✓ В цей час у Стародавньому Римі розпочиналася підготовка до Луперкалій (лат. Lupercalia < lupus "вовк"), святкувань на честь захисника отар Фавна, одне з прізвиськ якого – Луперк (початково, можливо, "відлякувач вовків" ~ гр. Λύκειος (епітет Аполлона) "вбивця вовків");

Самі святкування імовірно прив'язувалися до лютневих ід (десь 13-15 лютого), а для їх організації існувало окреме братство жерців – луперки;

В жертву приносилися цапи та кози, влаштовувався бенкет, після якого напівголі луперки з кошлатими пасками зі щойно здертих шкур бігали за натовпом навколо Палатинського пагорба. Деякі жінки охоче дозволяли себе шмагати, адже згідно з віруваннями таке "очищення" сприяло родючості та полегшувало майбутні пологи;

Відгомін тих прадавніх гулянь мають День Очищення Діви Марії (див. Стрітення / Candlemas) та День Святого Валентина;

✓ В календарі Стародавнього Риму спочатку було 10 місяців (останній – Decembrīs). Зиму особливо не виділяли, а Новий рік зустрічали з першим весняним молодим місяцем;

Близько 700 року до н.е "другий, після Ромула, цар Риму" Нума Помпілій додав ще два місяці: Januārius та Februārius. Перший носить ім'я бога Януса, а от другий безпосередньо пов'язаний з Луперкаліями:

Справа в тому, що інша назва цього свята – Februa (~ один з епітетів богині Юнони);

А зводиться все до тих кервавих ременів зі шкур жертовних тварин. Ті батоги й називались februa (однина – februum).

Отже, англ. February "лютий"
<
лат. Februa, februarius mensis "очисний місяць"
<
februa, februum "(засоби) очищення"
(сабінське слово ?), яке
за однією з версій походить від

піє. *dʰewh₂- "пара, пил(ити), дим(іти)"
(> англ. fume, укр. дим, дути, дмухати)
~
*dʰwes-/*dʰews- "дих(ати), дух"
(> англ. dust "пил", укр. дух, дихати, подих, задуха, дохнути, душа, душити)

З'їхати з глузду
"збожеволіти"

Глузд – це, початково, мозок
(як у заст. виразі "відбити глузд").

У свій час слово могло виникнути як синонім до головного псл. *mozgъ у звʼязку з виглядом мозку.
Так, на основі характеристики "слизький" виникли також укр. глей, глива, глина, глист, глезень, глінь, глизявий ( піє. *glei- "липнути").

Чи ви од чаду, чи з похмілля?
Чи чорт за душу удряпнув?
Чи напились дурного зілля,
Чи глузд за розум завернув?
(І. Котляревський)

"Дійшло!" – вигукують, коли щось вдалося осягнути розумом:
✓ доходити < іти,
✓ осягати < сягати "доходити"

Подібне перегукування значень має нім. sinnen "думати, планувати, мати намір" < двн. sinnan "іти, подорожувати, прагнути" (див. ґзунс "глузд").

Не дарма хода реальна та уявна активують одні й ті ж комбінації нейронів, а внутрішній неспокій супроводжується й зовнішнім.

#приблизна_еволюція_семантики:

✓ "спрямовуватись, іти, прямувати до чогось" > "спрямовувати думку, помічати, впізнавати, знати (шлях), відчувати" > "відчуття, хід думок, точка зору, мислення" > "інтерпретація, розуміння, зміст" > "суть, рація" > сенс

✓ "відчуватор" – сенсор

✓ "чутливий" – сензитивний

✓ "(по)чуття" – сентименти

✓ "(підвищена) чутливість, відчутність" – сенсибілізація

✓ "(висловлена) думка, погляд" – сентенція

✓ "поза відчуттями" – екстрасенсорний

✓ "співвідчуття, порозуміння" – консенсус

✓ "реакція на подразник" – сенсація

✓ "відсутність сенсу" – нонсенс

Від лат. cappa "плащ з відлогою", що найімовірніше зводиться до лат. caput "голова", походять назви таких уборів: шапка, кепка, капюшон, капелюх;

А тепер #політфантазії:

Раннє середньовіччя. Якесь європейське місто. Дощить. Мощеною брудною вулицею біжить чоловік. Він наче тінь – його постать приховує cappa. Чуючи різкі вдохи позаду, утікач кидається в темний вузький провулок, але в останній момент його хапають за мантію... Лишившись з накидкою в руці, переслідувач вигукує щось на кшталт *Excappit!!!, що означає "вислизнув", а #буквально – "(вийшов) з накидки".
Втеча відбулась!

Десь так виникло ст.-фр. eschaper та, відповідно, англ. escape "втеча".
<
нар.-лат. *excappare "звільнитися від плаща, залишити його переслідувачу, втекти".

Звідси ми маємо цікавий психологічний термін – ескапізм – втеча від дійсності, іноді з компенсаторним створенням ілюзорної альтернативи реальності.

Цікаве похідне від лат. cor "серце" (род. в. – cordis) – рекорд:

Справа в тому, що фігуральне значення лат. cor – "душа, розум", а отже й "вмістилище спогадів", тому лат. reсordari (#буквально "повторно звертатися до серця") отримало значення "згадувати, пам'ятати";

Ну а що треба робити, щоб не забувати? Правильно – записувати. Тому в давньофранцузькій мові дієслово recorder обросло такими додатковими значеннями як "записувати, реєструвати";

Що роблять, коли учасники перегонів (наприклад, скачок) приходять на фініш? Правильно – записують результати. Так, слово record стає "записом, свідченням результату", а згодом і саме починає позначати "незабутній видатний результат".

До речі, родичі рекорду – акорд (нар.-лат. *accordare "узгоджувати" = ad + cordis "до серця") та, відповідно, акордеон (~ гармоніка, "співзвучність"), який вигадав австрієць Кирило Деміан;

Звідси також англ. according to "відповідно до", concord "згода, гармонія", discord "незгода, розбрат, дисонанс" тощо.

лат. fortūna "доля, фатум"
>
іт. fortuna di mare "буря, шторм" (буквально "доля моря")
>
гр. φουρτου̃να (fourtoũna) "буря; лихо"
>
фуртуна
>
хуртуна
>
хуртовина

В античні часи мореплавство було досить небезпечною справою. Примхи погоди часто змушували моряків "обирати між Сциллою та Харибдою", а повернення на рідний берег ставало надзвичайно бажаною подією. Так, римляни навіть мали окремого бога портів та гаваней Портуна (лат. Portunus), а вітер, який дув у бік пристані називали #буквально "допортовим" (opportunus, ob portum "назустріч порту");

Оте лат. opportunus врешті отримало значення "сприятливий, зручний, бажаний" (пор. укр. погода ~ нагода);

Звідси ми маємо англ. opportunity "можливість, слушна нагода" та політичний термін опортунізм "пристосуванство".

Деякі нащадки лат. aequus "рівний":
(праіталійське *aikʷos / *aikwos найімовірніше мало значення "рів(нин)ний, згладжений")

✓ еквівалентний – "рівносильний"

✓ екватор – "зрівнювач"
(від слат. aequator diei et noctis "зрівнювач дня та ночі")

✓ Еквадор – бо розташований на екваторі (від ісп. ecuador "екватор")

✓ еквалайзер – "вирівнювач"

✓ еквілібр – "рівновага"

✓ адекватний – "дорівнюваний", тобто "тотожний, відповідний, належний"

#буквально #дослівно

Це каня, або канюк, або мишоїд
– хижий птах родини яструбових, схожий на шуліку.

Здебільшого назва реконструюється до піє. *kan- "видавати звуки, співати", звідки:
лат. canō, cantō "співаю, звучу", 🏴󠁧󠁢󠁷󠁬󠁳󠁿 canu "співати, інтонувати, вигукувати", 🇮🇳 कणति (kaṇati) "голосити";
~
акцент, шансон, шантаж, шантрапа, шарм, шарманка, Кармен, кантата, кантор, канцона, кантабіле, канклес, інкантація, дискант;
~
🇬🇧 hen, 🇩🇪 Huhn, Henne "курка", 🇩🇪 Hahn "півень", 🇫🇷 canard "качка"? ~ cancan "канкан", 🇮🇹 cicogna "лелека".

Так от цей канюк, сидячи на верхівках дерев, полюбляє жалібно надокучливо квилити (відео у коментах), звідки ми маємо слово канючити "випрошувати, нити".

А це суп та сип –
старі народні назви шуліки та грифа відповідно (теж яструбові)
~
звуконасл. сопіти, сипіти

Саме з ними пов'язують такі слова як (на)супитися чи насупленений (~ ч., слц. nasupený "похмурий"),
адже лишень гляньте на цих птахів))

➖ банан & банально

➖ фен & феноменально

➕ принц & принципово

➖ колос & колосально

➕ буква & буквально

Це місто Oxford,
українською – "Воловий брід", оскільки в давні часи там існувала стратегічно важлива переправа через Темзу, зокрема і для худоби:

✓ ox "віл, бик" ~ нід. os, нім. Ochse;
✓ ford "брід" ~ нід. voord, нім. Furt, норв. дат. шв. fjord "фіорд", лат. portus "порт", укр. перти(ся);

Від початку роботи однойменного, найстарішого в англомовному світі, університету (перші згадки про викладання – 1096 р.) між жителями міста та науковою спільнотою відносини не склались. Так, рятуючись від однієї із сутичок, деякі учені втекли з Оксфорда в місто Кембридж та заснували там у 1209 р. інший, не менш відомий, навчальний заклад;
~
Оксбридж

✓ даха – той, хто дає (~ давати, невдаха);
✓ браха – той, хто бере (~ брати).

Ану накидайте сюди варіянтів, що у них означає оте [раскрєпостітса]