Прощання з Віктором Пузановим, нашим другом та одним зі співзасновників руху, відбудеться у суботу, 18 січня, об 11.00, за адресою: вул. Байкова, 16 (біля крематорію).

Запрошуємо всіх вшанувати пам’ять Віктора та підтримати його родину.

https://send.monobank.ua/jar/3WJ2UQkbmL

Про російського пропагандона Назара-Максима Назарова-Діордицю, який сьогодні нарешті отримав підозру від СБУ, є смішна історія.

У 2020 році цей поц заручився підтримкою Шарія і висунувся на вибори до Ради громадського контролю НАБУ, де зіткнувся – неочікувано, ага – з Демсокирою. І посів 12 місце з 15-ти прохідних, набравши 15000+ голосів.

Щоправда, поц не врахував, що у інтернет-виборах є відкритий лог голосування, і накрутки за нього були помітні неозброєним оком. Тому по результатах короткого розслідування у поца відрахували декілька тисяч голосів, його результат став непрохідним, і на першому ж засіданні новообраної Ради поца викинули на мороз. Вони з Шарієм ще пару тижнів нили в інтернетах про жахливу Демсокиру, бандерівців, фашистів і бомбьож Донбаса. Потім перестали.

Коротше, підозра цьому поцу вже дуже запізнілась, але є як є.

P.S. Нагадую Міністру оборони Рустему Умєрову, що ми чекаємо на його підпис під наказом про Антикорупційну раду, аби нарешті мати змогу працювати офіційно.

Вчора на запрошення Міністерства ветеранів був на зум-нараді щодо чарівного перетворення Верховною Радою пільги на автоцивілку для ветеранів на знижку на автоцивілку для ветеранів. Як відомо, між оплатою 0% і оплатою 50% все ж є якась різниця.

Моя позиція не змінилася. До кінця воєнного стану жодної ветеранської пільги не можна примусово урізати. Держава мусить займатися вдосконаленням механізмів, має готувати дорожню мапу переходу від беззмістовних пільг до добровільної монетизації, але не урізати, не спитавши нікого.

Хоча б тому, що в умовах проблем з мобілізацією, СЗЧ і загальної накрученості населення заголовки на кшталт «Ще одна ветеранська пільга пішла коту під хвіст» не додає нам нічого, а віднімати – віднімає.

Свою позицію я доніс, і сподіваюся, що в максимально конструктивній формі з усіх можливих в цій ситуації. Яка, втім, могла не сподобатися одному з ініціаторів відміни пільги, який був на зум-нараді. Імʼя вгадаєте самі?..

P.S. Принаймні я був спокійніший, ніж інший представник ветеранського середовища (не будемо показувати на нього пальцем, але це Дмитро «Матрос» Шатровський), який наслухався неймовірних аргументів про безпеку на дорогах, стейтменти МВФ і думку з цього приводу Ради безпеки ООН, і настільки надихнувся, що перше «блять» видав вже на другій хвилині виступу.)

Міністр оборони Рустем Умєров досі не підписав наказ про затвердження складу Громадської Антикорупційної Ради. Без цього підпису під наказом Рада не може офіційно працювати.

Комісія визнала вибори такими, що відбулись, ще 13 січня. Сьогодні 19-те.

Ти диви як працює.

Підписали.

З попереднього приводу та з нагоди інавгурації Трампа понадодавав реакцій в канал і дозволив гіфки в коментах.

(Насправді хотів ще вчора, але закрутився і забув.)

…Вже зрозумів, що дарма.

Повторю текстом те, про що часто кажу в інтервʼю.

Проблеми Міністерства оборони носять системний, стратегічний характер. Ці проблеми не вирішуються тактичними і навіть оперативними рішеннями. Такі рішення можуть лише зробити трохи краще (або гірше), але не виправити ситуацію повністю.

Міністерство оборони – це величезний пост-радянський бюрократичний монстр. Він старий, він неймовірно роздутий, він неповороткий і він не здатен швидко реагувати на зміни і подразники. А швидка реакція – це sine qua non, обов’язкова умова на цій війні.

Міністерство має – після відповідного функціонального аудиту, бажано із залученням іноземних спеціалістів – відмовитись від всіх зайвих і непотрібних функцій, зосередившись на:

1. створенні політик і правил гри у сфері закупівель;
2. математиці війни (де ми вражаємо, чим ми вражаємо, від чого ми несемо втрати, скільки це коштує, на чому засередитись);
3. контролі якості і відповідності нормам забезпечення бійців і правилам оборонних закупівель;
4. розвитку і інвестиціям в іновації для війни майбутнього;
5. дипломатії і отриманні зброї від закодонних партнерів.

Всі інші функції має бути безжально відкинуто на створені (і ще не створені) агенції з незалежними наглядовими (не громадськими) радами з залученням іноземних представників, які мають довіру за кордоном.

Всі те зайве, що десятиріччями, у мирний час, вважалося головним «скарбом» Міноборони і з чого годувалися покоління корупціонерів – землі, нерухомість, будівництво житла, лісгоспи – вивести на аудит, зайве продати на прозорому аукціоні, решту вивести на окремі агенції.

Задубльовані функції, непотрібні посади «для своїх» – функціональний аудит, скорочення, звільнення.

Міністерство має згадати, що по закону воно здійснює цивільно-демократичний контроль над Збройними силами України, а не просто безініціативно спостерігає (як є зараз) чи бʼється з Генштабом за корупційні потоки, як це було при Тарані і Хомчаку.

Корупцію не можна пояснити тим, що вона зʼявилася сама. Системна корупція зростає там, де є системні проблеми. Для корупції потрібні управлінський хаос, слабкий менеджмент, розмитий функціонал керівників і низький рівень відповідальності персоналу. Це саме те, що я спостерігаю в Міністерстві оборони на власні очі. І це те, що я планую в міру власних сил виправляти.

P.S. Одного разу наприкінці минулої осені я зайшов у будівлю міністерства у пʼятницю. У будівлі, де як правило у робочий час треба чекати декілька черг перед ліфтами, бо людей забагато на цю кількість ліфтів, не було майже нікого. Тільки в декількох кабінетах світилося світло. Абсолютно порожні коридори. Повна тиша. Була пʼятниця, 16:00. Війна чекала до понеділка.

Військових не можуть судити цивільні.

Війна – це окремий світ. Окрема психологія. Окремі закони і окрема відповідальність.

У нас мають бути військові суди, військові поліція і слідство, військовий суд.

Військових можуть судити тільки військові. Крапка.

Відбулося установче засідання Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони України.

1. Секретарем Ради обрано ветерана війни Олега Чернова.

2. Заступником голови Ради обрано журналістку Тетяну Ніколаєнко.

3. Головою Ради обрано мене.

Дякую колегам за довіру, розумію всю відповідальність.

Ініціювали зустрічі у найкоротші строки із керівниками Агенції оборонних закупівель і Державного оператора тилу, а також з Міністром оборони України. Маємо багато питань.

Як голова Громадської антикорупційної ради при МОУ, наполегливо і поки що по-доброму прошу засоби масової інформації не маніпулювати заявою ГАР МО щодо конфлікту навколо АОЗ.

Також повідомляю, що Марина Безрукова запропонувала ГАР МО зустрітися у найближчі дні. Зустріч членів ГАР МО з представниками Міністерства оборони України відбудеться у понеділок, 27 січня.

Ми, як і всі громадяни України, зацікавлені у стабільних інституціях і абсолютній законності. Але найбільше ми зацікавлені у безперебійних і системних поставках на фронт зброї і боєприпасів. Конфлікт навколо АОЗ загрожує зривами поставок і може мати трагічні наслідки. Ми робимо все для того, аби цього не допустити.

З початку відкритої кризи навколо Агенції оборонних закупівель представники ГАР МО провели низку закритих зустрічей з представниками всіх сторін для чим швидшого і безболісного для української армії рішення ситуації.

На зустрічах представники сторін озвучили числені звинувачення на адресу інших учасників конфлікту. Всі ці звинувачення будуть ретельно перевірені членами ГАР МО і буде надано відповідну оцінку з можливістю подальшого звернення до правоохоронних органів.

На основі отриманої інформації ми констатуємо, що:

1. Конфліктна ситуація навколо АОЗ сталася за вини обох сторін конфлікту. Як наслідок, маємо репутаційну шкоду перед міжнародними партнерами і імовірні втрати у постачаннях на фронт, а отже – втрати у людях і території країни.

2. Процедуру зміни керівництва АОЗ було здійснено МО із значними порушеннями принципів корпоративного управління державними підприємствами. Це стосується як внесення змін до Статуту АОЗ, так і всіх наступних дій.

3. Частина претензій МО до керівництва АОЗ виглядає як обґрунтована, але ці претензії не були публічно озвучені МО. При тому, що серед основних претензій є речі, які не містять державної таємниці і розголошення яких не завдало б шкоди обороноздатності.

4. І АОЗ, і МОУ не впоралися із кризовою комунікацією – як публічною, так і непублічною. Це додало нерозуміння та заплутаності загальній ситуації.

ГАР МО наполягає на наступному:

1. Керівництво АОЗ має максимально швидко відреагувати на сигнали від армії і постачальників, і у найкоротший термін поновити стабільне підписання контрактів і довіру постачальників і виробників до АОЗ, аби усі потреби Сил оборони України в озброєнні і боєприпасах задовольнялися в оптимальні строки.

2. АОЗ і ДОТ мають зберегти свою відокремленість. Ринки, на яких ДОТ і АОЗ мають контрактуватись, занадто різні і специфічні, аби обʼєднувати їх під одним керівництвом в будь-якій формі.

3. Необхідно привести статути державних підприємств, змінених у грудні 2024 року, у відповідність до українського законодавства. Сама система управління агенціями має відповідати принципам ефективності, прозорості і управлінської логіки.

4. Міністерство оборони України має запропонувати та подати на затвердження Кабінету Міністрів України пропозиції щодо кандидатур-представників від держави до Наглядової ради Агенції оборонних закупівель.

5. Наглядова рада АОЗ має здійснити заходи щодо організації належної роботи та проведення аудиту діяльності Агенції за весь період її існування. Призначення керівника має відбутись за результатами відповідного конкурсу.

6. В МОУ мають чимшвидше призначити профільного заступника міністра по закупівлям, а також провести ефективне внутрішнє розслідування. Потрібно зрозуміти і всередині структури і для загалу, які помилки були допущені, щоб не допустити їх в майбутньому.

Громадська антикорупційна рада переконана, що ця ситуація не має повторитися, а дії всіх сторін мають отримати прозору оцінку, включно із несенням політичної і юридичної відповідальності.

Ми оцінюємо рівень репутаційних збитків від цього конфлікту для нашої країни за кордоном як високий. Однак якнайбільше нас хвилює постачання озброєння і боєприпасів на фронт. Ми робили, робимо і будемо робити все можливе, аби Сили оборони України мали все необхідне для опору силам зла на нашій землі.

Йобані чорти вкрали гільзу з могили нашого Курта. Хто побачить цю гільзу десь у продажу чи де завгодно – маякніть мені, потребується профілактична бесіда з нелюдью.

Фото зі сторіз сестри Курта.

Якщо вам є що сказати про корупцію в Міноборони, ДОТ або АОЗ – не мовчіть.

Ось дві пошти ГАР МО для запитів і інформації:

[email protected]
[email protected]

Все будемо читати, переглядати та, наскільки зможемо оперативно — відповідати і діяти.

Просимо з повагою ставитися до інформації, яку надсилаєте – деякі документи можуть мати особливий статус і не можуть пересилатися у відкритих засобах звʼязку.

Дякую, і вас.

Наскільки ж вони нічого не розуміють про нас.

Ані росіяни, ані інші сусіди, ані наші союзники, партнери, ті, хто далеко за океаном і ті, хто майже поряд на мапі.

Все ж на поверхні. Все відкрито. Але вони дивляться і не бачать.

Ми є та нація, яка з деревʼяними палками і тоненькими щитами вийшла проти снайперів на Майдані і перемогла.

Ми є ті, хто зупинив навалу у лютому 2022. Ту саму, яку ми за всіма розрахунками і друзів, і ворогів зупинити не могли.

Ми є ті, чиї діди і прадіди билися з комуністами в лісах і горах, розуміючі, що перемогти неможливо. І потім вони ж, кинуті у тюрми, підіймали повстання, аби просто дотягнутися до горлянки ворога – і піти у засвіти з честю і зброєю в руках.

Ми є ті, хто бився завжди. І цього ніхто не зрозумів. Ані Путін. Ані Трамп. Ані інші.

Ми є щит Європи. Щит може здаватись незручним. Може – задорогим. Щит може натирати руку до крові. Але без щита тобі кінець.

Якщо ви лицарі – вам потрібен щит. Якщо ви жертви – вам потрібен ошійник раба.

Ми є щит, що приймає на себе удар. На наших душах безліч зазубрин, щербин, наші серця в крові, бо всі ми втратили когось і втратили щось.

Але ми тут тисячу років. Ми були тут вчора. Ми стоїмо тут сьогодні. І ми будемо стояти тут завтра. Біля могил наших друзів.

Ми сьогодні дивились з сином документальний фільм про Майдан. Цей фільм дивилися тисячі людей в усьому світі. Можливо, мільйони. І я впевнений, що вони дивилися – і не бачили. Слухали – і не чули.

Людей, які вірять у правду більше, ніж у смерть, перемогти неможливо.

Лютий – це місяць, який завжди показував світу, хто ми є. А світ дивився і не бачив.

Ми переможемо. Я вірив в це тоді, вірив у 2022-му, вірю зараз, бо знаю наших людей.

Весь Всесвіт може бути проти нас. Але це тільки розпалює нашу лють.

Лютий – наш місяць. Ви дійсно мали б це зрозуміти.