nt_orthodox Telegram Group

Хвилі чудотворних оновлень ікон в атеїстичному СРСР

У 1920-1921 рр. провісники нової хвилі, вочевидь, знову виникли на Україні. Сергій Нілус у листі від 22 червня 1922 року повідомляє: «Писав я Вам про масове оновлення старих ікон, чому ми були самі багаторазово побожно-здивованими свідками? Весь минулий рік пройшов у нас на Україні в цьому суцільному диві. Оновлювалися цілі церкви, хрести і куполи, позолочені на храмах і дзвіницях. У Ростові-на-Дону таким чином оновився собор і багато церков. У нас по селах і хуторах не було майже хати, де б не сталося подібне диво» . Водночас зазначено, що 1921 року у Воронежі відбувся показовий суд над вірянами, які взяли участь у хресній ході з оновленою іконою (про це писав журнал «Революция и церковь»). Чи стала поширюватися епідемія оновлень з України через Ростовський, Воронезький і Брянські повіти далі в Росію (СРСР)? Складно відповісти на це запитання через брак даних по деяких регіонах.

Уже в листопаді 1920 року сучасна Волгоградська область, що межує з Ростовською областю, виявила перші чудеса. Наймасовішого характеру воно набуло в Царицинській губернії (1925 року перейменована на Сталінградську). Ікон оновлювалося так багато, що священики Ленінського повіту не встигали служити молебні оновленим іконам. 26 грудня 1920 року із села Солодівки до м. Царьова на честь оновлених ікон пройшов хресний хід.

Люди несли оновлені у них ікони. Незабаром після цих подій, на початку 1921 року, було заарештовано і розстріляно велику групу духовенства, зокрема й ієромонаха Матвія (Олійника). У січні 1921 року цей феномен набув настільки поширеного характеру, що місцева влада вже повідомляла про «масовий містичний психоз» населення повіту і зверталася до губернських каральних органів, щоб врятувати революційні завоювання від бунту «темних селянських мас», що насувається. Із 21 до 30 січня в дев'яти селах Ленінського повіту працювала експертна комісія Царицинського губчека. Огляд 57 ікон «показав явну фальсифікацію».

Масове оновлення ікон, що не припинялося, змушувало владу вдаватися все до нових і нових репресій. Так, 1922 року заарештували і засудили «за оновлення ікони» отця Павла Александровського. Радянська преса оголошувала, що «всі оновлення ікон зроблені людськими руками, а не надприродною силою». «У січні 1922 року в Драмтеатрі слухалася справа про оновлення ікон. Підсудні сказали, що вірять у знову оновлені ікони. Обвинувачених: одинадцять священиків і одного диякона Ленінського повіту - Царицинська газета «Борьба» назвала дванадцятьма апостолами брехні». Незадовго до процесу з Царицина в Іллінський повіт виїхала експертна комісія у складі протоієрея Преображенської церкви м. Царицина о. Євфимія Іллінського та священика села Кам'яний брід отця Олександра Благовидова. На процесі один з обвинувачених священиків о. Євфимій Саблін заявив, що «в селі Заплавному оновилося близько 200 ікон, ікони продовжують оновлюватися, але люди вже бояться про це говорити»

@bisovnya

1.5K views13:00