Районна бібліотека

​​Прочитала Die Feuerbutze (1923) Пауля Буссона — дивний історичний роман, про який ніхто б зараз не пам’ятав, якби не автор жахів Карл Едвард Ваґнер. Ваґнер (гм) у 80-х скомпілював список найкращих горор-романів: 13 сайфайних, 13 містичних і 13 без містики: «Вогняні духи» опинилися в останній категорії.

Насправді, цей відомий «список 39-ти» не те що занадто суб’єктивний — він місцями просто поганий: К.Е.В. додавав в основному маловідомі романи, щоби звернути на них увагу публіки, тому там купа мотлоху, який заслужено загубився між двома світовими війнами. Проте роман «Вогняні духи» вартий уваги. Це хроніка Тирольського повстання, побаченого очима чужинця, а ще — історія про те, як серед людей, чию землю і культуру відбирає імперія, починають ширитися випадки одержимості.

Спочатку тиролець не господар у своєму домі, а потім і у власній голові: місцеві порівнюють одержимість духом із випадками, коли лисиця у відсутність борсука займає його нору. До речі, в рамках воїстину їбанутої синхронії, дочитуючи роман, я натрапила на допис однієї рос. письменниці, яка в березні '22 лементувала про санкції, а тепер із Сакартвело пише, що вона «русскоязычный барсук, покинувший нору после того, как в нее нассали лисы» (тут саме місце для панчлайну того самого анекдота про рос. генерала, якому нєкій подпоручік заблював мундир).

www.group-telegram.com/id/your_local_library.com/898

4.4K viewsJul 9, 2023 at 05:00

​​Прочитала Die Feuerbutze (1923) Пауля Буссона — дивний історичний роман, про який ніхто б зараз не пам’ятав, якби не автор жахів Карл Едвард Ваґнер. Ваґнер (гм) у 80-х скомпілював список найкращих горор-романів: 13 сайфайних, 13 містичних і 13 без містики: «Вогняні духи» опинилися в останній категорії.

Насправді, цей відомий «список 39-ти» не те що занадто суб’єктивний — він місцями просто поганий: К.Е.В. додавав в основному маловідомі романи, щоби звернути на них увагу публіки, тому там купа мотлоху, який заслужено загубився між двома світовими війнами. Проте роман «Вогняні духи» вартий уваги. Це хроніка Тирольського повстання, побаченого очима чужинця, а ще — історія про те, як серед людей, чию землю і культуру відбирає імперія, починають ширитися випадки одержимості.

Спочатку тиролець не господар у своєму домі, а потім і у власній голові: місцеві порівнюють одержимість духом із випадками, коли лисиця у відсутність борсука займає його нору. До речі, в рамках воїстину їбанутої синхронії, дочитуючи роман, я натрапила на допис однієї рос. письменниці, яка в березні '22 лементувала про санкції, а тепер із Сакартвело пише, що вона «русскоязычный барсук, покинувший нору после того, как в нее нассали лисы» (тут саме місце для панчлайну того самого анекдота про рос. генерала, якому нєкій подпоручік заблював мундир).

BY Районна бібліотека