group-telegram.com/vallholl/15386
Last Update:
Реконструкція зовнішності чоловіка та жінки Середньостогівської культури.
Приручення коня між 5000 і 4500 роками до нашої ери племенами Самарської та Хвалинської культур викликало епохальні зрушення в їхньому економічному та соціальному житті. Кінні пастухи здатні пасти в рази більші стада, ніж піші, тому початок верхової їзди, ймовірно, приніс зростання стад і потреби в нових пасовищах, які було неможливо отримати без міжусобних чи загарбницьких воєн. Наслідком цього стали соціальне розшарування, мілітаризація та бурхлива експансія.
На основі цього близько 4500 року до нашої ери Дніпро-Донецька культура мезолітичних мисливців-збирачів та ранніх скотарів у міжріччі Дніпра та Донця змінюється новою – Середньостогівською, з якої прийнято відраховувати початок історії індоєвропейських племен. Культура названа на честь острова Середній Стіг, який розташований між Хортицею та дамбою Дніпрогес, де в 1927 році під час експедиції було виявлено поселення середньостогівської культури 4 тисячоліття до нашої ери.
Середньостогівці селилися на березі річок, були землеробами, скотарями та мисливцями. Користувалися луками з кам'яними стрілами, списами, дротиками, кам'яними молотами, сокирами, в тому числі бойовими. Знали обробку міді. Вони тримали овець, кіз, свиней, собак, коней. Полювали на оленя, козулю, кабана, лося, видру, вовка, лисицю, бобра, дикого осла. Вирощували пшеницю двозернянку, ячмінь, просо, горох. Вони вели напівкочовий спосіб життя, це було видно по їх тимчасових поселеннях. Жили у сусідстві з трипільською та з етнічно чужими племенами інших культур.
Племена середньостогівської культури ховали померлих у підземних могилах без курганних насипів у скрюченому положенні на боці, посипали їх тіла охрою. Біля мерців ставили посуд, знаряддя праці, зброю, статуетки людей та тварин. Під час другої фази розвитку цієї культури у похованнях з'являється посуд зі своєрідною шнуровою керамікою та кам'яні бойові сокири. В середньостогівських похованнях зустрічалося в 2 раза більше останків коней, ніж у попередньої Дніпро-донецької.
Мова середньостогівців була раннім варіантом праіндоєвропейської мови — ймовірним предком усіх сучасних індоєвропейських мов. Саме культура Середнього Стогу вважається предком Ямної культури, що дала початок індоіранській гілці; культури Шнурової кераміки — предка кельтів, германців балтів, слов'ян і так далі; анатолійської гілки — хеттів, лідійців, палайців та інших; Фракійської гілки — даків, гетів, одрісів та інших; а також греків, іллірійців та інших малих локальних груп, наприклад тохар.
При цьому анатолійці, які одними з перших відділилися та мігрували на Нижній Дунай, в своїй лексиці не мали слів, які поєднувалися б з землеробством — вони масово з'являються у мові індоєвропейського ядра лише після відділення анатолійців. Це, як вважається, свідчить про те, що прабатьківщина індоєвропейських мов знаходиться саме у Подніпров'ї на території сучасної України, а не як вважалося раніше на північному Кавказі.
Художні реконструкції виконані на основі бюстів чоловіка та жінки, зовнішність яких реконструювали з останків одного з могильників на території України. Генетика середньостогівців була результатом злиття східноєвропейських мисливців-збирачів з давніми північними євразійцями та кавказькими мисливцями-збирачами. Це робить їх найбільш близькими до сучасних північноєвропейців. В антропологічному відношенні спостерігається кроманьйонський або палеоєвропейський тип.
