Тарас Тополя з "Антитіла" може публічно так, з заявами, вступити до ТРО, попіаритися в пікселі на "фортеці Бахмут", омитій кров’ю справжніх воїнів, пролобіювати разом із заступником голови ОП Ромою Машовцем, своїм другом, генералів Остащенко, а потім Казмірчука на медслужбу, яку вони розвалили, вийти з ТРО, коли набридне, і в Лондоні влаштовувати обнімашки з доктором філософії. Голуба кров, не те що ви. Голуба кров гуртується. Нові обличчя.
Тепер давай до Кротевича.
Тепер давай до Кротевича.
Марʼяна Безугла
Вийшли підтримати Сакартвело сьогодні
დღეს გამოვედით საქართველოს მხარდასაჭერად
Журналіст: Пане президенте, чи ви все ще вважаєте пана Зеленського диктатором?
Дональд Трамп: Я таке сказав? Не можу повірити, що я сказав це. Наступне питання.
👀
Дональд Трамп: Я таке сказав? Не можу повірити, що я сказав це. Наступне питання.
👀
На фронті загинув Василь Ратушний — брат відомого активіста Романа Ратушного, який загинув у червні 2022 року... Василь мав право на звільнення, але залишився служити і захищати.
Співчуття рідним та близьким, батькам, які втратили обох синів на війні...
Співчуття рідним та близьким, батькам, які втратили обох синів на війні...
Якщо український народ змусять до режиму припинення вогню, це стане нашою фактичною капітуляцією, яка відкриє ворогу шлях до нової, ще масштабнішої війни.
Росія не змінює своєї стратегічної мети – знищити незалежну Україну та підкорити наш народ. Будь-яка пауза у війні дасть їй змогу відновити військовий потенціал, адаптувати економіку до тривалого протистояння та підготуватися до наступного вторгнення. Водночас для України ця пауза стане руйнівною: ослабне підтримка армії, посилиться внутрішня боротьба, проросійські сили активізуються, а суспільна стійкість буде підірвана.
Якщо війна зупиниться на умовах ворога, українська армія втратить ініціативу. Ворог закріпиться на окупованих територіях, створить ешелоновану оборону, розбудує військові бази та завезе ще більше російського населення. Буде здійснено масову мобілізацію серед українців, які опинилися під окупацією – наші співгромадяни змушені будуть воювати проти власного народу. Це означатиме не лише збереження, а й посилення загрози для всієї України.
Під час режиму припинення вогню ми не зможемо здійснювати жодних атак на логістичні вузли та критичні об'єкти ворога, не зможемо реалізувати жодних, навіть найменших контрнаступальних дій.
Кремль не відмовиться від своєї агресії. Він використає цей час для накопичення ресурсів, адаптації економіки до санкцій та створення нових військових союзів. Російська пропаганда працюватиме на повну потужність, розпалюючи в українському суспільстві зневіру та розкол.
Українська політика в цей період зануриться у внутрішні конфлікти, а реформи в секторі оборони будуть згорнуті. Окуповані території інтегруються в російську систему: там зникне українська мова, освіта, культура, а діти ростимуть в атмосфері ненависті до своєї справжньої батьківщини. Вже в наступну фазу наші діти воюватимуть проти нас, як це сталося на Донбасі.
Це не мир, не завершення війни, а її відтермінування, після якого вона спалахне з новою силою.
Тільки цього разу ми будемо в ще гіршій ситуації: із втраченою боєздатністю, розчарованим суспільством і ворогом, який прийде ще сильнішим та безжальнішим.
Українці вже проходили цей шлях у 2015-му – але тепер ставка ще вища.
Припинення вогню без реального звільнення українських земель – це не мир, а саморуйнування.
Росія не змінює своєї стратегічної мети – знищити незалежну Україну та підкорити наш народ. Будь-яка пауза у війні дасть їй змогу відновити військовий потенціал, адаптувати економіку до тривалого протистояння та підготуватися до наступного вторгнення. Водночас для України ця пауза стане руйнівною: ослабне підтримка армії, посилиться внутрішня боротьба, проросійські сили активізуються, а суспільна стійкість буде підірвана.
Якщо війна зупиниться на умовах ворога, українська армія втратить ініціативу. Ворог закріпиться на окупованих територіях, створить ешелоновану оборону, розбудує військові бази та завезе ще більше російського населення. Буде здійснено масову мобілізацію серед українців, які опинилися під окупацією – наші співгромадяни змушені будуть воювати проти власного народу. Це означатиме не лише збереження, а й посилення загрози для всієї України.
Під час режиму припинення вогню ми не зможемо здійснювати жодних атак на логістичні вузли та критичні об'єкти ворога, не зможемо реалізувати жодних, навіть найменших контрнаступальних дій.
Кремль не відмовиться від своєї агресії. Він використає цей час для накопичення ресурсів, адаптації економіки до санкцій та створення нових військових союзів. Російська пропаганда працюватиме на повну потужність, розпалюючи в українському суспільстві зневіру та розкол.
Українська політика в цей період зануриться у внутрішні конфлікти, а реформи в секторі оборони будуть згорнуті. Окуповані території інтегруються в російську систему: там зникне українська мова, освіта, культура, а діти ростимуть в атмосфері ненависті до своєї справжньої батьківщини. Вже в наступну фазу наші діти воюватимуть проти нас, як це сталося на Донбасі.
Це не мир, не завершення війни, а її відтермінування, після якого вона спалахне з новою силою.
Тільки цього разу ми будемо в ще гіршій ситуації: із втраченою боєздатністю, розчарованим суспільством і ворогом, який прийде ще сильнішим та безжальнішим.
Українці вже проходили цей шлях у 2015-му – але тепер ставка ще вища.
Припинення вогню без реального звільнення українських земель – це не мир, а саморуйнування.
Марʼяна Безугла
Вибачте, змушена запропонувати пану Президенту США піти за російським кораблем. Маю право на свободу слова та власну думку. Дякую, американська демократіє, навчили. Sorry, but I feel obliged to suggest that the President of the USA follow the russian ship.…
Я таке сказала? Не можу повірити, що я сказала це. Наступне питання.
Шановний пане Президенте!
Поки Збройні Сили України очолює російсько-пострадянський генерал з обмеженим мисленням і злою пам’яттю, важко уявити, як ми будемо ефективно протистояти як Росії, так і новій владі США, яка стала відкритим російським союзником (сподіваюся, що тимчасово).
Все ж із радістю відзначу, що, хоча Ви досі не ухвалили рішення щодо генерала Сирського та міністра оборони Умєрова, дедалі більше сприяєте тому, щоб нове покоління командирів було допущене до управління й отримало право голосу. Також, дещо оновлено ОП з прибуттям комбрига Паліси, "оточено" Сирського та Умєрова різними заступниками, призначено нових командувачів, які не є людьми Сирського (нині вже жоден). Це, безумовно, позитивна динаміка, якої годі було раніше очікувати.
Але Ви все ще не ухвалили рішення щодо перших осіб.
І що ми отримали в результаті?
Ми отримали гібридну децентралізовану військову систему управління. Без лідерів. Без лідера Головнокомандувача, без лідера Міністра. Таку собі мережево-центричну Запорізьку Січ нової хвилі.
У цій децентралізованій системі ЗСУ навчилися воювати попри обставини та всупереч їм. Вони звикли надавати Головнокомандувачу та його Генштабу неправдиві доповіді, демонстративно віддавати честь під час його візитів, жартувати за спиною та діяти так, як вважають за потрібне.
ЗСУ також навчилися працювати практично без підтримки Міністерства оборони. Умєров уже навіть не ризикує приїжджати до військових.
Однак швидкість змін у цій системі не відповідає масштабам викликів, які лише зростають. Через її недоліки та прорахунки страждають тисячі людей.
Ось лише кілька прикладів:
• Досі можна забрати спеціаліста з висококваліфікованої посади та відправити його в окопи.
• Людей карають окопами за їхню позицію.
• Відсутня система кар’єрного розвитку.
• Блокується системна діджиталізація та облік бойового досвіду.
• В управлінські структури нових корпусів уже відправляють найгірших кадрів, аби вони "не заважали".
• Військові змушені самостійно виготовляти боєприпаси, оскільки в Міністерстві оборони досі немає системи, яка б відповідала темпу війни. Через це трапляються численні додаткові травми з відривом кінцівок.
• Відсутність системи ешелонованої ППО призводить до масових руйнувань інфраструктури, яких можна було б зменшити.
• Фортифікаційні заходи досі хаотичні.
• "Бусифікація" триває, що є кричущим порушенням прав людини та демотивує до спротиву.
• Бригади змушені самостійно шукати та готувати людей, оскільки централізовані заходи низької якості.
Так, є певні плюси: росіяни досі не розуміють, як функціонує наша військова система.
Але чи розуміємо це ми?
Недостатньо демонструвати жорстку позицію на міжнародному фронті – необхідна чітка систематизація всередині країни.
Якщо не звільнити генерала Сирського разом із його корумпованим, зверхнім, радянським оточенням, якщо не позбутися неефективного та хаотичного керівництва Умєрова, конструкція ЗСУ може не лише не витримати викликів, а й остаточно зруйнуватися, попри її децентралізовану стійкість. Який запас міцності нашої Запорізької Січі?
Прошу Вас, пане Президенте, ухваліть рішучі кадрові зміни.
І це я ще не згадала про політичних "стерв’ятників", які Вас оточують, та про проблеми в цивільному секторі.
Дивіться, як вони намагаються скористатися ситуацією…
Дяка Вам за стійкість, сподіваюсь на рішення.
Поки Збройні Сили України очолює російсько-пострадянський генерал з обмеженим мисленням і злою пам’яттю, важко уявити, як ми будемо ефективно протистояти як Росії, так і новій владі США, яка стала відкритим російським союзником (сподіваюся, що тимчасово).
Все ж із радістю відзначу, що, хоча Ви досі не ухвалили рішення щодо генерала Сирського та міністра оборони Умєрова, дедалі більше сприяєте тому, щоб нове покоління командирів було допущене до управління й отримало право голосу. Також, дещо оновлено ОП з прибуттям комбрига Паліси, "оточено" Сирського та Умєрова різними заступниками, призначено нових командувачів, які не є людьми Сирського (нині вже жоден). Це, безумовно, позитивна динаміка, якої годі було раніше очікувати.
Але Ви все ще не ухвалили рішення щодо перших осіб.
І що ми отримали в результаті?
Ми отримали гібридну децентралізовану військову систему управління. Без лідерів. Без лідера Головнокомандувача, без лідера Міністра. Таку собі мережево-центричну Запорізьку Січ нової хвилі.
У цій децентралізованій системі ЗСУ навчилися воювати попри обставини та всупереч їм. Вони звикли надавати Головнокомандувачу та його Генштабу неправдиві доповіді, демонстративно віддавати честь під час його візитів, жартувати за спиною та діяти так, як вважають за потрібне.
ЗСУ також навчилися працювати практично без підтримки Міністерства оборони. Умєров уже навіть не ризикує приїжджати до військових.
Однак швидкість змін у цій системі не відповідає масштабам викликів, які лише зростають. Через її недоліки та прорахунки страждають тисячі людей.
Ось лише кілька прикладів:
• Досі можна забрати спеціаліста з висококваліфікованої посади та відправити його в окопи.
• Людей карають окопами за їхню позицію.
• Відсутня система кар’єрного розвитку.
• Блокується системна діджиталізація та облік бойового досвіду.
• В управлінські структури нових корпусів уже відправляють найгірших кадрів, аби вони "не заважали".
• Військові змушені самостійно виготовляти боєприпаси, оскільки в Міністерстві оборони досі немає системи, яка б відповідала темпу війни. Через це трапляються численні додаткові травми з відривом кінцівок.
• Відсутність системи ешелонованої ППО призводить до масових руйнувань інфраструктури, яких можна було б зменшити.
• Фортифікаційні заходи досі хаотичні.
• "Бусифікація" триває, що є кричущим порушенням прав людини та демотивує до спротиву.
• Бригади змушені самостійно шукати та готувати людей, оскільки централізовані заходи низької якості.
Так, є певні плюси: росіяни досі не розуміють, як функціонує наша військова система.
Але чи розуміємо це ми?
Недостатньо демонструвати жорстку позицію на міжнародному фронті – необхідна чітка систематизація всередині країни.
Якщо не звільнити генерала Сирського разом із його корумпованим, зверхнім, радянським оточенням, якщо не позбутися неефективного та хаотичного керівництва Умєрова, конструкція ЗСУ може не лише не витримати викликів, а й остаточно зруйнуватися, попри її децентралізовану стійкість. Який запас міцності нашої Запорізької Січі?
Прошу Вас, пане Президенте, ухваліть рішучі кадрові зміни.
І це я ще не згадала про політичних "стерв’ятників", які Вас оточують, та про проблеми в цивільному секторі.
Дивіться, як вони намагаються скористатися ситуацією…
Дяка Вам за стійкість, сподіваюсь на рішення.
ЧИ ВСЕ ЩЕ ІСНУЄ НАТО?
ЧИ ВЖЕ НЕ ІСНУЄ НАТО?
"Я сказав йому, що ми маємо триматися разом – США, Україна і Європа – щоб забезпечити тривалий мир для України", – сказав генсек НАТО.
За його словами, Зеленському слід знайти шляхи до того, щоб налагодити стосунки із Трампом після того, що відбулось в Овальному кабінеті.
Рютте зазначив, що не може розкрити багато деталей розмови, але згадав, що "варто поважати" те, що Трамп уже зробив для України.
ЧИ ВЖЕ НЕ ІСНУЄ НАТО?
"Я сказав йому, що ми маємо триматися разом – США, Україна і Європа – щоб забезпечити тривалий мир для України", – сказав генсек НАТО.
За його словами, Зеленському слід знайти шляхи до того, щоб налагодити стосунки із Трампом після того, що відбулось в Овальному кабінеті.
Рютте зазначив, що не може розкрити багато деталей розмови, але згадав, що "варто поважати" те, що Трамп уже зробив для України.
Чергова загибель військовослужбовців через приліт під час шикування. Шикування робляться щодня. Ніхто не покараний, Сирський залишається на посаді. Чого ви очікували? Поки совки при владі в ЗСУ, люди гинутимуть із-за їхньої тупості і нездатності пристосуватися до нових реалій.