group-telegram.com/XIIsterne/350
Last Update:
Успіх Трампа на виборах в США багато чим завдячує великій медійності Ілона Маска, який зміг забезпечити йому велику кількість охоплень передвиборних меседжів на платформі Х, генеруючи увагу до кампанії. Нині Ілон виглядає одним із стовпів потенційної спроби США повпливати на політикум закордоном.
Очевидно що знаходити спільну мову з владними командами ЄС і так просто скорегувати їх підходи класичними методами Трамп не збирається. Натомість, спроба знаходити «менших партнерів» і підсилювати їх медійність, надсилати знаки уваги виглядає для Білого дому після 20 січня досить визначеною грою. Певним чином вигоди від такого підходу уже зміг використати Орбан, часто зʼявляючись з Трампом. Водночас, досі не видно чітких вигод окрім символічних, які Орбан би отримав від такої ролі. Стратегія Орбана найбільш імовірно базується у його бажанні бути для Трампа «унікальним посередником» в розмові з Європою, однак не він єдиний може претендувати на таку роль. Своє плече Єврокомісії тут вкотре може підставити італійська премʼєрка Мелоні, що так само знайшла спільну мову з Трампом, але на відміну від Орбана принаймні не є небажаним гостем для Брюсселю.
Але не лише ЄС відчувають цю тряску. Чи не найбільше дістається Канаді, де премʼєр Трюдо йде з посади, а його Ліберальна партія програє вибори Консерваторам. Інтервʼю лідера канадських Консерваторів Пьєра Полівʼє Джордану Пітерсону підсвітив Ілон Маск, і це вочевидь теж варто розглядати як спробу додати вагу «майбутньому премʼєру» Канади, щоб потім його поведінка була щодо США значно більш податливою. Аналогічно до прохідного барʼєру на цьогорічних виборах наближається і нова ультраправа канадська партія PPC, яка використовує відверто протрампістські гасла і риторику. Частково це слід розглядати як саме бажання «других» і «третіх» гравців підняти свій статус через комплементарність до Трампа і взаємодію з ним. Чимось подібним був для Румунії і ультраправий кандидат в президенти Калін Джеорджеску, перемога якого в першому турі виборів стала причиною їх скасування.
Трохи раніше, під час подій 2016 року у США багато говорили про «темного патріарха» в оточенні Трампа - політконсультанта Стівена Беннона, який стояв за ультраправим сайтом Breitbart. Зважаючи на його звʼязки з європейськими правими євроскептиками, виникали побоювання щодо можливої хвилі підтримки ультраправих сил з боку оточення Трампа. Та все-ж, в 2016/17 роках Беннона вдалося вивести з гри. Однак сам підхід, який полягав у тому, аби опиратися на менші радикальніші сили у своєрідному конфлікті з більш потужними елітами ЄС, Канади та інших держав, схоже, буде грати роль і у цій каденції для Трампа.
Зважаючи на те, яку виняткову роль у такому завданні буде відігравати цифрова складова, нині ймовірність і гострота такого сценарію вищі ніж у 2016 році. Тепер Трамп зміг повпливати на рішення глобальних цифрових корпорацій щодо модерації контенту, а отже онлайн-операції стають значно зручнішими для застосування. ЄС все ж, має певний антидот для таких загроз - європейські стандарти з регулювання цифрових платформ. Саме у таких випадках їх робота і значення суттєво посилюють захищеність інфопростору ЄС, однак кінцеві рішення все ще в руках акторів. Цифрові гіганти знаходяться тут між двох вогнів: позицій Білого дому з Трампом всередині і позицій країн ЄС.
«Чорний Інтернаціонал» - одне із нині трохи призабутих формулювань для мережі ультраправих політиків у Західному світі, які орієнтуються на Трампа. Воно використовувалося у 2016 журналістами, але може повернутися в наші медіа знову.
🇪🇺 Підписатися на 12 зірок
