Сьогодні ми відкрили другу підземну школу в Харкові. Вже зараз тут навчається 750 дітей, а коли завершимо другу чергу будівництва, школа прийме майже тисячу учнів.

Я часто бував тут, спостерігав за кожним етапом. Ми продумали все до дрібниць: зробили класи просторішими, коридори - ширшими, облаштували інклюзивну та ресурсні кімнати, щоб було зручно і дітям, і вчителям. Але є щось важливіше за цифри й технічні рішення - це атмосфера. Сьогодні один хлопчик сказав: «Тут краще, ніж удома». Спочатку я не зрозумів, як це можна сприймати. Але потім усвідомив, що, мабуть, це все ж таки найвища похвала. Значить, ми створили місце, де діти почуваються захищеними й щасливими.

Водночас є й щемлива правда. Тут вчаться діти, які вже закінчують початкову школу, але бачать одне одного наживо вперше. Ковід і війна забрали у них можливість нормального навчання. Тому це і радісно, і сумно... Але найважливіше, що тепер вони разом.

Школа побудована за найвищими стандартами безпеки завдяки фінансуванню від уряду Тайваню та підтримці міжнародних партнерів.

Ми продовжуємо працювати над розширенням мережі таких безпечних просторів. У підземних школах і метро зараз навчаються понад 6 тисяч дітей. І кожен наш крок - це про їхню безпеку, розвиток, освіту. Про їхні мрії й майбутнє, яке ми не маємо права їм не дати.