Forwarded from Ісл∆ндія
Як відомо, горлівський колаборант Артем Саркисян, якого нещодавно розкидало по московському двору вибуховою хвилею, займався формуванням та забезпеченням т.з. батальйону «Арбат» у складі окупаційної армії.
Зрозуміло, що він був не єдиним кримінальним авторитетом, причетним до цього. Цим також займалися інші його земляки, про яких держава несправедливо забула.
Передусім ідеться про спільника Януковича Юрія «Єнакієвського» Іванющенка, а також про його партнера Івана Аврамова, які перебували у тісних стосунках із деконструйованим Саркісяном, а також з державним зрадником Януковичем. Їхня роль у фінансуванні російських бойових підрозділів досі чомусь не отримала правової оцінки української держави. І це неправильно.
Враховуючи, що ці люди можуть бути причетні до фінансування військових злочинців, а також те, що вони досі зберігають активи на території України, потрібно вжити відповідних заходів та застосувати санкції. Паралельно має бути закінчено слідство у численних кримінальних провадженнях стосовно згаданих осіб.
Бо, мені здається, ми надто рано почали забувати ці прізвища. Надто.
Ось тут посилання на петицію про винесення на розгляд РНБО України пропозиції про застосування персональних санкцій щодо Іванющенка та Аврамова. Прошу підтримати.
Зрозуміло, що він був не єдиним кримінальним авторитетом, причетним до цього. Цим також займалися інші його земляки, про яких держава несправедливо забула.
Передусім ідеться про спільника Януковича Юрія «Єнакієвського» Іванющенка, а також про його партнера Івана Аврамова, які перебували у тісних стосунках із деконструйованим Саркісяном, а також з державним зрадником Януковичем. Їхня роль у фінансуванні російських бойових підрозділів досі чомусь не отримала правової оцінки української держави. І це неправильно.
Враховуючи, що ці люди можуть бути причетні до фінансування військових злочинців, а також те, що вони досі зберігають активи на території України, потрібно вжити відповідних заходів та застосувати санкції. Паралельно має бути закінчено слідство у численних кримінальних провадженнях стосовно згаданих осіб.
Бо, мені здається, ми надто рано почали забувати ці прізвища. Надто.
Ось тут посилання на петицію про винесення на розгляд РНБО України пропозиції про застосування персональних санкцій щодо Іванющенка та Аврамова. Прошу підтримати.
Буквально по кілька гривень на авто для «Авангарду» з 3 ОШБ і збір закриємо.
🎯Ціль: 100 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/5cp41nsAWN
💳Номер картки банки
4441 1111 2116 8839
🎯Ціль: 100 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/5cp41nsAWN
💳Номер картки банки
4441 1111 2116 8839
send.monobank.ua
Безпечний переказ коштів
Надсилайте безкоштовно та безпечно кошти
путін публічно та наочно витирає об Трампа ноги. Сьогодні він сказав що зустрічатиметься з Трампом за певних умов а не просто так. Мовляв, у мене купа справ, аби зустрічатися для розмови із не визначеним заздалегідь результатом.
А просто зараз він атакує «шахедами» Київ, у якому офіційно перебуває довірена особа Трампа. Демонструє зневагу та нахабство, як завжди.
Що з яйцями, Дональде?
А просто зараз він атакує «шахедами» Київ, у якому офіційно перебуває довірена особа Трампа. Демонструє зневагу та нахабство, як завжди.
Що з яйцями, Дональде?
Але якщо раптом хтось засумував по Байдену - прочитайте цю статтю і вас попустить. Попереджаю: шок-контент.
TIME
Why Biden’s Ukraine Win Was Zelensky’s Loss
Taking back all the territory seized by Russia was never part of Washington's plan
Forwarded from Юрій Богданов
Давайте я все ж трохи раціоналізую це божевілля і риторику від Трампа.
Чи зможе він досягти результату ультиматумами і шантажем щодо Зеленського? Давайте проаналізуємо.
Риторика Трампа завжди вирізнялася різкими заявами, ультиматумами й прямолінійними звинуваченнями. А ще брехнею, брехнею, брехнею і нахабною брехнею. Писав про це багато разів.
Така стратегія часто спрямована на формування жорсткого іміджу політика, який “має силу” диктувати умови і вимагати негайних рішень. Він так робив десятки разів як президент, і майже завжди йому доводилося відступатися від власної позиції. З останнього - шантаж Канади і Колумбії, який зазнав фактичної невдачі в обох випадках. Тільки там де діяв компетентний і адекватний Рубіо - в Панамі - вдалося досягти результату.
Бо риторика “шокових” ультиматумів — це одна річ, а реальні політичні кроки — зовсім інша.
Трамп хотів швидко отримати “перемогу” у вигляди “миру”. Росіяни йому без реальних погроз нічим не поступляться. Він намагається взяти “на слабо” сторону, яку вважає слабшою - Україну і Європу. Ну сходить нафіг. А далі починають працювати механізми політики.
Українське суспільство не приймає “мир за будь-яку ціну”. Наше суспільство вже не раз продемонструвало, що воно відкидає політику примусу ззовні. Шантаж із боку лідера іншої держави ще більше консолідує українців навколо влади, а не змушує їх капітулювати.
Більшість американського суспільства досі за допомогу Україні і не сприймають Росію як партнера. На сьогодні лише 8% американців мають хороше ставлення до РФ. Для порівняння у 2020 році 28% вважали, що росіяни хороші, у 2022 році ця цифра склала 15%. 61% американців вважають росіян ворогами, а лише 4% - партнерами. У той же час 52% громадян США підтримують використання Україною американської зброї на території Росії.
Трамп змушений буде зрештою зважати на позицію Конгресу, Пентагону й суспільства. Шантаж Зеленського може викликати спротив не тільки з боку демократів, а й частини республіканців, особливо тих, хто виступає за стримування російської агресії.
Вимагати від Києва якихось “швидких домовленостей” із Путіним або раптового компромісу, що зіграє на користь Москви, — ігнорувати геть весь контекст міжнародних відносин. Позиція Трампа наразі зустрічається з несприйняттям (відкритим чи фактичним) з боку всіх без виключення ключових союзників.
До того ж, хто б там що не розповідав, і Україна, і Зеленський особисто все ще мають широку підтримку на Заході. І позиція України — ключова для будь-якої домовленості з Путіним. Спроба ізолювати чи “поставити на коліна” Зеленського означатиме відкритий конфлікт не лише з Києвом, а й із ЄС та НАТО.
Чи готовий Трамп штовхати Європу в обійми Китаю? І чи готовий американський істеблішмент виглядати як більша ніж Китай загроза для світової стабільності? Дуже сумніваюся.
Трамп не зможе ігнорувати і власні політичні інтереси. Запорука його популярності — образ успіху. Коли ультиматуми щодо України не принесуть позитиву, йому доведеться редагувати свою позицію. Американські виборці хочуть бачити успіхи, а не чергову катастрофу з невідомими наслідками для їхньої безпеки.
Зрештою, Трамп муситиме врахувати реальні розклади на полі бою та міжнародну підтримку України. Йому доведеться або вести США у міжнародну ізоляцію (бо для диктатур своїм він ніколи не буде), або в реальних кроках бути більш поміркованими. Запропонувати власний “план миру” з посередництвом європейців чи арабських монархій і триматися раціональної дипломатії.
Головне, що має робити зараз українська держава і суспільство - не вестися на весь цей потік трешу з вуст Трампа. Дати спасти першій хвилі, чітко проговорювати червоні лінії, спускати все на рівень нудних багатосторонніх контактів.
В часи Трампа для нас найкращим сценарієм буде вийти з війни під гарантії безпеки (в першу чергу - постачання зброї, грошей і технологій), і чекати краху Путіна і трампізму. А зараз головне - дивитися на кончених відповідно їх статусу, і зберігати спокій.
Підписатися на Богданова
Чи зможе він досягти результату ультиматумами і шантажем щодо Зеленського? Давайте проаналізуємо.
Риторика Трампа завжди вирізнялася різкими заявами, ультиматумами й прямолінійними звинуваченнями. А ще брехнею, брехнею, брехнею і нахабною брехнею. Писав про це багато разів.
Така стратегія часто спрямована на формування жорсткого іміджу політика, який “має силу” диктувати умови і вимагати негайних рішень. Він так робив десятки разів як президент, і майже завжди йому доводилося відступатися від власної позиції. З останнього - шантаж Канади і Колумбії, який зазнав фактичної невдачі в обох випадках. Тільки там де діяв компетентний і адекватний Рубіо - в Панамі - вдалося досягти результату.
Бо риторика “шокових” ультиматумів — це одна річ, а реальні політичні кроки — зовсім інша.
Трамп хотів швидко отримати “перемогу” у вигляди “миру”. Росіяни йому без реальних погроз нічим не поступляться. Він намагається взяти “на слабо” сторону, яку вважає слабшою - Україну і Європу. Ну сходить нафіг. А далі починають працювати механізми політики.
Українське суспільство не приймає “мир за будь-яку ціну”. Наше суспільство вже не раз продемонструвало, що воно відкидає політику примусу ззовні. Шантаж із боку лідера іншої держави ще більше консолідує українців навколо влади, а не змушує їх капітулювати.
Більшість американського суспільства досі за допомогу Україні і не сприймають Росію як партнера. На сьогодні лише 8% американців мають хороше ставлення до РФ. Для порівняння у 2020 році 28% вважали, що росіяни хороші, у 2022 році ця цифра склала 15%. 61% американців вважають росіян ворогами, а лише 4% - партнерами. У той же час 52% громадян США підтримують використання Україною американської зброї на території Росії.
Трамп змушений буде зрештою зважати на позицію Конгресу, Пентагону й суспільства. Шантаж Зеленського може викликати спротив не тільки з боку демократів, а й частини республіканців, особливо тих, хто виступає за стримування російської агресії.
Вимагати від Києва якихось “швидких домовленостей” із Путіним або раптового компромісу, що зіграє на користь Москви, — ігнорувати геть весь контекст міжнародних відносин. Позиція Трампа наразі зустрічається з несприйняттям (відкритим чи фактичним) з боку всіх без виключення ключових союзників.
До того ж, хто б там що не розповідав, і Україна, і Зеленський особисто все ще мають широку підтримку на Заході. І позиція України — ключова для будь-якої домовленості з Путіним. Спроба ізолювати чи “поставити на коліна” Зеленського означатиме відкритий конфлікт не лише з Києвом, а й із ЄС та НАТО.
Чи готовий Трамп штовхати Європу в обійми Китаю? І чи готовий американський істеблішмент виглядати як більша ніж Китай загроза для світової стабільності? Дуже сумніваюся.
Трамп не зможе ігнорувати і власні політичні інтереси. Запорука його популярності — образ успіху. Коли ультиматуми щодо України не принесуть позитиву, йому доведеться редагувати свою позицію. Американські виборці хочуть бачити успіхи, а не чергову катастрофу з невідомими наслідками для їхньої безпеки.
Зрештою, Трамп муситиме врахувати реальні розклади на полі бою та міжнародну підтримку України. Йому доведеться або вести США у міжнародну ізоляцію (бо для диктатур своїм він ніколи не буде), або в реальних кроках бути більш поміркованими. Запропонувати власний “план миру” з посередництвом європейців чи арабських монархій і триматися раціональної дипломатії.
Головне, що має робити зараз українська держава і суспільство - не вестися на весь цей потік трешу з вуст Трампа. Дати спасти першій хвилі, чітко проговорювати червоні лінії, спускати все на рівень нудних багатосторонніх контактів.
В часи Трампа для нас найкращим сценарієм буде вийти з війни під гарантії безпеки (в першу чергу - постачання зброї, грошей і технологій), і чекати краху Путіна і трампізму. А зараз головне - дивитися на кончених відповідно їх статусу, і зберігати спокій.
Підписатися на Богданова
Forwarded from Александр Волков
Пост известного осинтера, который исследовал запасы российской военной техники по спутниковым снимкам. У меня плюс-минус похожая мысль крутилась в голове.
Дорогі мої, прошу вас перейти у фейсбук за цим посиланням і активно бустанути цей допис:
https://www.facebook.com/share/p/19ux6NpC2X/?mibextid=wwXIfr
Це стосується запровадження санкцій щодо Єнакієвського та його партнерів.
Лайк, поширення, коментар сильно допоможуть.
Дякую🫶
https://www.facebook.com/share/p/19ux6NpC2X/?mibextid=wwXIfr
Це стосується запровадження санкцій щодо Єнакієвського та його партнерів.
Лайк, поширення, коментар сильно допоможуть.
Дякую🫶
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
Forwarded from DOSH
Коли президент США, неважливо який, називає когось диктатором, неважливо кого - це дуже неприємно і дуже небезпечний сигнал. Навіть смертельно небезпечний.
Але коли президент США називає когось диктатором і вперше в історії отримує консолідовану відповідь суспільства не лише конкретної держави, а й усього цивілізованого світу у вигляді визначення «Довбойоб!» - це дуже небезпечно для авторитету США.
Я впевнений, що Зеленський розуміє, що для нього вчора зробили українці і це їх подяка за те, що для них зробив він.
Але коли президент США називає когось диктатором і вперше в історії отримує консолідовану відповідь суспільства не лише конкретної держави, а й усього цивілізованого світу у вигляді визначення «Довбойоб!» - це дуже небезпечно для авторитету США.
Я впевнений, що Зеленський розуміє, що для нього вчора зробили українці і це їх подяка за те, що для них зробив він.
Forwarded from Корчинський
Франція бере на себе всю відповідальність за мир і безпеку в Європі. Я гарант. Ми підтримуємо Україну, пише Макрон.
@KORCHYNSKIY
@KORCHYNSKIY
Forwarded from Afemina
Протягом перших років повномасштабного вторгнення кожний другий говорив про те, що Путін об'єднав українську націю. Вже кілька днів соцмережами шириться реакція на слова Трампа про нашого президента від людей усього спектра ставлення до Зеленського про те, що це наш президент і тільки ми маємо право його оцінювати і, тим паче, судити. Українці стали на захист "свого покидька", усвідомили його як гаранта державності, авторитет якого не може бути підданий сумніву.
Можна сказати, що Трамп став фактором "об'єднання народу та влади", усвідомлення взаємозалежності та взаємовідповідальності. Фіналізація націєтворення, виходить. Із запізненням, але соціополітично входимо у "зрілий" модерн. Водночас із цим ми є провідниками у нову конфігурацію, усвідомлення чого почало доходити і до Європи. Все не як людей. Але ж нам не звикати, правда?
Можна сказати, що Трамп став фактором "об'єднання народу та влади", усвідомлення взаємозалежності та взаємовідповідальності. Фіналізація націєтворення, виходить. Із запізненням, але соціополітично входимо у "зрілий" модерн. Водночас із цим ми є провідниками у нову конфігурацію, усвідомлення чого почало доходити і до Європи. Все не як людей. Але ж нам не звикати, правда?
