Я живу в Німеччині вже 7 років, навіть був директором німецької компанії декілька років (але зараз ні), але лише зараз дізнався, що звільнити людину не за власним бажанням тут практично неможливо.

Але це просто ілюстрація абсолютно загальної, універсальної риси Німеччини. Усе законодавство побудовано так, щоб мінімізувати стимули працювати. Я не кажу навіть про бюрократію - бюрократія це просто як додатковий податок, що немає користі, тобто треба платити людям окремо за працю з документами, але принципово вона нічого не змінює.

Ніколи не робіть стартап в Німеччині.

Країна-болото. Нуль шансів.

Потяги не ходять, електроенергія виробляється спаленням вугілля, тому що атомні електростанції заборонені, екоактивісти штурмують заводи, постійні вихідні, ніхто не хоче працювати, та й не міг би, якби хотів, тому що це практично нелегально. Єдине, про що німці піклуються, на що справді готові витрачати зусилля - це Datenschutz, тобто захист «персональних даних», але це ще один черговий тягар для бізнесів, які бояться зайвий раз чехнути, щоб не порушити Datenschutz.

Єдина зміна, яка може тут відбутися - це прихід до влади AfD з подальшим перетворенням на божевільний популістський проросійський недорейх, тобто зміна на гірше.

Чому я досі тут? З двох причин:
1. У Німеччині найкраща безкоштовна освіта, і напевно взагалі найкраща освіта, якщо не брати університети, в які практично неможливо поступити.
2. Немає візи на проживання в США.

Звичайно, в деяких інших багатих країнах ситуація ще гірша. В Британії наприклад вже декілька років взагалі рецесія. Італія ChatGPT заборонила. Але якщо є вибір, де жити - США чи ЄС, обирайте США. Але навіть США - це в моменті. Хто знає, що відбудеться, якщо переможе Трамп? Може там взагалі громадянська війна буде.

Пост звичайно вийшов трохи гіперболізований та більш емоційний, ніж був би ідеально адекватний пост, але.

Коли я поступила в Київський університет, то в чаті факультету був якийсь холівар старшокурсників, де вони бідкалися на якогось викладача, і хтось сказав «якби він був такий спеціаліст як про себе вважає, то він не був би в Україні» і тоді я прям спитала чому для неї робота в Україні це автоматичний маркер низької кваліфікації, і вона прям розгорнула що вона справді так вважає і чому… сумно мені тоді стало. Ще якось викладачка яка мене дуже любила привіталась зі мною вигуком «а вы ещё не эмигрировали?» 🥲

Взагалі з другим початком війни хоч дуже багато розумних молодих людей поїхало і ще якась кількість загинула на війні (Роман Ратушний) або вдома (дівчата Базилевич), так хочеться наблизитись до тих хто залишається щоб собою покращити те що навколо. Так сильно світять ці люди. Так набагато краще видно їх у цьому жахітті

Але поки що я надто молода і надто наївна і надто захоплююсь тими людьми які покращують собою нашу ржаву державу, і я буду триматися за Україну доки мені не буде вимушено зворотнє, наприклад: 1) у мене закінчується дітородний вік а війна досі триває; 2) у мене якось прикро відбирають майно/бізнес/землю і за мене ніхто не заступається; 3) мене переслідують за розповсюдження відео пісні студії квартал 95 «танцуй майдан танцевать вам не работать» тощо

Дрч я в Києві сьогодні друзі

В планах фріазов, гомокнигарня, нова пошта і військторг (абсолютно kyivmaxxing)

Грошове забезпечення курсантів військових ЗВО зросте з березня 2025, — заступник глави Міноборони.

Курсанти 1-2 курсів отримуватимуть 8 тис. грн зарплати, курсанти 3-4 курсів – понад 20 тис грн.

Із підвищенням зарплати у відповідному коефіцієнті збільшуватиметься грошове забезпечення.

Інших виразів обличчя окрім дмухання на чайок у мене на сьогодні немає

Гаразд ще є інтелігентне пташеня

Стояла з поезіями Василя Стуса про увʼязнення і грілась київською перепічкою. На будівлі написано що київська перепічка працює з 1986 року. Василь Стус до київської перепічки не дожив. Він помер в 1985 у російській вʼязниці в 47 років.