#квірно_анонімно

Як заводити друзів у дорослому віці, коли ти відкрита представниця лгбт? Мені 35, друзів шукаю віком 25-40. Як їх знайти? Лгбт сайти знайомств не допомагають, там шукають стосунки.

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірно_анонімно

Чи може хтось порадити якісь чати/боти/додатки, де можна було би просто поспілкуватись, можливо, знайти приятелів, не з обов'язковою ціллю стосунків. Знаю, насправді такого багато, але "вкажіть стать", коли ти ґендерфлюїдний - не надихає. Тож, може в когось є поради такого сейфспейсу для квір людей, де не треба буде потім виправдовуватись за свої займенники 😅. Був би вдячний 🌟🛐.

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірна_рекомендація

«Коли завмирає серце» (Heartstopper) – це зворушливий британський серіал про перше кохання, дружбу та самопізнання. Головні герої, Нік і Чарлі, знайомляться у школі й поступово розуміють, що між ними щось більше, ніж просто дружба. Серіал теплий, ніжний і дуже життєвий, ідеально передає емоції підліткового віку та пошуку себе. Якщо шукаєте щось легке, світле й надихаюче – обов’язково подивіться!

#квірна_рекомендація

Рекомендую «Вітаємо у Чечні» (Welcome to Chechnya). Це потужний документальний фільм про боротьбу за права ЛГБТ+ у Чечні, де людей переслідують за їхню орієнтацію. Він розповідає реальні історії активістів і тих, хто змушений тікати, щоб вижити. Важке, але важливе кіно, яке відкриває очі на жорстокість та силу людської стійкості.

#квірно_анонімно

Кукусі, мене звати Віта і я лесбійка. у мене не було якогось точного моменту усвідомлення, це ніби було зі мною завжди. Я завжди цікавилась дівчатами, була серед дівчат і так далі, але мене це ніколи не турбувало. Я зустрічалась з кількома дівчатами, та і коло спілкування у мене було таке ж поки не настав уже старший вік, коли усі почали шукати других половинок і тут багато хто різко виявився гетеро, почали говорити про хлопців і ось моя булька квір-людей стала гетеросексуальною, а я почала відчувати себе дивною, тією хто виділяється, кому немає, що сказати у темі про хлопців. Тепер я дивлюсь на пари, які ходять по вулицях, гетеросексуальні, бачу, що ні один хлопець на вулиці мене не приваблює. З цього всього я получила внутрішню гомофобію. Я не знаю, як перестати почуватись чужою у гетеросексуальних компаніях?

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірно_анонімно

Привіт усім! У мене немає історії, у мене проблема. Я трансгендерна жінка, зробивша перехід. Маю проблеми із пошуком роботи. У мене не самий поганий пас, але голос, чорт, він сильно видає. Через пас були проблеми на роботі, точніше, напад на мене у магазині манги (працювала адміністраторкою, забіг хлопець у балаклаві, залив мої очі перцем), і в салоні краси (працювала адміністраторкою, жінка вдарила сильно по щоці, сказала трансфобні слова). Був звичайний хейт, такий як образливі жарти, недоречні запитання або бризливість.
Після випадків ненависті у мій бік, у мене зʼявились соціофобія. Боюсь працювати з людьми. Маю проблеми зі здоровʼям, боюсь мені зроблять щось не поправиме зі мною. Де я можу працювати, щоб не працювати з людьми напряму? Гуманітарій, творча натура, точні науки не подобаються. Зараз мене забезпечує мій хлопець, я занадто залежна від нього.

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірно_анонімно

привіт усім! мене звати Джі, я прийшов сюди, аби просто поділитись своїм досвідом. мені цікаво, чи стикався хтось з таким же.
я аромантик, але вже більше року зустрічаюся з дівчиною. на протязі цього часу з разу в раз стикався з таким:
"та ти не аромантик, а бі чи пан, просто визнай це. а то граєш з себе недоторку"
це підкріплювалося ще й моєю творчістю - я пишу вірші та фанфіки, здебільшого про кохання. та й мій спосіб спілкування/гумор - постійні "от не була б ти зайнята, я б з тобою зустрічався". так, я можу казати, можу писати про кохання, але я все ще аромантик. мені не хочеться тактильності, я не можу приділяти своїй дівчині достатньо часу, бо мені важко (якщо що - у наших стосунках це все давно промовлено і обом сторонам окей).
але дійсно, я стикався трохи не з приниженням зі сторони квір-знайомих. мене не раз і не два намагались впевнити, що я брешу і ні краплі я не аромантик. дійшло тільки тоді, коли я під час істерики накричав на усіх знайомих і змусив прочитати по статті про аромантизм.
не раз було й з боку однокласників приниження, ніби я просто недоторка і намагаюсь акцентувати на собі увагу. бо я ж фліртую зі своєю однокласницею! (знову-таки, це тільки жарт, і моя дівчина про це знає, їй окей).
панове аромантики/асексуали, хтось ще стикався з таким? мені просто цікаво дізнатися, чи це мій окремий випадок чи досить розповсюджена тема

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

Всім привіт! Як ваш понеділок?
Голосуємо:
❤️ - супер
💔 - не дуже

#квірна_рекомендація

Хочу порекомендувати фільм «Три покоління» (About Ray, 2015). Це історія про підлітка Рея, який вирішує пройти трансгендерний перехід, і про те, як його родина намагається прийняти цю зміну. Дуже чуттєвий фільм про прийняття, підтримку та пошук себе.

#квірно_анонімно

я омнісексуальні, але я маю генітальні вподобання, тобто я б не хотіли мати сексуальних стосунків із людиною з членом, будь-якою, лише вагіни. раніше вважали себе лесбійкою, але зрозуміли, що мене можуть приваблювати хлопці (але в моєму випадку лише трансґендерні). це все генітальні вподобання. зазвичай вони є у цисґендерних людей із моносексуальною орієнтацією (тобто гетеро чи гомо), але не обовʼязково. мені цікаво, чи є у когось із вас схожа ситуація, у тих, хто вважають себе бі-, пан-, омнісексуальними тощо? взагалі мені проблематично з цим, адже було таке, що мене кликали на побачення дівчата, які були трансґендерними, та через те, що у мене не ті вподобання, я відмовлялися. мене не радує той факт, що це може дисфорнути, та й це просто менший вибір партнер:ок.

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

Всім привіт!
Як ваш настрій сьогодні?
Голосуємо:
❤️ - все супер
👀 - нейтральний
🤮 - все дуже погано

#квірна_рекомендація

Хочу порекомендувати «Сніданок на Плутоні» (2005) — атмосферний і глибокий фільм про пошук себе та боротьбу за право бути тим, ким ти є. Головний герой, Патрік «Кіттен» Брейден, з дитинства відчуває себе не таким, як усі, і, подорослішавши, залишає маленьке ірландське містечко, щоб знайти свою матір у Лондоні. На цьому шляху він стикається з жорстокістю світу, але зберігає легкість, гумор і віру в себе. Фільм зачіпає теми гендерної ідентичності, любові та прийняття. Дуже раджу до перегляду.