Молодший сержант Богдан на псевдо "Христина" родом з Львівщини. Працював далекобійником, відвідав ледь не всі країни Європи. Але прийшла і його черга встати на захист країни: минулого року він потрапив до ЗСУ, у 58-му мотопіхотну бригаду.
У складі піхотного підрозділу брав участь у найзапекліших боях на Донбасі, за проявлену особисту мужність нагороджений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України “Золотий хрест”.
Двічі був поранений, але після лікування незмінно повертався до своїх хлопців.
– Я добре пам'ятаю свій перший вихід, – каже Богдан. – Я тільки прийшов в підрозділ, і одразу ж командир відправив у складі групи на евакуацію. Все пройшло добре, хлопців врятували. А командир каже: "Молодець, все зробив гарно, то ж сьогодні ввечері підеш на інше бойове завдання".
На питання, який бій найбільше закарбувався в пам'яті, хлопець зізнається, що таких було багато.
– Згадуються бої за селище Урожайне, що на Донбасі, – розповідає Богдан. – Там було важко, доводилося битися в будівлях, на вулицях. Якось ворог штурмував і підійшов так близько, що ми опинилися в одному будинку. Прийшлося стріляти і перекидатися гранатами прямо в коридорах. Я згадав тоді "учєбку", де розповідали про стрільбу на чотириста, шістсот метрів. Думаю, так, в реальному бою все трохи інакше. Був ще один, трохи кумедний випадок. Сержант відправив нас з хлопцями вночі на завдання: ми мали підібрати місце для нової позиції. До того ж я мав зайти на наші старі позиції й забрати там де яке обладнання, – його полишили під час відступу. Я заліз в той підвал, зібрав все, що потрібно, знайшов якийсь баняк, поклав в нього тепловізор, рації, продукти, ще щось і йду назад. Аж тут мене помічає ворожий дрон. Я починаю тікати, – він за мною. Біжу і думаю собі: "Мабуть, з боку це виглядає досить кумедно: людина несе консерви, а дрон намагається їх відібрати". Такий ось фронтовий гумор. Без нього тут не можна, потрібна розрядка. Я завжди намагаюся підтримати своїх хлопців, допомогти тим, кому потрібна розрада, мотивація. Звичайно, всі вже дуже втомлені, виснажені. Але вибору у нас поки що немає: війна ще не скінчилася і ми тут потрібні.
Ставайте частиною команди 58-ї окремої мотопіхотної бригади! Подзвоніть нашим рекрутерам вже сьогодні : +380 63 266 2752 (доступні дзвінки та повідомлення через месенджери WhatsApp, Viber, Signal та Telegram). Чекаємо!
Молодший сержант Богдан на псевдо "Христина" родом з Львівщини. Працював далекобійником, відвідав ледь не всі країни Європи. Але прийшла і його черга встати на захист країни: минулого року він потрапив до ЗСУ, у 58-му мотопіхотну бригаду.
У складі піхотного підрозділу брав участь у найзапекліших боях на Донбасі, за проявлену особисту мужність нагороджений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України “Золотий хрест”.
Двічі був поранений, але після лікування незмінно повертався до своїх хлопців.
– Я добре пам'ятаю свій перший вихід, – каже Богдан. – Я тільки прийшов в підрозділ, і одразу ж командир відправив у складі групи на евакуацію. Все пройшло добре, хлопців врятували. А командир каже: "Молодець, все зробив гарно, то ж сьогодні ввечері підеш на інше бойове завдання".
На питання, який бій найбільше закарбувався в пам'яті, хлопець зізнається, що таких було багато.
– Згадуються бої за селище Урожайне, що на Донбасі, – розповідає Богдан. – Там було важко, доводилося битися в будівлях, на вулицях. Якось ворог штурмував і підійшов так близько, що ми опинилися в одному будинку. Прийшлося стріляти і перекидатися гранатами прямо в коридорах. Я згадав тоді "учєбку", де розповідали про стрільбу на чотириста, шістсот метрів. Думаю, так, в реальному бою все трохи інакше. Був ще один, трохи кумедний випадок. Сержант відправив нас з хлопцями вночі на завдання: ми мали підібрати місце для нової позиції. До того ж я мав зайти на наші старі позиції й забрати там де яке обладнання, – його полишили під час відступу. Я заліз в той підвал, зібрав все, що потрібно, знайшов якийсь баняк, поклав в нього тепловізор, рації, продукти, ще щось і йду назад. Аж тут мене помічає ворожий дрон. Я починаю тікати, – він за мною. Біжу і думаю собі: "Мабуть, з боку це виглядає досить кумедно: людина несе консерви, а дрон намагається їх відібрати". Такий ось фронтовий гумор. Без нього тут не можна, потрібна розрядка. Я завжди намагаюся підтримати своїх хлопців, допомогти тим, кому потрібна розрада, мотивація. Звичайно, всі вже дуже втомлені, виснажені. Але вибору у нас поки що немає: війна ще не скінчилася і ми тут потрібні.
Ставайте частиною команди 58-ї окремої мотопіхотної бригади! Подзвоніть нашим рекрутерам вже сьогодні : +380 63 266 2752 (доступні дзвінки та повідомлення через месенджери WhatsApp, Viber, Signal та Telegram). Чекаємо!
Разом до Перемоги! 🇺🇦 Simul ad Victoriam!
BY 58 окрема мотопіхотна бригада імені гетьмана Івана Виговського
Andrey, a Russian entrepreneur living in Brazil who, fearing retaliation, asked that NPR not use his last name, said Telegram has become one of the few places Russians can access independent news about the war. Elsewhere, version 8.6 of Telegram integrates the in-app camera option into the gallery, while a new navigation bar gives quick access to photos, files, location sharing, and more. "Like the bombing of the maternity ward in Mariupol," he said, "Even before it hits the news, you see the videos on the Telegram channels." For Oleksandra Tsekhanovska, head of the Hybrid Warfare Analytical Group at the Kyiv-based Ukraine Crisis Media Center, the effects are both near- and far-reaching. A Russian Telegram channel with over 700,000 followers is spreading disinformation about Russia's invasion of Ukraine under the guise of providing "objective information" and fact-checking fake news. Its influence extends beyond the platform, with major Russian publications, government officials, and journalists citing the page's posts.
from in
