group-telegram.com/vallholl/13772
Last Update:
Реконструкція зовнішності чоловіка абашевської культури.
Чоловік на зображенні — воїн праіндоіранської абашевської культури, який був похований в братському кургані разом з іншими 26 воїнами. Припускається, що абашевська культура відділилася від фатьянівської в 2200 роках до нашої ери, та мігрувала на схід, де зайняла землі в долинах середньої Волги та річки Ками, на північ їхні території простягалися від Самарської луки та на півдні до Уральських гір.
Сліди абашевців представлені в основному курганними могильниками та деякими ділянками зі слідами виплавки міді. Кургани були оточені кільцевим ровом, а могильна яма мала виступи по краях. Плоскі могили є складовою поховального обряду абашевської культури, як і в більш ранній фатьянівській культурі. Кургани абашевців з високим статусом містять срібні і мідні прикраси та зброю.
Абашевська культура, ймовірно, перейняла дещо в волосівської культури після їх знищення і можливо часткової асиміляції. Припустимо, що саме контакти з волосівською культурою сприяли поширенню скотарства та металургії. Так, абашевська культура стала важливим металургійним центром, оскільки південний Урал був основним джерелом місцевої міді. Це в майбутньому стимулювало виробництво міді та бронзи синташтинською культурою.
Статусні абашевці відрізнялися характерними пов'язками з підвісками з міді та срібла. Ці пов’язки є унікальними для абашевської культури і, ймовірно, є етнічним маркером і символом політичного статусу. Діадеми абашевських жінок дуже схожі на діадеми знатних жінок мікенської Греції, що пояснюється контактами з катакомбною культурою, яка стане предком прагрецької культури багатоваликової кераміки, що мігрує на південь.
Абашевська культура займалася землеробством, утримувалася також велика рогата худоба, вівці, свині і кози. Очевидно, в господарстві використовувалися і коні. Окрім того, абашівці винайшли колесо зі спицями, та використовували колісницю, але лише для перевозки майна, винайдення першої бойової колісниці — заслуга їхніх наступників, синташтинської культури. Абашівці також були войовничими, про що свідчать великі братські могили.
Останки абашевців показали, що вони були європеоїдами з дещо доліхоцефалічними черепами. Абашевські черепи схожі на черепи фатьянівців та представників синташтинської, андроновської та зрубної культур, але відрізняються від черепів ямної культури які, хоча і належать до подібного європеоїдного типу, все ж менш доліхоцефалічні. Антропологічний тип абашівців пізніше спостерігався у скіфів.
На північному Дону абашевська культура витіснила катакомбну. По середній Волзі вона співіснувала з полтавкінською культурою. Крайні східні стоянки абашевської культури розташовані вздовж Південного Уралу. Ці абашівці стануть у витоках синташтинської культури, ще більша войовничість яких пояснюється тим, що для пізнього абашевського періоду характерні більш часті війни.
Автор реконструкції — The Beaker Lady.
