group-telegram.com/vallholl/14057
Last Update:
Дакійська мова — одна з мов індоєвропейської сім'ї дако-фракійської гілки, якою говорили жителі історичної області Дакія — сьогодні територія сучасних Румунії, Молдови, України Болгарії. Вважається спорідненою з фракійською мовою, або навіть її півнвчним різновидом. Про дакійську мову відомо досить мало, основним джерелом інформації є власні назви, імена царів, назви рослин та субстратні слова з румунської та албанської мов.
Прафракійці ймовірно рано відкололися від праіндоєвропейців та перетнути Карпати і досягли центральних Балкан приблизно у 3300–3000 роках до нашої ери. Там індоєвропейці ймовірно частково винищили і частково асимілювали корінне населення. Протягом бронзового віку виникали протофракійські племена. Між 15-12 століттями до нашої ери на формування дако-гетів вплинули воїни Катакомбної культури, які прямували через Балкани до Анатолії.
У 8-7 століттях до нашої ери міграція скіфів зі сходу в Понтійський степ відтіснила споріднені їм племена агафірсів на захід, які змішалися з фракійцями. З цього часу ймовірно можна починати говорити про протодакійців, які вже в культурному плані дещо відрізнялися від інших фракійців — їхні поселення були більш укріплені та ставали центрами племен, які на початку залізного віку завершать своє формування в даків.
В 4 столітті до нашої ери дакійці перебували під сильним впливом кельтських та скіфських племен. Приблизно з 500 року до нашої ери дакійці розвинули окрему цивілізацію, яка була здатна до утворення великих централізованих королівств. У 335 році до нашої ери на даків нападає Олександр Македонський, але даки відтіснили військо Македонського на південь через Дунай зі своєї території, після чого з боку легендарного завойовника спроб вторгнутися в Дакію більше не спостерігалося.
За даними стародавнього географа Страбона, дако-мезійська мова у першому столітті до нашої ери поширилася далі в Малу Азію у формі Мізійської внаслідок міграції. Вже у 53 році до нашої ери Юлій Цезар писав, що землі дакійців починаються на східній околиці Герцинського лісу. Це відповідає періоду найбільшої могутності Дакійської держави в період між 82 і 44 роках до нашої ери під час правління короля Буребісти.
Тоді на заході Дакійська держава, можливо, простягалася аж до долини середнього Дунаю в сучасній Угорщині; на сході та півночі до Карпат на території сучасної Словаччини; на півдні до долини нижнього Дністра на території сучасної південно-західної України та до західного узбережжя Чорного моря. Близько 20 року нашої ери Страбон писав, що гето-даки населяли обидва береги річки Тиса до появи кельтських воїнів, яких дакійці все ж розбили.
У 1 столітті нашої ери на заході Дакії, на рівнину між річками Дунай і Тиса вторглися сарматські племена язиґів, які витіснили звідти даків в гори та ліси. Приблизно такий розподіл сил в регіоні з пануванням дакської мови залишався до завоювання Римською імперією Дакії в 100 роках нашої ери. Незважаючи на жорстокий опір дакійців, римляни зайняли весь південь та центр Дакійської держави, а деякі незайняті частини були захоплені або до, або під час дакських війн сарматськими племенами.
З цього часу починається романізація регіону: дакійська мова обмежується, а частина дакійців взагалі виявляється винищеною Римом. Приблизно через 150 років Рим більше не міг втримувати кордони Дакії, та відійшов за Дунай, залишивши місцеве населення, яке вже повністю романізувалося. Після цього регіон став зручним та перевіреним шляхом під час епохи переселення народів: через Дакію проходили сармати, кельти, слов'яни, готи, гуни, лангобарди, авари та інші.
Лише до 14 століття місцеве населення змогло утворити незалежні князівства, але дакійська мова вже була повністю забута, залишившись як відлуння у вигляді субстрату з приблизно 300 слів дакійського походження в румунській мові романської групи, а також у вигляді топонімів і гідронімів. Також в Румунії сьогодні щороку проводиться дакійський фестиваль, який цього року відбувся в Яссах.