RomPonomarenko

Зверніть увагу, що зміна української стратегії – перехід до оборони на фронті та зосередження на диверсійних діях всередині РФ, відбулась вимушено. Тобто після того, як контрнаступ не досяг мети, а накопичені резерви виявились вичерпаними. Наразі стратегія працює, наші ресурси економляться, воєнна ситуація різко вирівнялась, а рівень втрат РФ в попередніх боях та в нинішніх безплідних атаках не дозволяє їм накопичувати сили та масовано наступати на жодній ділянці фронту. Вони навіть кордони Білгородської та Курської областей нормально прикрити не можуть, з-за чого вже третій день там тривають бої російських силовиків з російськими добровольчими підрозділами.

Маємо розуміти, що оборонно-диверсійна стратегія – це гра в довгу. До того ж, глуха оборона неефективна і навіть шкідлива. Оборонні дії мають супроводжуватись контрударами різної сили і на різних напрямках. Цим ворог буде втрачати ініціативу, розпилювати резерви та і взагалі не мати спокою. А диверсії в ворожому тилу мають бути системними та провокувати зриви постачання армії та погіршення рівня життя цивільного населення. Нинішні удари по російських НПЗ яскраве тому підтвердження. Загальним наслідком має стати падіння морального духу ворожої армії та населення до такого рівня, щоб російський уряд не те, що б вже не міг продовжувати війну, а щоб сама система в середині РФ захиталася.

Українські атаки по стратегічним об’єктам всередині РФ мають ще одне вагоме значення – створюють медійну картинку вразливості Росії. В нинішніх умовах це важливо, бо під впливом російської пропаганди на Заході почала укріплюватись думка, що Україна війну, скажемо так, «не виграє», в той час як Росія виглядає «неприступною фортецею». Реальність виявилась зовсім іншою і Україна наразі формує абсолютно новий наратив.

www.group-telegram.com/it/RomPonomarenko.com/988

4.4K viewsRoman Ponomarenko, Mar 14 at 10:11

Зверніть увагу, що зміна української стратегії – перехід до оборони на фронті та зосередження на диверсійних діях всередині РФ, відбулась вимушено. Тобто після того, як контрнаступ не досяг мети, а накопичені резерви виявились вичерпаними. Наразі стратегія працює, наші ресурси економляться, воєнна ситуація різко вирівнялась, а рівень втрат РФ в попередніх боях та в нинішніх безплідних атаках не дозволяє їм накопичувати сили та масовано наступати на жодній ділянці фронту. Вони навіть кордони Білгородської та Курської областей нормально прикрити не можуть, з-за чого вже третій день там тривають бої російських силовиків з російськими добровольчими підрозділами.

Маємо розуміти, що оборонно-диверсійна стратегія – це гра в довгу. До того ж, глуха оборона неефективна і навіть шкідлива. Оборонні дії мають супроводжуватись контрударами різної сили і на різних напрямках. Цим ворог буде втрачати ініціативу, розпилювати резерви та і взагалі не мати спокою. А диверсії в ворожому тилу мають бути системними та провокувати зриви постачання армії та погіршення рівня життя цивільного населення. Нинішні удари по російських НПЗ яскраве тому підтвердження. Загальним наслідком має стати падіння морального духу ворожої армії та населення до такого рівня, щоб російський уряд не те, що б вже не міг продовжувати війну, а щоб сама система в середині РФ захиталася.

Українські атаки по стратегічним об’єктам всередині РФ мають ще одне вагоме значення – створюють медійну картинку вразливості Росії. В нинішніх умовах це важливо, бо під впливом російської пропаганди на Заході почала укріплюватись думка, що Україна війну, скажемо так, «не виграє», в той час як Росія виглядає «неприступною фортецею». Реальність виявилась зовсім іншою і Україна наразі формує абсолютно новий наратив.

BY RomPonomarenko