Imara Notia

#рецензія_на_книгу

Хаким Бей. Автономные зоны: временные и постоянные. — СПб.: CHAOSSS/PRESS, 2020 — 347 с.

Дана книга є збірником есе Хакіма 80-00хх років. Власне, я лишився більш задоволений, ніж після прочитання «Ніцшеанського путчу». Ну і якщо казати за те, яке есе мені сподобалося найбільше — це однозначно буде «Хаос: дацзибао онтологічного анархізму». Радикальний, веселий, закликаючий та надихаючий до дій текст! До подібного осторонь лишиться тільки приславутий правак, який не читатиме цей текст по причині "баля, лєвак писав...". В усьому ж іншому цей текст є, знову ж таки, прекрасним. Утім, не все ідеально як би того теж хотілося. Як його критикував Мюррей Букчін (так і підтримав мій друг): Хакім іноді дійсно себе показує як прихильник беззубого хіпповства, одним із опосередкованих результатів якого є терпильство ліваків в Україні; він не лізе у безпосередню соціальну боротьбу і не переймається благом народних мас. Його ідеї прикольні, але на якомусь етапі або в якості одного з можливих шляхів. Від себе ж додам, що як писав Хакім в «Ніцшеанському путчі» — ідеї Ніцше можна використовувати та сприймати тільки вириваючи з контексту. Думаю, тут можна сказати цілком теж саме)) Хакім неоднозначний та справді дотепний в моментах, але в той же час і дуже ерудована людина, що бере свої думки не зі стелі, а критика відомих нам інтелектуалів (як от Рене Генона) залишає усмішку на обличчі.

Telegram

Imara Notia

#вирізки

Хаким Бей. Автономные зоны: временные и постоянные. — СПб.: CHAOSSS/PRESS, 2020 — 347 с.

Почавши читати новий збірник есе Хакіма не можу не відзначити, наскільки неочікуваним стало перше ж з них, а саме «ХАОС: дацзибао онтологічного анархізму».…

www.group-telegram.com/in/ImaraNotia.com/1018

199 viewsМикита Юрійович, edited  Aug 29 at 18:59

#рецензія_на_книгу

Хаким Бей. Автономные зоны: временные и постоянные. — СПб.: CHAOSSS/PRESS, 2020 — 347 с.

Дана книга є збірником есе Хакіма 80-00хх років. Власне, я лишився більш задоволений, ніж після прочитання «Ніцшеанського путчу». Ну і якщо казати за те, яке есе мені сподобалося найбільше — це однозначно буде «Хаос: дацзибао онтологічного анархізму». Радикальний, веселий, закликаючий та надихаючий до дій текст! До подібного осторонь лишиться тільки приславутий правак, який не читатиме цей текст по причині "баля, лєвак писав...". В усьому ж іншому цей текст є, знову ж таки, прекрасним. Утім, не все ідеально як би того теж хотілося. Як його критикував Мюррей Букчін (так і підтримав мій друг): Хакім іноді дійсно себе показує як прихильник беззубого хіпповства, одним із опосередкованих результатів якого є терпильство ліваків в Україні; він не лізе у безпосередню соціальну боротьбу і не переймається благом народних мас. Його ідеї прикольні, але на якомусь етапі або в якості одного з можливих шляхів. Від себе ж додам, що як писав Хакім в «Ніцшеанському путчі» — ідеї Ніцше можна використовувати та сприймати тільки вириваючи з контексту. Думаю, тут можна сказати цілком теж саме)) Хакім неоднозначний та справді дотепний в моментах, але в той же час і дуже ерудована людина, що бере свої думки не зі стелі, а критика відомих нам інтелектуалів (як от Рене Генона) залишає усмішку на обличчі.

BY Imara Notia