Нотатки орієнталіста. Orientalist notes

-Чи чули ви про Україну? – питаю його нарешті.
-Чув, - відповідає Саті, - це на півдні росії така країна, що хоче волі так, як і ми, араби.
З моєї черги розказую Саті історію українського відродження. Історію великого пробудження і кривавого хрещення України, що коштувало життя найкращих синів народу. Мій учений араб слухає уважно, похитуючи головою, а потім додає як би у відповідь власним моїм думкам:
-Що значить життя одиниці супроти величності ідеалу?
Потім виходимо на чердак по кладу. Із сивих глибин світу непомітно встає день. Він відзначує межі моря і гасить зоряні світла. Згодом з’являються на покладі перші сірі шинелі французьких колоніальних вояків… Але я не можу позбутися думок про Саті і його останні слова… Хто так думає, той побідити мусить. Це для вас встає нині день – Народи Сходу.
Степан Левинський, «Паризькі настрої» (1926).

📝На поч. 1920-х років на пароплаві з Єгипту до Сирії український письменник, сходознавець та дипломат Степан Левинський (1897-194) познайомився з Саті Єль Ґієрі, або ж Саті аль-Ґусрі (1879-1968), відомим сирійським та іракським політиком, письменником, просвітником, а також одним з найвпливовіших ідеологів панарабізму. Коли у жовтні 1918 р. було створено Арабське королівство Сирія, Саті аль-Ґусрі став міністром освіти в уряді короля Фейсала. Оголошення французького мандату на ці території, а також поразка під Майсалуном від армії генерала Анрі Гуро поклали край цій короткій незалежності. Фейсал зайнявся розбудовою держави в Іраку, а разом з ним у цій країні осів і Саті аль-Ґусрі, виховавши кілька поколінь сирійських та іракських політиків. Він вважав, що головними умовами для формування нації є рідна мова та спільна культура. Саме ці чинники можуть відродити політичну націю, навіть після втрати державності в минулому.

У розмові між Степаном Левинським та Саті аль-Ґусрі відчувається емпатія, адже обидва інтелектуали належали до народів, що у фіналі Великої війни вимушені були відстоювати своє право на самовизначення та незалежність у важкій боротьбі. Деколоніалізм, модернізація, просвітництво, національне відродження та право на суб’єктність – це ті теми, які найбільше турбували співрозмовників.
#Сирія #Ірак #Україна #текст

www.group-telegram.com/id/orientalistnotes.com/3124

1.4K viewsJun 28, 2023 at 09:57

-Чи чули ви про Україну? – питаю його нарешті.
-Чув, - відповідає Саті, - це на півдні росії така країна, що хоче волі так, як і ми, араби.
З моєї черги розказую Саті історію українського відродження. Історію великого пробудження і кривавого хрещення України, що коштувало життя найкращих синів народу. Мій учений араб слухає уважно, похитуючи головою, а потім додає як би у відповідь власним моїм думкам:
-Що значить життя одиниці супроти величності ідеалу?
Потім виходимо на чердак по кладу. Із сивих глибин світу непомітно встає день. Він відзначує межі моря і гасить зоряні світла. Згодом з’являються на покладі перші сірі шинелі французьких колоніальних вояків… Але я не можу позбутися думок про Саті і його останні слова… Хто так думає, той побідити мусить. Це для вас встає нині день – Народи Сходу.
Степан Левинський, «Паризькі настрої» (1926).

📝На поч. 1920-х років на пароплаві з Єгипту до Сирії український письменник, сходознавець та дипломат Степан Левинський (1897-194) познайомився з Саті Єль Ґієрі, або ж Саті аль-Ґусрі (1879-1968), відомим сирійським та іракським політиком, письменником, просвітником, а також одним з найвпливовіших ідеологів панарабізму. Коли у жовтні 1918 р. було створено Арабське королівство Сирія, Саті аль-Ґусрі став міністром освіти в уряді короля Фейсала. Оголошення французького мандату на ці території, а також поразка під Майсалуном від армії генерала Анрі Гуро поклали край цій короткій незалежності. Фейсал зайнявся розбудовою держави в Іраку, а разом з ним у цій країні осів і Саті аль-Ґусрі, виховавши кілька поколінь сирійських та іракських політиків. Він вважав, що головними умовами для формування нації є рідна мова та спільна культура. Саме ці чинники можуть відродити політичну націю, навіть після втрати державності в минулому.

У розмові між Степаном Левинським та Саті аль-Ґусрі відчувається емпатія, адже обидва інтелектуали належали до народів, що у фіналі Великої війни вимушені були відстоювати своє право на самовизначення та незалежність у важкій боротьбі. Деколоніалізм, модернізація, просвітництво, національне відродження та право на суб’єктність – це ті теми, які найбільше турбували співрозмовників.
#Сирія #Ірак #Україна #текст

BY Нотатки орієнталіста. Orientalist notes