, у мене є абсурдно чіткий спогад, у якому нічого не відбувається. 22 лютого 2022, я іду по вулиці. Я чогось зупиняюся і роззираюся. Навколо все як завжди і одночасно все не так. Наче проспект, на якому я стою, бринить від напруги, але не вміє робити нічого, окрім похмуро продовжувати звичне існування.
Я знизую плечима і йду далі. Кінець спогаду.
сьогодні вранці мені здається я кашлянула кровʼю і мабуть варто було б налякатись але я вже і так їм стрепсілз що мені зробиться.. з цим майндсетом запрошую вас задонатити на збір
дитячий переляк
Збираю на ППО для 153 ОМБР частина 2 Взвод Михаська з erythroleukoplakia.rec досі потребує вашої допомоги. Я збільшую обсяг банки до 11 тисяч. Гроші підуть на нагальні потреби взводу, який прикриватиме небо для роботи. Це буде найкращим подарунком мені на…
продовжуємо збирати бо настала на світі лихая година і ніхто нам не поможе як ми самі собі не допоможемо
пісня бійонсі іф ай вер е бой залишила слід в моєму дитячому серці (як мінімум бо я кажу ай вер а не ай воз)