group-telegram.com/booksanuta/3035
Last Update:
видавництво: Стилет і Стилос, 7/10
Заплутано, колоритно, нудно.
Це той випадок, коли хочеться сказати: «почали за здоровля, а закінчили за упокій».
За анотацією маємо Марка Проклятого, ледачого козака, що за свої гріхи мусить товктися по пеклу, але все ж отримує шанс їх спокутувати. І ось вже на цьому моменті ти уявляєш собі цікаві перипетії, сутички зі злом, демонами, допомогу в містичних справах іншим. Щось таке… в стилі українського «Відьмака» чи «Надприродного».
Але реальність вивляється куди нуднішою. Якщо початок, де є інцести та вбивства, тримає динаміку, то чим далі все рухається – тим незрозуміліше стає. Чомусь з головних ролей зникає сам Марко, з’являються другорядні персонажі та розкриває їх історія. Проклятий виникає на декілька сторінок, аби порятувати, а потім знову йде в небуття до рандомного моменту.
Кінцівка, написана не Стороженком, взагалі неначе із іншої галактики, хоча я розумію, що писалася вона по заміткам самого автора. Але в мене є здогадка, що автора в момент захопила ідея, а потім вже сталася якась установка: «дописати», бо на спад історія пішла ще із середини.
В цілому, це було цікаво-дослідницьке чтиво, і я не жалію, що ознайомилася. Та все ж чи буду я рекомендувати? Навряд.
#дегустація
