👨🔬Що таке взагалі алхімія? Передусім це дуже суперечливе синкретичне явище середньовічної культури, яке ми найчастіше згадуємо як попередницю сучасної хімії. Сам образ алхіміка також своєрідний: філософ і теолог, експериментатор і теоретик, митець і ремісник, правовірний християнин і маг-чорнокнижник. Філософський камінь, універсальний розчинник, гомункул... Алхімічні ідеї зустрічаються в людській культурі протягом усієї її історії, але для алхімії як явища найважливішим є те, що тут вони зливаються воєдино. По суті йдеться про комбінацію містичних і раціональних доктрин.
☯️Частково цією практичною метою, а частково ідеологічними причинами було викликане поєднання доволі вільного ставлення алхіміків до ритуальної сторони життя та суворого притримування догматичних приписів. З одного боку ми розуміємо, що алхімічні заняття не дуже й позитивно сприймалися в суспільстві. Річ не тільки в тому, що церква засуджувала відповідні пошуки алхіміків. Прості люди боялись тих, хто ним займався: їм здавалося, що хіміки володіють таємним мистецтвом та небезпечними знаннями (тобто, від лукавого), і були прообразом чаклуна, чародія в народних сказаннях. Ця суспільна повага, чи скоріше страх і побоювання, примушувало тих, хто займався цим мистецтвом, писати свої твори загадковими, туманними символами, що підсилювало враження таємничості. Деякі дійшли до висновку, що простіше зробити вигляд, що це їм вдалось, адже це давало владу та створювало відповідну репутацію. Проте Альберт Великий звертає увагу на їхню переважно сумну долю, оскільки якщо їхні спонсори розчаровувалися у таланті того чи іншого алхіміка, то їхнє життя могло обернутися в гірший бік.
🧪Важливим аспектом в цій темі є рецептурність в алхімічній культурі. Алхімічний рецепт був написаний не так, як сьогодні ведуть звіти в лабораторних журналах. Як відомо, алхімія не була позбавлена певного догматизму — зрештою, вчення Арістотеля, що лежало в основі ідеї трансмутації, приймалося ними за істину в останній інстанції без жодних пояснень. Найважливішим наслідком цього було те, що алхімік попри все своє експериментаторство шукав собі опори у традиції. Перш ніж означити особистий внесок, необхідно точно відтворити, скажімо, Гіппократа (V—IV ст. до н. е.), Галена (II ст.), Ар-Разі (IX—X ст.), Бекона, Альберта, Лулія, Арнольда з Вілланови (XIII—XIV ст.). Освячення алхімічного рецепта нерідко супроводжувалося звертанням до найвищого авторитету («Візьми в ім'я пана Ісуса Христа» стільки того й того...»). І лише тоді, після цього, маленьку дещицю становило щось нове, що відзначено особистим умінням алхіміка, тавром майстра, тільки на тлі авторитетів минулого. Рецептурність, що визначає особливість середньовічного мислення, пронизала алхімічну діяльність, суттєво у ній видозмінившись. Честь авторства в порівнянні з причетністю до традиції не має значення. Так з'являються псевдо-Арістотелі, псевдо-Гебери, псевдо-Луллії, фальшиві Василі Валентини.
Проте поступово крихти індивідуальних прирощень, складаючись, дають початок новій традиції. В алхімії масив цитованого величезний, але він багатозначний. Це і доказовий, і стилістичний прийом одночасно, це посилання на авторитет, незримий та нечутний діалог, а також задоволення марнославства (включення себе до ряду найбільших), і контрастний прийом ("ось що зробили вони, а ось що я"). Попри стереотип щодо перебільшеного емпіризму алхіміки зберігали доволі традиціоналістський характер мислення...
👨🔬Що таке взагалі алхімія? Передусім це дуже суперечливе синкретичне явище середньовічної культури, яке ми найчастіше згадуємо як попередницю сучасної хімії. Сам образ алхіміка також своєрідний: філософ і теолог, експериментатор і теоретик, митець і ремісник, правовірний християнин і маг-чорнокнижник. Філософський камінь, універсальний розчинник, гомункул... Алхімічні ідеї зустрічаються в людській культурі протягом усієї її історії, але для алхімії як явища найважливішим є те, що тут вони зливаються воєдино. По суті йдеться про комбінацію містичних і раціональних доктрин.
☯️Частково цією практичною метою, а частково ідеологічними причинами було викликане поєднання доволі вільного ставлення алхіміків до ритуальної сторони життя та суворого притримування догматичних приписів. З одного боку ми розуміємо, що алхімічні заняття не дуже й позитивно сприймалися в суспільстві. Річ не тільки в тому, що церква засуджувала відповідні пошуки алхіміків. Прості люди боялись тих, хто ним займався: їм здавалося, що хіміки володіють таємним мистецтвом та небезпечними знаннями (тобто, від лукавого), і були прообразом чаклуна, чародія в народних сказаннях. Ця суспільна повага, чи скоріше страх і побоювання, примушувало тих, хто займався цим мистецтвом, писати свої твори загадковими, туманними символами, що підсилювало враження таємничості. Деякі дійшли до висновку, що простіше зробити вигляд, що це їм вдалось, адже це давало владу та створювало відповідну репутацію. Проте Альберт Великий звертає увагу на їхню переважно сумну долю, оскільки якщо їхні спонсори розчаровувалися у таланті того чи іншого алхіміка, то їхнє життя могло обернутися в гірший бік.
🧪Важливим аспектом в цій темі є рецептурність в алхімічній культурі. Алхімічний рецепт був написаний не так, як сьогодні ведуть звіти в лабораторних журналах. Як відомо, алхімія не була позбавлена певного догматизму — зрештою, вчення Арістотеля, що лежало в основі ідеї трансмутації, приймалося ними за істину в останній інстанції без жодних пояснень. Найважливішим наслідком цього було те, що алхімік попри все своє експериментаторство шукав собі опори у традиції. Перш ніж означити особистий внесок, необхідно точно відтворити, скажімо, Гіппократа (V—IV ст. до н. е.), Галена (II ст.), Ар-Разі (IX—X ст.), Бекона, Альберта, Лулія, Арнольда з Вілланови (XIII—XIV ст.). Освячення алхімічного рецепта нерідко супроводжувалося звертанням до найвищого авторитету («Візьми в ім'я пана Ісуса Христа» стільки того й того...»). І лише тоді, після цього, маленьку дещицю становило щось нове, що відзначено особистим умінням алхіміка, тавром майстра, тільки на тлі авторитетів минулого. Рецептурність, що визначає особливість середньовічного мислення, пронизала алхімічну діяльність, суттєво у ній видозмінившись. Честь авторства в порівнянні з причетністю до традиції не має значення. Так з'являються псевдо-Арістотелі, псевдо-Гебери, псевдо-Луллії, фальшиві Василі Валентини.
Проте поступово крихти індивідуальних прирощень, складаючись, дають початок новій традиції. В алхімії масив цитованого величезний, але він багатозначний. Це і доказовий, і стилістичний прийом одночасно, це посилання на авторитет, незримий та нечутний діалог, а також задоволення марнославства (включення себе до ряду найбільших), і контрастний прийом ("ось що зробили вони, а ось що я"). Попри стереотип щодо перебільшеного емпіризму алхіміки зберігали доволі традиціоналістський характер мислення...
Далі буде! ✨ #Історія_науки_та_технологій
BY Тайстра Чикаленка
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
"This time we received the coordinates of enemy vehicles marked 'V' in Kyiv region," it added. Channels are not fully encrypted, end-to-end. All communications on a Telegram channel can be seen by anyone on the channel and are also visible to Telegram. Telegram may be asked by a government to hand over the communications from a channel. Telegram has a history of standing up to Russian government requests for data, but how comfortable you are relying on that history to predict future behavior is up to you. Because Telegram has this data, it may also be stolen by hackers or leaked by an internal employee. At this point, however, Durov had already been working on Telegram with his brother, and further planned a mobile-first social network with an explicit focus on anti-censorship. Later in April, he told TechCrunch that he had left Russia and had “no plans to go back,” saying that the nation was currently “incompatible with internet business at the moment.” He added later that he was looking for a country that matched his libertarian ideals to base his next startup. These administrators had built substantial positions in these scrips prior to the circulation of recommendations and offloaded their positions subsequent to rise in price of these scrips, making significant profits at the expense of unsuspecting investors, Sebi noted. I want a secure messaging app, should I use Telegram?
from in
