Кіно на будь-який смак на ДЦ.Онлайн.

Костянтин Степанков у химерному детективі «Чудо в краю забуття» Наталії Мотузко.

29 січня 84 роки тому народився Борис Івченко — актор; режисер «Пропалої грамоти», «жіночої трилогії» («Анничка», «Олеся», «Марина»), «Зоряного відрядження», «Під сузір'ям близнюків» та інших українських фільмів.

Ідеальний привід, аби ще трішечки попередивлятися «Пропалу грамоту» на ДЦ.Онлайн. Трішечки, але п'ять разів

Маємо для вас особисті новини — в нашого колеги, дистриб'ютора та нині військовослужбовця Максима Вертелецького сталося весілля! Неймовірно тішимося за їхню з Альоною прекрасну пару.

Привітати подружжя можна донатом на ось цей збір

ЕКСКУРСІЯ СТУДІЙНИМИ ФОНДАМИ МУЗЕЮ КІНО

Завтра о 14:00 запрошуємо в Довженко-Центр на екскурсію, що проведе вас історією українського та світового кіно.

Ви побачите сліди минулого в раритетних експонатах, почуєте дивовижні історії про те, як творилося, змінювалося і сягало свого глядача те, що ми так палко любимо сьогодні.

Квитки за посиланням

«Навряд чи хтось заперечить, що маємо принципово нову сторінку в українському сучасному кінематографові. Спробу фільму психологічного, і водночас — фільму-притчі (...) До всього — гостре соціальне мислення. До всього — досить виразне містичне світовідчуття. До всього — прекрасно знятий оператором, на жаль, уже покійним, Київ».

У 5-6 номері журналу «Вавілон» за 1993 рік вийшло друком інтерв'ю письменника Володимира Дрозда. Значну частину розмови було присвячено фільмові «Оберіг» Миколи Рашеєва, який той напередодні поставив за його «Самотнім вовком».

«Це справді був крик — у сутінках. Рашеєв робив свій фільм у принципово інших умовах, коли світло почало розганяти сутінки. Світло нового дня. Він мав можливість і, думаю, право, розшифрувати деякі авторські недомовки. І розшифрував. Зробив твір відвертішим (...) Я розумію стосунки режисера та письменника як творче змагання. Насамперед (...)

Розповів письменник і про те, який вплив на нього мав кінематограф: про любов до Бергмана та Антоніоні, внесок у його творчість італійського неореалізму та навіть про нетерпимість до українського поетичного кіно.

«Західний кінематограф у сімдесяті роки — на початку вісімдесятих, був для мене таким же прозіром у духовний світ, як кіно в моєму поліському селі за років дитячих. Але західний кінематограф не просто впливав. Так трактувати було б примітивно. Він допомагав формувати, "вирощувати" душу».

#кіноперіодика

Читайте статтю повністю в коментарях, дивіться «Оберіг» на ДЦ.Онлайн

Що ще подивитися в онлайн-кінотеатрі Довженко-Центру?
Сьогодні рекомендуємо «Фучжоу» (1993) Михайла Іллєнка.

Потужний вітер закидає Ореста, сина українського емігранта, назад в українське село і розлучає його з коханою. Утім хоробрий юнак, потрапивши до мережива дивовижних подій, має намір возз’єднатися зі своєю любов’ю.

Події «Фучжоу» розгортаються на початку ХХ століття, хоча часові і просторові координати тут доволі умовні. Серед локацій фільму трапляються і придніпровські поселення, і узбережжя Флориди, і Бермудський трикутник. Сам фільм складається з двох частин. В «українській» Михайло Іллєнко змішує український фольклор, демонологію та іронією. Друга частина, яку можна було б назвати «американською», є пародією на популярні жанри — спагеті-вестерни і пригодницькі фільми.

Як і в магічному реалізмі, у фільмі Михайла Іллєнка розмиваються межі сну і реальності. Наповнений іронією, легендам, байками і анекдотами фільм контрастує з українським поетичним кіно і водночас лишається відданим його традиціями.

Дивіться фільм на ДЦ.Онлайн за посиланням