group-telegram.com/LocalHistoryUA/3884
Last Update:
Здавна українці вірили, що під час Святої вечері душі предків-дідів та померлих родичів можуть відвідати їхні оселі, тому намагалися гарно їх зустріти та пригостити. Найчастіше ставили на підвіконня мисочку з кутею і запалювали свічку, відчиняли вікно – щоб душі залітали.
На Івано-Франківщині клали у миску святвечірніх страв, виставляли надворі й казали: «Просимо померших на вечерю». На Львівщині поряд зі снопками вівса клали хліб зі свічкою і гукали янголів. На Житомирщині кликали полипорів – тобто, мертвих. Господар виходив на поріг і кидав для них тричі з ложки кутю.
За столом залишали порожнє місце, ставили там миску і ложку для предків. Сідаючи до вечері, дмухали на лаву чи стілець, аби ненароком «не придавити святої душі». Споживали страви повагом і в тиші. Човгати під столом ногами не можна: щоб предки не образилися.
Більше про те, як українці вшановували померлих на Різдво читайте у матеріалі на нашому сайті ⟶ https://rizdvo.localhistory.org.ua/predky
[ Проєкт створено спільно з KredoBank ]
BY Локальна історія
Share with your friend now:
group-telegram.com/LocalHistoryUA/3884