🍻Є у католиків традиція у другий понеділок вересня проводити т. зв. акцію «пригости священника пивом» в пам’ять про німецького святого Хопсвальда [Гобсвальда, Освальда], котрий до свого навернення від поганства до християнства був пивоваром. Саме продуктом своїх праць він подякував священнослужителю, котрий і охрестив його.

🍺 А на наших теренах цей продукт бродіння після християнізації Руси-України почали пов’язувати зі святителем Миколаєм. От вам і традиції: на Заході в Різдвяну ніч святителю малеча залишає молоко із пряниками, а наші предки вирішили, що напій треба змінити.

🖼 На скрині уривок із книги
©️Микитюк Б. Християнські і позахристиянські елементи в українських народних звичаях. Мюнхен-Рим-Париж, 1966. С. 117.

🗓 З прийдешнім святом першопокликаного апостола Христового Андрія! Його ж бо молитвáми, хай Той, Кого він зустрів на березі Генісаретського озера і заради Якого покинув риболовні мережі, аби стати ловцем душ людських, благословив нас Своїми рясними милостями, благими гараздами і справедливим миром 🕊

📜 Із Постанови Собору Київської Митрополії за 1621 рік *
«… Оскільки святий апостол Андрій є першим Архієпископом Константинопольським, Патріархом Вселенським і Апостолом Руським, і на Київських горах стояли ноги його, і очі його Русь бачили й уста благословили, то справедливою і богоугодною справою буде відновити урочисте і нарочите свято його. Воістину Русь нічим не менша за інші східні народи, бо і в ній проповідував апостол…».

* Правдивість історичного наповнення Декрету часто викликає прямо протилежні дискусії й експертні баталії, від яких прошу утриматися 🙏🏻 Хай за це благословить Вас святий апостол 🌿

🖼 Гравюра із Львівського Анфологіону 1694 р.

Християнство — це виклик світові і його викривання.

Саме в християнстві людство здобуло нову реальність свого буття, коли людина у буквальному сенсі отримала грандіозну честь бути співкровником і співтілесником Бога. І з цього часу людині відкриваються нові масштаби її існування, її відносин із ближніми, відносин із Самим Творцем. Відтепер зникає етнічно-національна народна боговибраність і розпочинається боговибраність за приналежністю до єдиної спасительної отари, а перед Богоподобообразним (Бут. 1:26) творінням стоїть той самий вибір, що й в Едемі: бути у праці із Творцем, тобто Його співробітником, чи послідувати своїм лінивим вподобанням і підозрам, буцімто Господь чогось чи щось там тобі не додав (пор. Бут. 3:1-4).

В апостолах ми бачимо приклади виняткового вибору, коли кожен із них відмовляється від свого звичного життя рибалки, податкового робітника або навіть синедріонського поліцая. Це вже і неважливо! Неважливо, тому що вчорашній провінційний рибалка, митар-податківець чи фарисей-поліцай, вже сьогодні обирає стати співробітником Христа, щоб завтра бути Його посланцем (ἀπόστολος) і благовісником (εὐαγγελιστής). І ось цими працями світ отримує неповторну новину, що у звіщенні Небесної слави й подання миру людям доброї волі (Лк. 2:14), до світу вбогим, проте непорочним, чином прийшов Божий Син, аби прийняти людську плоть, обожествити і піднести до висоти Небесного блаженства сходинками, що здіймаються від Голгофського пагорбу і освітлюються Гефсиманським світлом Воскресіння.

Християнство — це виклик світові, на який слід відповідати із впевненістю, знайшовши в собі мужність піти за Христом; християнство — це викривання світові, який свою невпевненість виправдовує причинами, які і зрівнятися не в змозі із тим, що приготував Господь люблячим Його душам.

©️ Зі святом святого апостола Андрія Першопокликаного!

🥀 … Быть епископом значит жить жизнью паствы, скорбеть и радоваться вместе с нею. Апостолы имели все основания «явиться со всею важностью» своего апостольского достоинства, но они предпочитали «быть тихими» среди своей паствы, «подобно, как кормилица нежно обращается с детьми своими» (1 Сол. 2, 7). Епископ архиерейским жезлом, как символом власти, может водворить лишь внешний порядок, но Царствие Божие в сердцах пасомых можно насадить только самоотвержением и самоуничижением, молитвами и слезами, духовным подвигом и постоянным распятием себя ради пасомых. В обязанность епископа входит не только проповедовать Царствие Божие, но и делать все возможное для устроения его на земле, ибо оно начинается здесь, а простирается до небес, начинается во времени, а простирается в вечность <…>

Если говорить образно, то епископское служение подобно розам, на которых, кроме красивых цветов с приятным запахом и листьев, скрываются шипы. И в жизни епископа среди духовных радостей бывают скорби и печали. Но взявшийся «за рало» не должен озираться вспять, иначе он не будет «управлен в Царствии Божии» … 🌹

©️ Наречение и хиротония архимандрита Филарета (Денисенко) // Журнал Московской Патриархии. Март (3). М.: Издание Московской Патриархии, 1962. С. 13.

✍🏻 З днем пам’яті преподобного отця Сави Освяченого, ігумена Єрусалимо-Палестинського 🌿

… Долго считали, что завещание, которое преп. Савва оставил своему приемнику игумену Мелиту, было тем типиконом, который и до наших дней именуется уставом лавры преп. Саввы Освященного. Но открытие данного завещания проф. А.А. Дмитриевским дало возможность определить точное отношение преподобного к приписываемому ему уставу. Оказывается, что в завещании практически ничего не говорится о чине служб и уставных особенностях. Правила завещания касаются более дисциплинарного и нравственного устроения монастырей.
В них говорится:
– об обязательном присутствии всей братии на всенощных бдениях, совершаемых с вечера на воскресные и в праздничные дни;
– об удаляющихся на время в пустыню с согласия настоятеля и подвизающихся там иноков;
– о запрете грузинам, сирийцам, франкам совершать полную литургию в их церквах (только литургию оглашенных);
– о запрете выходить из Лавры в субботу ввиду имеющего быть всенощного бдения, помимо нужды и монастырских дел;
– о запрете иметь кому-либо келию в случае возведения его в сан епископа или игумена другого монастыря;
– о примирении раздоров между братиями;
– об исправлении согрешивших и епитимиях;
– об изгнании из обители и др.
Кроме указаний об обязательных субботних богослужениях здесь практически ничего не говорится о чинопоследовании служб. Не видно и из самого жития преп. Саввы, чтобы он занимался составлением богослужебного устава …
_________________________________
©️ Носенко А., прот. Литургика... — Комсомольск, 2012. — С. 3-4.

Як було анонсовано до пам’яті святителя Миколая, ділюся сьогодні текстом ©️ «Чúну благословéнiѧ пúва» (в оригіналі — ©️BENEDICTIO CEREVISIÆ), взятого із Rituale Romanum (аналог православного Евхологіóну, альбо Трéбника) за 1️⃣9️⃣2️⃣5️⃣ рік. Молитва перекладена ЦСМ у 2️⃣0️⃣1️⃣6️⃣ році із опущенням вказівки на кроплення святою водою та має єдине доповнення, яке відсутнє в оригіналі — це кінцевий виголос-настанова пресвітера 🍻

Важливо зазначити, що східна традиція класично знає лише благословення вина, як компоненту для звершення Божествéнної Євхаристії. Благословення інших подібних напоїв, зокрема пива, починає зустрічатися на теренах історичної Київської Митрополії вже в післямогилянський період. Так, до прикладу, Унівський Евхологіон розміщує в собі Чин благословення пивниці, себто таверни, де акцент в молитві також ставиться на Кані Галілейській.

Жив колись на світі один добрий чоловік: він був образом лагідності та зразком віри, і, смиряючись, підносився, а бідніючи — багатів. Звали його Миколай Феофáнович і був він Христовим служителем в Малій Азії, займаючи кафедру архієпископа Мир, митрополита Лікійського.

Все своє життя він присвятив невтомній праці на славу Божу і заради ввіреної йому пастви, що не було навіть часу коли і сісти, аби хоча би чи то молитвочку написати в декілька речень, чи коротенький трактат проти єретиків. Так трудився і спочив святий владика із миром в провінційному Мѷрі, а знають його у всьому мíрѣ.

Але от через тисячу років після блаженної його кончини митрополит Невпакський і Артський Дамаскін Студит взяв і почав популяризувати епізод життя святителя, де він, нібито засідаючи на Нікейському Соборі і будучи зразком лагідності, став тоді на мить «образом лютості» і вдарив чи то по щоці, чи то по потилиці єретика Арія, аби він поменше говорив неправославні речі. А потім цю розповідь через три століття бравий козак ієромонах Димитрій Туптало, що колись стане Ростовським митрополитом, взяв і помістив до своєї збірки Житій святих, звідки ми, як правило, цю розповідь беремо, розповідаємо та на лаврських [і не тільки] фресках зображаємо, як ото тільки ловко владиченька-митрополит врозумив лящем батюшечку-протопопа.

Ця [сьогоднішня] думка до того, що народна любов до святого Миколая надзвичайно велика. Любов, як до святителя, який, згідно із заповітом першоапостола Павла, був бездоганним і чесним єпископом, в грошах щастя не вбачав, не сварився, не пиячив і не бився (пор. 1Тим. 3:2-3). За те і люблять святого, що він був класичним доброчесним другом Христовим (див. Ін. 15:14) — себто християнином, із якого треба брати приклад життя у променях Євангелія, а не, жартуючи, виправдовувати свої слабкості «святителем-боксером» або ж робити чи не найбільшим досягненням життя святого його участь в «кулачних боях» на Вселенських Соборах…
*
Зі святом, Миколаєлюбці 🕊

🗓 Завтра пам’ять вельмишановного святителя Амвросія, єпископа Медіоланського — плідного латинського гімнографа і автора окремої Медіоланської анафори (дуже мені подобається, до речі), філософсько-освіченого богослова і одного із найбільших вселенських вчителів за версією Західної Церкви.
Він був тим:
🔸хто навернув до християнства майбутнього святителя Августина Гіппонського (щодо цього рекомендую сінематографію «Restless Heart: The Confessions of Saint Augustine» 2010 року);
🔸хто викривав уже християнського імператора Феодосія Великого у його владних жорстоких злодіяннях;
🔸хто одним із перших (як і Арій) почав писати спеціальні мелодії для співу християнських гімнів (через два століття після його смерті цю практику використає Папа Григорій Діалог, а ще через декілька десятиліть — Мансур ібн Серджун ат-Таглибі, тобто — монах Іоанн Дамаскін).

І, традиційно, декілька висловів святого Міланського біскупа:
🩸 Не могла відкупити нас кров пророків, не відкупив нас Петро чи Павло, тільки Той міг викупити нас Своєю смертю, Хто є і Богом і Людиною, бо цього ніколи не в змозі була б зробити проста людина.

📖 Як у Раю, Бог ходить у Писаннях, шукаючи людину. Відкривай щодня Святе Письмо і Бог знайде тебе.

🌾 Свобода Церкви має бути вище відданості державі.

🗣 Ти не повинен починати молитву немов голодний, який говорить тільки про їжу, але починай її із славослов’я Богові.

🏆 За гідністю людина стала останньою, як ціль природи, створена для правди, щоб бути провісникцею правди між іншими тваринами … справедливо вона стала останньою: як вінець всього творіння, як причина світу, для якої створено все.

🌿 Велика та людина, яка схожа на небагатьох, а не на більшість.

📿 В періоди постів, зокрема Пасхальний та Різдвяний, у нашій церковній практиці склалася гарна благочестива традиція — приступати до Таїнства Єлеосвячення.

Нагадую, що цьогоріч на першій седмиці Святої Сороківниці у співпраці із протоієреєм Димитрієм Гарчуком були укладені альтернативні молитви до Чинопослідування згаданого Таїнства із афонського Симонопетрського Агіазматаріону 2008 року, що знаходяться за цим посиланням 📖

🗓 З прийдешньою пам’яттю святителя Іоасафа Білгородського — сина прилуцького полковника Андрія Горленка, внука Гетьмана Війська Запорозького Данила Апостола та дядька видатного українського драматурга Григорія Квітки-Основ’яненка.

Ora pro nobis 🕊

🎶 Наближається свято, а тому у Portable Document Format викладаю файл «Из’ рукопúснаго Прáвuла Славѧ́но-Бóлгарскїѧ Зωгрáфскїѧ обúтелu на Аѳώнѣ, úже во свѧты́хъ отцà нáшегω Спѷрїдώна чудотвóрца, єпíскопа Трїмѷфíйскагω, по полѷелéu тропарù, глáсъ 5» 📜

І хай молитвáми святого пастуха і праведного пастиря, Господь благословить нас на те, щоб 25 грудня без календарних чвар одні гідно зустріли Різдво Христове [а такі є і в УПЦ], а інші — піднесли свої палкі і щирі молитви до Тримифунтського архіпастиря, який своїм заступництвом із «провінції» весь світ обіймає 🕊

Дорогі брати і сестри!
На правах реклами, пропоную Вашій увазі сайт церковного начиння із європейського деревного матеріалу 🪵

📦 Тут Ви можете замовити:
✅ напрестольні та настільні хрести;
✅ наперсні хрести;
✅ постригальні хрести;
✅ параманні хрести;
✅ архієрейські панагії та двійники;
✅ ікони.

🎨 Окремі вироби оздоблені іконописними зображеннями.

⚒️ Майстер-виробник знаходиться у м. Горішні Плавні Полтавської області. Зв’язатися із ним можна на вказаному вище сайті 📲

Карикатура Едварда Козака, опублікована в заснованому ним сатиричному журналі «Лис Микита», 1967 р., США, відображає співіснування в діаспорі традицій зустрічати Різдво 2️⃣4️⃣ грудня і 6️⃣ січня — залежно від деномінації. І хоча карикатура, як і належить цьому жанру, висміює «роздвоєння» одного свята, однак, цікаво, що останні кілька десятиліть багато українців у США та Канаді святкували Різдво двічі: 2️⃣4️⃣–2️⃣5️⃣ грудня разом з усією країною та західним світом, а 6️⃣–7️⃣ січня — з родиною та українською громадою як суто «своє» свято на противагу комерціалізованому «католицькому Різдву» 🎄

Джерело тут 🌐

А я додам лиш одне: паки і паки я не проти «новостильного» Різдва, проте я категорично проти цим ділити український [дужечки вірю і сподіваюсь] православний народ! Сто років тому не було дурніших від нас українців, але вони таки щось знали…

Щось таки знали…

Без маніпуляцій. Просто факт. Молитвáми святителя Спиридона, бережи нас, Пресвяте Немовлятко ✨

🗓 25 (12) грудня — не тільки торжество святителя Спиридона, але й пам'ять священномученика Олександра, Єпископа Елії Капітолини (Єрусалима), котрий створив у Святому Граді велику (у можливостях для III ст.) бібліотеку. У цій бібліотеці були зібрання Книг Святого Письма і вже існуючі на той час книги християнських письменників ✍🏻

Святителя Олександра, за його любов до книжної освіти, називають покровителем бібліотек та бібліотекарів 📚

Молѝ Бóга за нас, святи́телю премудрíйший, яко да во гряду́щом вíці спасти́ся нам і во Христì Ісу́сі жительствовáти, а в сем ні мáло не отвращáтися і напоя́тися от мудротóчних клáдезей книговмісти́лищних 🙏🏻