ВАША БІОГРАФІЯ: ЧАСТИНА 3

Вам було шість років, коли ви вперше побачили свою двоюрідну прабабцю-відьму. Вона весь час після ваших пологів займалася своїми справами, але одного разу вночі раптом прокинулася, різко розплющила очі й закричала. До неї тут жеж підбіг шнир і спитав в чому справа. Двоюрідня прабабця-відьма сказала, що хоче бачити вас, нехай до неї приведуть вас. І вас привели.
Спочатку вона просто мовчки дивилася на вас у світлі свічки. Вам було страшно! Потім два старечі пальці, що зсохлися, з несподіваною силою і чіпкістю схопили вас за ніс і трішки його сіпнули. Пролунав сміх. І ви теж засміялися. Так спала напруга. Тоді ви подивилися їй в очі і побачили, що хоч би яким старим і виснаженим не було її тіло, очі все одно залишилися молодими, приховуючи в собі цілий океан краси і сили. Ця неназвана частинка була в ній від початку і залишилася до самого кінця.
Потім ви вже самі приходили до неї за порадою та мудрістю. Все добре, що є у вас, закладено саме нею, а коли ви не вправляєтеся чи чините погано, це вже чисто ваші особливості.

Ви вирішили змити канал в унітаз, а всіх підписників вбити.

Ви померли і вас ніколи більше не буде, ваші дії?

Вас бусифіковано.

Ви — начищений до блиску автомат з пальцем завжди на спусковому гачку, ви РОЗРИВАЮЧА куля, що летить зі швидкістю світла, ви лицар УПА без страху і докору, ви універсальна зброя МАСОВОГО знищення.

Ви цілу ніч один копаєте ГЛИБОКУ ЯМУ під конвоєм для того, щоб потім скидати в неї варені конячі голови та розпалювати вогнище.

Ви — лід під ногами майора.

Ви оглухли на війні і тепер не можете почути голоси своїх дітей, так сумно.

Ви відчуваєте запах вільного Курдистану.

Вас розріжуть на частини і намастять на хліб, розжують корінними зубами, зварять, обіллють слиною, переварять в шлунку, попердять, а потім — вас із сраки висруть геть.

У вас немає сил це терпіти.

Ви йшли після нудного та абсолютно інерційного дня після школи, аж раптом посковзнулись на замерзлій калюжі біля смітника та впали на спину, пляшка пива що була у вас в рюкзаку замість пеналу, книг та зошитів розбилася та проштрикнула вам міжхребцевий диск, ви залишились паралізованим. ваша і так бідна матір пішла з роботи щоб доглядати за вами, їй довелося спати з чоловіками прямо у вас на очах, бо у вашій халупі була лишень одна кімната. під час того як один Ахмет гатив вашу вже немолоду та навіть для своїх років надто страшну мати, у її туза він ненавмисно вибив вам око, а потім для балансу і друге, тепер ви залишились без єдиної розваги у вашому житті

Ваш час закінчується.

Ви недооцінюєте моменти, коли вас не шукають колектори, а на рахунки не накладений арешт.

Вам ще так багато переживати та так мало жити...

Ви йдете по Харкову часів революції 1905-1907 рр., будучи околодочним наглядачем, що нещодавно купив собі нове сіре пальто, аж раптом вас зупиняє група революціонерів. Один з них налаштований до вас радикально вороже, як до хоч і мілкого, але все ж таки пса царського режиму, та навіть закликає до вашого вбивства, однак решта налаштована менш радикально і пропонує залучити вас до побудови барикад в місті, охопленому народними виступами робочих, селян, інтелігенції та дрібної буржуазії. Ви виголошуєте свою згоду, однак виражаєте занепокоєння тим, що щось може статися з вашим новеньким пальто, на що вам радять просто залишити його на підвіконні і запевняють, що з ним нічого не станеться. По дорозі ви робите зауваження одному з повсталих, що він неправильно надів на себе відібрану у вас шашку. Ви залучаєтеся до побудови барикад, поступово набуваючи впевненості і навіть роблячи зауваження деяким повсталим з приводу того, що вони, на ваш погляд, будують барикади неправильно, однак вас кожного разу зупиняв той з революціонерів, що був налаштований до вас найбільш вороже. Аж раптом до побудови барикади біля вас вирішила доєднатися якась жіночка, на що ви виразили протест, оскільки це не бабська справа. Після цього хотівший прикінчити вас дістає шаблю і почав стрімко наближатися в ваш бік, однак решта заспокоює його і пропонує відвести вас у одну із своїх конспіративних квартир неподалік. Ви заспокоюєтесь після відступу чергової загрози вашому життю і крокуєте вузькими вуличками охопленого гнівом повсталих міста, аж раптом з-за рогу виринають поліцейські драгуни, направляючи гвинтівки на бунтівників. Ви швидко орієнтуєтесь, вириваєте у найбільш люб'язного із повсталих раніше реквізовані у вас шашку та револьвер, б'єте бунтівника та порушника спокою рукояттю шаблі по голові та, тицяючи на нього пальцями з криками "це він, він-він!", сідаєте на коня одного з драгунів. І раптом так тепло вам на душі стало, що порядок на вулицях був відновлений, особливо коли знайшли своє сіре пальто на тому ж підвіконні, де ви його і залишили.

До вас лише раз чи два приходила думка про те, що ви могли би бути людиною, яка вміє заробляти багато грошей, і у вас тоді був би будинок із сяючим склом і гарна дружина. І від цього припущення вам ставало страшно. Ви тихо сиділи у своїй кімнаті, і стіни та стеля, до якої легко дістати рукою, обіймали вас та захищали від життя та людей. Ніхто не прийде до вас, і не заговорить з вами, і не вимагатиме від вас відповіді. Ніхто не знає і не думає про вас, і ви такий спокійний, ніби лежите на мулистому дні глибокого моря і важка, темно-зелена маса води відокремлює вас від поверхні з її бурями. І раптом би у вас багатство і влада, і ви точно стоїте на широкій рівнині, на очах у всіх. Всі дивляться на вас, говорять про вас та чіпають вас. Ви повинні говорити з людьми, які невпинно приходять до вас, і самі ви ходите до будинків з високими стелями та безліччю вікон, що несуть яскраве, біле світло. І, нічим не захищений, стоїте ви посередині, немов на площі, якою ви так не любите ходити. Ви повинні думати про гроші, про те, щоб вони не пропали б і їх було більше, про дружину, про фабрику і про безліч дивних речей. У вас є підлеглі, і необхідно давати накази, а якщо вони не послухаються і почнуть сперечатися, то кричати і тупотіти ногами. Треба бути страшним для інших і сильним, дуже сильним – і при цій думці ви відчуваєте, що все тіло ваше, руки, ноги стають м'якими, наче з них вийнято всі м'язи та кістки. Це почуття виникає у вас щоразу, коли вам доводиться робити щось своє, незвичне та ненаказане.

В дитинстві вам дарували подарунки від профспілки і говорили, що це від Діда Мороза, а потім ви виросли і перестали вірити в профспілки.

Ви білий підліток гетеросексуал, який знаходить себе в мінетові своєму темношкірому другу.