group-telegram.com/DeadLawyers/2337
Last Update:
Наштовхнувся у The Economist на колонку, яка (у черговий раз) піструнососить юристів. Цього разу за те, що у нас проблеми із розумінням статистики. Із колонки не особливо зрозуміло, у чому річ, бо інфа про цю справу до наших країв не долітала, а дарма, бо справа карколомна, математична і дуже сумна --
Вбивця-садистка чи нерозуміння статистики?
У серпні у Великій Британії закінчився судовий процес над медсестрою Люсі Летбі. Суд призначив їй покарання у 14 довічних строків за навмисне вбивство семи немовлят та замаху на вбивство ще шістьох. Вона стала четвертою жінкою в історію ВБ, яка просидить у вʼязниці до смерті.
У цього процесу було дві особливості:
1) У прокурора не було прямих доказів вини Люсі,і
2) Сувора судова система Великої Британії взагалі не терпить, коли хтось публічно коментує триваючий судовий процес.
За сукупністю цих двох особливостей сталося ось що.
Медсестру неонатального відділення Люсі Летбі звинуватили у вбивстві немовлят. Основний доказ: вона чергувала в усі дні, коли помирали немовлята, або ж коли у відділенні відбувалися інші ускладнення.
Ніхто із колег не бачив, щоб вона робила щось, що прямо вказувало б на намір вбивства або завдання шкоди. Сама Люсі заперечувала свою провину. Частина колег відгукувалися про неї дуже добре, казали, що вона професійно робила свою роботу; багато хто радився із нею у різних складних, які виникали по ходу роботи.
Але статистика була безжальною до Люсі. Журнал обліку чергувань (на фото) став основним доказом для того, аби спершу колеги запідозрили Люсі у вбивствах, а потім і для того, щоб преса і, зрештою, суд, назвали Люсі цинічною вбивцею.
Ясно, що ставити під сумнів рішення суддів кількох інстанцій, не володіючи матеріалами справи, це тупо. Тому я і не ставлю.
Але ставлять специ зі статистики, думки яких суд, як вони кажуть, не узяв до уваги.
Дві третини неонатальних клінік у ВБ неукомплектовані достатньою кількістю лікарів і медсестер. У ті роки, у яких помирали малюки, у ВБ як раз була більша кількість новонароджених, ніж у інші роки, при цьому, вага малюків у середньому була меншою, ніж у інші роки, а це потребувало особливо догляду. А причину половини усіх смертей малюків у ВБ взагалі неможливо встановити достовірно.
За місяць до старту судового процесу проти Люсі Королівська асоціація статистики опублікувала дослідження про нещодавні судові процеси в Італії та Нідерландах, де лікарів помилково засудили на основі статистичних даних.
Були й інші дослідження та думки науковців, але, як пишуть англійські ЗМІ, суд не узяв їх до уваги. А ті з них, які було опубліковано у пресі, суд зобовʼязував видалити, бо в Англії із цим суворо: під час судового процесу його не можна коментувати нікому.
Ось лонгрід від Нью Йоркера, який я дуже раджу прочитати. Це не стаття, це невеликий сумний судовий роман. У ньому багато обставин справи та багато коментарів: колег Люсі, педіатрів, юристів, власне, спеців зі статистики.
Зокрема, є там коментар професора обчислювальної правової теорії Університету Единбурга Буркхарда Шафера. Він каже, що аби робити висновки на основі статистичних даних, потрібно брати набагато більший відрізок часу, а не один рік, як у випадку із Люсі. А той доказ, який зараз є у справі, це "Texas Sharpshooter Fallacy" (малювати ціль після пострілу), тобто до уваги беруться тільки ті дані, які підтримують гіпотезу, а інші дані ігноруються.
Нью Йоркер був змушений заблокувати доступ до статті у Великій Британії. Я вчинив страшне: зробив зі статті ПДФ і ще раз дуже раджу почитати на ніч цю історію.
А професор Буркхард Шафер прийде до нас завтра о 19-00 на онлайн стрім.
@gadiuk
Канал | Чят | Вакансії | Події | Кіноклуб
BY Спілка мертвих юристів
Share with your friend now:
group-telegram.com/DeadLawyers/2337