Ранкове нагадування: не має причини почати сьогоднішній день без донату на українську армію!
Ваші 50 грн сюди:
https://send.monobank.ua/jar/2wr4tDQa8A

Фото для настрою😎

В Сумах більш ніж 20 загиблих. Ця війна і досі не розглядається як геноцид в площині міжнародного права. Чому? Бо нікому, крім нас, це не болить. А нам лишається тільки помста.
https://send.monobank.ua/jar/2wr4tDQa8A

‼️ Терміновий пошук донорів крові
Суми!
🩸 Необхідні групи: ВСІ.
🗓️ Коли: якнайшвидше!

Якщо можете стати донором - за деталями @miledyyyyyyyyy або «+» в коментарі, а ми відповімо.

Памʼятайте, ваша кров - ціна життя!

Так, звідки підписники ідуть? Нам треба срочно це зʼясувати!

Марʼяна Безугла вирішила привʼязати фрейм з критикою Сирського за шикування і тд до удару балістикою по центру Сум.

Я бував у Сумах і ця вулиця мені знайома. Які там в біса шикування могли бути?

Почався обстріл Харкова. Хороший підор — мертвий підор!

У Сумах загинула 31 людина, з них двоє дітей , - ДСНС

Постраждало 84 особи, серед них 10 дітей.

ВЕРБНА НЕДІЛЯ

Цю історію, певно, знає усяк:
У весняній ранковій імлі
Заїздив молодий патлатий дивак
У Єрусалим на ослі.

А тоді дуже дивна була пора.
Люди також дивні були.
Він творив добро,
Він хотів добра —
А Його узяли й розп'яли.

І коли гартувалися гострі цвяхи,
Щоб зап'ястя Йому пробить,
Він на себе узяв усі людські гріхи.
А чи варто було це робить?

Відтоді щовесни у нашім житті
Починається метушня —
Проводжаєм Його по Хреснім Путі, 
Й воскресає Він третього дня.

Він на кожного з нас позирає ан фас
Ніби каже: «Оце ж бо Мені
Через ницих таких і нікчемних вас
Продірявлять руки й ступні?

Через вас отаких Я піду на загин?
Через вас отаких Мене
Загалом незлий здоровило Лонгин
Гострим списом у груди штрикне?

Я вас всіх розумію.
Ви немудрі й прості..
Та лукава ця простота.
І висіти Мені через вас на хресті?
Й мені губкою змочать вуста?

Усвідомивши добре малість свою
Перед величчю Божих склепінь,
Я міркую про це й на маршрутку стою
«Академмістечко — Ірпінь».

У маршрутці я сяду побік водія, 
І вже на повороті, в ліску 
В світлі фар зауважу попереду я 
Його постать на віслюку...

Олександр Ірванець «Санітарочка Рая»

росія – це оскал модерну: математична пророхованість з повною зневагою до сакрального; вони просто чекали свята, на яке зберуться люди, щоби вдарити по них. Показове православʼя знову дало збій; будь яка традиція в домодерному вигляді принаймні містила недвозначне правило не робити активних військових дій на свята, що було, ясна річ, повʼязано зі страхом помсти від Бога/Богів. А наш ворог натомість грунтується на математиці більшовизму і максималізації геноциду. Дугін то має рацію: модерн це дійсно спадкоємець Великої французької революції. І серед інших саме росія являє собою типового спадкоємця цих «чеснот». Світ дійсно був би кращими без цієї новіопної «страньі».

Просто верба. Хоч щось світле в цей день.

Тут от правильна пролунала думка від ветерана цієї війни, що ми наперекір росіянам маємо жити. Сим вирішено стрім проводити. Говорити будемо на досить важливу для всього дискурсу тему, тому будьте, якщо маєте сили!
Почнемо трохи раніше, о 6!

Сучасність, здавалося б, поділяє з буддизмом той факт, що наприкінці багаторічного процесу «звільнення» від міфів, вірувань, традицій, звичаїв, ієрархічних та общинних обумовленностей, вона відкрила індивідуальність, людину, яка розглядається виключно під кутом її приналежності до виду, без органічної прив’язки до раси, культури, країни, касти і т.д.. У випадку буддизму це оголення особистості було безболісним, оскільки Дхарма вчить, що особистість не має власної реальності і проявляє повагу, або, в гіршому випадку, байдужість до культур, з якими вона стикається. Що стосується сучасності, Колм наполягає на тому, що руйнування органічних зв’язків призвело до аномії, тривоги щодо множинності вибору та егоїзму, «вимірів хвороби індивідуалізму».

«Для Заходу “я” є об’єктом турботи, тоді як для буддизму воно є самою хворобою»

https://plomin.club/philippe-baillet-bouddhisme-et-modernite/

Якщо сподобався стрім, адміна можна підтримати. Перед тим задонативши на ЗСУ.

Повертаючись в ці міста,
на руїнах їх стоячи,
відчуваєш лише як Христа
розпинають щодня й щоночі.

Діти бігали вчора ще тут,
але нині уламки шахедів
і така стоїть тиша мертва,
ніби саме цього моменту
розіпʼяли Христа.

На сході, і на заході, і на півдні,
і на півночі, зранку, в день, по обіді
(годі!),
ще і ввечері, і на плечі Йому
завантажують знов Хреста.

Як вертатись тепер в ці міста?

Як молитись у них без сліз,
у метро, де від пледів й валіз
вже немає свобідних місць?

Як з цим раду давати? Як
після цього жити, чувак?

На дорозі жодних шевронів,
але мертва лежить голова.
І
росте
уночі
трава.
Тихо-тихо росте трава.

Перечит. Заратустри

(Заратустра) устав одного ранку на зорях, і, звернувшись проти сонця, так мовив до нього:
«Ти, величне світило! Що було б твоє щастя, не будь у тебе тих, кому ти світиш»?
Десять літ підіймалось ти вгору до моєї печери; тобі б опротивіло й твоє проміння, і дорога сюди, коли б не я, мій орел і моя гадюка.
Але ми дожидались тебе щоранку, брали твоє обилля від тебе й благословили тебе.

Перечитувати книгу понад 10 років потому — цікавий досвід. Наче нарешті текст, який на тоді видавався тобі всуціль герметичним, раптом набуває різкості — ти вже бачиш незгладжено його виступи і деякі логічні пастки.

Перше, що кидається у вічі, — алюзія на печеру Платона, звісно. Взагалі, пара Сонце-Місяць/ світло-пітьма печери простежується протягом усього твору (якщо під твором розуміти певну подорож). Тут дарма нагадувати, що сонячне проміння у принципі є символом просвітлення (повʼязане з новими знаннями чи проживанням нового досвіду). Але, що цікаво, мудрість Заратустри іде не від Сонця, а набувається у пітьмі печери. Вже ця мудрість — сама собі світило. Цією «пересиченістю» Заратустра і хоче поділитися з іншими.

Сонце для нього — радше супутник, а не абсолютне джерело істини чи знань.

Завдання Заратустри, на відміну від інших героїв, що проживали схожий специфічний досвід, — відтепер не піднятися вгору, а повернутися на землю.

Окремо хотілося завважити, що у нас вийшли друком одразу два старі переклади «Заратустри» — Леся Гринюка і Володимира Винниченка під однією обкладинкою у «Темпорі». Радує розкіш і багатство слова.