Notice: file_put_contents(): Write of 14868 bytes failed with errno=28 No space left on device in /var/www/group-telegram/post.php on line 50 Бар Тушканчик | Telegram Webview: Bar_Tuhkan_Stalker/2207 -
Другий день пройшов досить неоднозначно. Чомусь нас не почали відразу готувати,а лишень цілий день водили по базі, розповідаючи де що знаходяться,як тут все влаштовано і чому влаштовано саме так. Мене це здивувало, адже вчора командир казав що саме сьогодні розпочинається підготовка. Я ходив разом з усіма і потроху розумів що це не схоже на армію. Братерство тут стоїть вище ніж щось інше. "Завжди рятуй побратима, навіть якщо він лайно. Розбиратися з ним будете потім" - Казав наш командир взводу який до речі представився нам як "Ворон". Не дивлячись на те що ми майже нічого не робили, день видався важким, можливо через велику кількість інформації яку довелося запам'ятовувати, особливо мені як командиру відділення
І от настав вечір. Я сидів біля вогнища яке ми розпалили поруч з наметом нашого відділення. Намет був досить великий,а тому поставити його вартувало нам багато сил, хоча нам пощастило що майже кожен з нас так чи інакше займався туризмом,а тому не дивлячись на сильний вітер ми швидко впоралися
Вогнище потріскувало сухими гілочкам і дровами радуючи мій слух і віддавало не менш приємним теплом яке ч відчував по всьому обличчю. Під таку приємну атмосферу я читав книгу "Джури козака Швайки" - одну з моїх найулюбленіших книжок ще з дитинства. І от переглядаючи чергову сторінку я побачив що з намета вийшов Хорват і всівся на пеньок який стояв поруч з вогнищем, недалеко від мене
Хорват дістав з кишені пачку цигарок верхня частина якої була відірвана,а сигарети виглядали з пачки. Діставши одну з них той взяв невелику гілочку передня частина якої була у багатті, підніс до цигарки і підкурив повернувши її на місце,та поклавши цигарки поруч
- не спиться? - не відводячи погляду від книги сказав я, паралельно продовжуючи читати далі
Хорват затягнувся цигаркою, після чого тяжко видихнув випускаючи дим від неї
- Не спиться командир, думки погані у голову лізуть - сказав він і знову затягнувся цигаркою
Багаття продовжувало гріти повітря і освітлювати усе навколо нас,приємно спалюючи тоненькі гілки своїм вогнем. Вирішивши трішки підбадьорити його я пожартував
- Боїшся що на першому ж завданні твою сраку облюбує якийсь кровосос? - проговорив я з відвертою посмішкою на обличчі
Хорват почав сміятися і одночасно відкашлюватися від їдкого диму цигарок який потрапив до його горла, однак майже відразу, поступово змінився у обличчі
- Ти навіщо у Варту прийшов? Хлопець молодий, видно що розумний,не те щоб сюди дурні йшли...але ж міг би життя влаштували і на Великій, хіба ні?
Я відклав книжку розуміючи що розмова стає більш серйозною і протягнувши руки до багаття сказав
- Чому міг би? Я й мав усе що тільки можна бажати у моєму віці: гроші, впливових батьків, прекрасне розплавлене майбутнє і перспективи стати як мінімум непоганим дипломатом в одній з розвинених країн світу
Хорват навіть трошки змінився у обличчі від почутого та ще раз повторив своє питання
- так а пішов сюди навіщо тоді? - після чого він знову затягнув цигарку яка вже скоротилася на третину,і скинув попіл у багаття
Я недавно задумався дивлячись на вогнище,не наче сам не розумів навіщо я тут,в шукав собі виправдання,або мотивацію. Однак відповідь на це питання у моїй голові "сидить" незмінно ще з моменту як я переступив поріг центру рекрутингу Варти у власному місті, тому через декілька секунд я холоднокровно відповів
- Я все дитинство був під опікою батьків, завжди все мав за першим бажанням, був єдиною та улюбленою дитиною у сім'ї,та взагалі майже ніколи не мав проблем. Однак з часом я змінився. Моє коло спілкування складалося з таких самих дітей заможних людей, які ніяк не розвивалися, народжуючись лише коли було необхідно просити гроші у батьків в черговий раз. До 15 років все було чудово, однак в якийсь момент я став багато читати. Я припинив спілкування з цими людьми і майже увесь час проводив у нашій домашній бібліотеці читаючи книжки про лицарів, авантюристів та різноманітних шукачів пригод. І я раптово зрозумів що я просто живу не своїм життям,і я вирішив повністю його змінити.
Другий день пройшов досить неоднозначно. Чомусь нас не почали відразу готувати,а лишень цілий день водили по базі, розповідаючи де що знаходяться,як тут все влаштовано і чому влаштовано саме так. Мене це здивувало, адже вчора командир казав що саме сьогодні розпочинається підготовка. Я ходив разом з усіма і потроху розумів що це не схоже на армію. Братерство тут стоїть вище ніж щось інше. "Завжди рятуй побратима, навіть якщо він лайно. Розбиратися з ним будете потім" - Казав наш командир взводу який до речі представився нам як "Ворон". Не дивлячись на те що ми майже нічого не робили, день видався важким, можливо через велику кількість інформації яку довелося запам'ятовувати, особливо мені як командиру відділення
І от настав вечір. Я сидів біля вогнища яке ми розпалили поруч з наметом нашого відділення. Намет був досить великий,а тому поставити його вартувало нам багато сил, хоча нам пощастило що майже кожен з нас так чи інакше займався туризмом,а тому не дивлячись на сильний вітер ми швидко впоралися
Вогнище потріскувало сухими гілочкам і дровами радуючи мій слух і віддавало не менш приємним теплом яке ч відчував по всьому обличчю. Під таку приємну атмосферу я читав книгу "Джури козака Швайки" - одну з моїх найулюбленіших книжок ще з дитинства. І от переглядаючи чергову сторінку я побачив що з намета вийшов Хорват і всівся на пеньок який стояв поруч з вогнищем, недалеко від мене
Хорват дістав з кишені пачку цигарок верхня частина якої була відірвана,а сигарети виглядали з пачки. Діставши одну з них той взяв невелику гілочку передня частина якої була у багатті, підніс до цигарки і підкурив повернувши її на місце,та поклавши цигарки поруч
- не спиться? - не відводячи погляду від книги сказав я, паралельно продовжуючи читати далі
Хорват затягнувся цигаркою, після чого тяжко видихнув випускаючи дим від неї
- Не спиться командир, думки погані у голову лізуть - сказав він і знову затягнувся цигаркою
Багаття продовжувало гріти повітря і освітлювати усе навколо нас,приємно спалюючи тоненькі гілки своїм вогнем. Вирішивши трішки підбадьорити його я пожартував
- Боїшся що на першому ж завданні твою сраку облюбує якийсь кровосос? - проговорив я з відвертою посмішкою на обличчі
Хорват почав сміятися і одночасно відкашлюватися від їдкого диму цигарок який потрапив до його горла, однак майже відразу, поступово змінився у обличчі
- Ти навіщо у Варту прийшов? Хлопець молодий, видно що розумний,не те щоб сюди дурні йшли...але ж міг би життя влаштували і на Великій, хіба ні?
Я відклав книжку розуміючи що розмова стає більш серйозною і протягнувши руки до багаття сказав
- Чому міг би? Я й мав усе що тільки можна бажати у моєму віці: гроші, впливових батьків, прекрасне розплавлене майбутнє і перспективи стати як мінімум непоганим дипломатом в одній з розвинених країн світу
Хорват навіть трошки змінився у обличчі від почутого та ще раз повторив своє питання
- так а пішов сюди навіщо тоді? - після чого він знову затягнув цигарку яка вже скоротилася на третину,і скинув попіл у багаття
Я недавно задумався дивлячись на вогнище,не наче сам не розумів навіщо я тут,в шукав собі виправдання,або мотивацію. Однак відповідь на це питання у моїй голові "сидить" незмінно ще з моменту як я переступив поріг центру рекрутингу Варти у власному місті, тому через декілька секунд я холоднокровно відповів
- Я все дитинство був під опікою батьків, завжди все мав за першим бажанням, був єдиною та улюбленою дитиною у сім'ї,та взагалі майже ніколи не мав проблем. Однак з часом я змінився. Моє коло спілкування складалося з таких самих дітей заможних людей, які ніяк не розвивалися, народжуючись лише коли було необхідно просити гроші у батьків в черговий раз. До 15 років все було чудово, однак в якийсь момент я став багато читати. Я припинив спілкування з цими людьми і майже увесь час проводив у нашій домашній бібліотеці читаючи книжки про лицарів, авантюристів та різноманітних шукачів пригод. І я раптово зрозумів що я просто живу не своїм життям,і я вирішив повністю його змінити.
BY Бар Тушканчик
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
Asked about its stance on disinformation, Telegram spokesperson Remi Vaughn told AFP: "As noted by our CEO, the sheer volume of information being shared on channels makes it extremely difficult to verify, so it's important that users double-check what they read." Oh no. There’s a certain degree of myth-making around what exactly went on, so take everything that follows lightly. Telegram was originally launched as a side project by the Durov brothers, with Nikolai handling the coding and Pavel as CEO, while both were at VK. Additionally, investors are often instructed to deposit monies into personal bank accounts of individuals who claim to represent a legitimate entity, and/or into an unrelated corporate account. To lend credence and to lure unsuspecting victims, perpetrators usually claim that their entity and/or the investment schemes are approved by financial authorities. Right now the digital security needs of Russians and Ukrainians are very different, and they lead to very different caveats about how to mitigate the risks associated with using Telegram. For Ukrainians in Ukraine, whose physical safety is at risk because they are in a war zone, digital security is probably not their highest priority. They may value access to news and communication with their loved ones over making sure that all of their communications are encrypted in such a manner that they are indecipherable to Telegram, its employees, or governments with court orders. "We as Ukrainians believe that the truth is on our side, whether it's truth that you're proclaiming about the war and everything else, why would you want to hide it?," he said.
from in
