17.06.2025. Столиця України сповнена болю. Київ знову в ранах.
За кожну цю сльозу, за кожен зруйнований дім на нашій землі, відповідь вже летить. Не просто вогонь. А вогонь відплати. Невблаганний. Очищуючий. До останнього ворога.

"АБИ НЕ СОКІЛ, ХТОЗНА ЩО НАМ БУЛО РОБИТИ"

У боях під Синьківкою на Куп’янщині я відчув, наскільки важливо, коли в групі є досвідчена людина, - розповідає головний сержант механізованої роти 53-річний Сергій.
- Хлопці, що ходили зі мною на позиції, так і казали: «Аби не Сокіл, хтозна, що б з нами було». Хоча завдання були прості: організувати СП, вести спостереження, копати. Але солдати раді, коли ними хтось командує, коли хтось знає, що робити далі.
З КСП приходить команда: «Вас криє міномет. Перебувайте в укритті». А сержант уже пояснює, як це зробити на практиці: «Не вилазьте наверх, сидіть нижче рівня землі. Пряме влучання — це доля, а під уламки потрапити дуже легко».
Роль сержанта — це 50% бойового досвіду й 50% педагогічного таланту.

Повну розмову зі СТАЛЕВИМ СЕРЖАНТОМ Сергієм читайте за посиланням ⬇️ https://www.facebook.com/share/p/12MWbegykPg/

🫶Ті, за кого ми воюємо, роблять нас непереможними. І донька нашого сержанта Володимира — яскраве тому підтвердження. Поки тато боронить країну, вона здобуває власні перемоги: на чемпіонатах з кіокушинкай карате, на вокальних фестивалях. 🥋🏆🎉🎤🎶🥇
Справжня гордість для батька! А він жартома каже, що тепер йому спокійно, адже вдома є кому його захистити — і донька, і дружина нещодавно отримали нові пояси з карате. 💪
За такі міцні українські родини, за талановитих дітей, за їхнє щасливе та безпечне майбутнє ми продовжуємо битися. 👨‍👩‍👧‍👦
До самої Перемоги! 🇺🇦

НЕМАЄ ЧАСУ НА ЖУРБУ

У палаті Вінницької обласної клінічної лікарні, де пахне ліками та незламністю, панує незвичне пожвавлення. Представники групи соціального супроводу 32 ОМБр приїхали з особливою місією — вручити почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест» старшому солдату Сергію Кумчаку.

Ця нагорода, що присуджується за проявлену мужність та успішне виконання завдань у бою, знайшла свого героя тут, за сотні кілометрів від фронту, де він проходить реабілітацію після важкого поранення.

Для Сергія цей день — не лише про визнання, а й про те, що побратими пам’ятають і цінують його.
«Нагорода — це класно, приємно, але ще більше мені підняло настрій те, що за мене не забули і приїхали», — ділиться воїн-лицар.
Повну розповідь про Андрія читайте за посиланням ⬇️
https://www.facebook.com/share/p/1AjLvXSSPf/