Forwarded from Бабель
🔞 У Рейксмузеї Амстердаму виставили майже 200-річний презерватив з відвертим малюнком.
Схоже, виріб виготовили з кишкової оболонки вівці у 1830 році. Найімовірніше, його розповсюджували як сувенір із борделю.
На презервативі зображено черницю, яка вказує пальцем на трьох священників. Ті задирають свої ряси, показуючи статеві органи. Є напис: «Voilà mon choix», у перекладі — «Ось мій вибір». Це жартівливий натяк на целібат, пише WP.
Цей засіб контрацепції втілює світлий і темний бік сексуального здоров’я в епоху, коли секс супроводжувався страхом небажаної вагітності й захворювань, особливо сифілісу, кажуть у музеї.
Є теорія, що презервативи з кишок тварин виготовляли ще у Середньовіччі. Дослідниця Кейт Стівенсон каже, що контрацепцію у 1564 році згадує італійський анатом: він описав використання чоловіками лляних чохлів на пеніс.
@babel
Схоже, виріб виготовили з кишкової оболонки вівці у 1830 році. Найімовірніше, його розповсюджували як сувенір із борделю.
На презервативі зображено черницю, яка вказує пальцем на трьох священників. Ті задирають свої ряси, показуючи статеві органи. Є напис: «Voilà mon choix», у перекладі — «Ось мій вибір». Це жартівливий натяк на целібат, пише WP.
Цей засіб контрацепції втілює світлий і темний бік сексуального здоров’я в епоху, коли секс супроводжувався страхом небажаної вагітності й захворювань, особливо сифілісу, кажуть у музеї.
Є теорія, що презервативи з кишок тварин виготовляли ще у Середньовіччі. Дослідниця Кейт Стівенсон каже, що контрацепцію у 1564 році згадує італійський анатом: він описав використання чоловіками лляних чохлів на пеніс.
@babel
Forwarded from Український Наступ | #УкрТг ∆
Любі підписники.
Спільнота Києво-Могилянської академії звернулася до нас із проханням підтримати їхню ініціативу – назвати сквер біля Академії на честь усіх могилянців, які віддали свої життя за Україну.
У триваючій війні Могилянка вже втратила 27 студентів та викладачів.
Зараз у Київраді активно тривають дискусії щодо того, як саме має бути перейменований цей сквер. Тож будемо вдячні кожному, хто проголосує у Києві Цифровому саме за цей варіант. Голосувати можуть і не кияни
https://kvd.page.link/57U6K6novsPEA36a8
🫡 Хлопці та дівчата з Могилянки, які віддали своє життя за Україну – присутні.
Спільнота Києво-Могилянської академії звернулася до нас із проханням підтримати їхню ініціативу – назвати сквер біля Академії на честь усіх могилянців, які віддали свої життя за Україну.
У триваючій війні Могилянка вже втратила 27 студентів та викладачів.
Зараз у Київраді активно тривають дискусії щодо того, як саме має бути перейменований цей сквер. Тож будемо вдячні кожному, хто проголосує у Києві Цифровому саме за цей варіант. Голосувати можуть і не кияни
https://kvd.page.link/57U6K6novsPEA36a8
🫡 Хлопці та дівчата з Могилянки, які віддали своє життя за Україну – присутні.
Ікона Святого Миколая Святогірської лаври
Изображение Св. Николая чуд. Святогорского Успенского монастыря. — Одесса : Литография В. Тиль и Ко, 1881
| Літопис |
Изображение Св. Николая чуд. Святогорского Успенского монастыря. — Одесса : Литография В. Тиль и Ко, 1881
| Літопис |
Forwarded from Starodruk
🔸 Відкриваємо серію публікацій, присвячених майстрам гравюри.
Олександр Тарасевич — одна з ключових фігур в історії українського мистецтва XVII століття.
Професійний художник-гравер, педагог і чернець Києво-Печерської лаври, він став засновником української школи мідеритної гравюри, що об'єднала ренесансний гуманізм, барокову символіку та локальні традиції.
Навчався в місті Аугсбург у майстерні братів Кіліанів — знаних європейських граверів. Це сформувало його виразну графічну мову: глибоку, точну, з увагою до реалій побуту та анатомії.
Працював переважно в техніці різцевої гравюри на міді. Його графічна мова поєднує барокову експресію, символічну глибину та високу майстерність у передаванні портретної індивідуальності.
Тарасевич — не лише митець, а й носій цілого художнього мислення, що поєднало Київську духовну школу, європейську технічну досконалість і локальні стилістичні коди.
Його творчість стала підґрунтям для формування національної ідентичності української графіки XVII-XVIII століття.
Далі буде.
Олександр Тарасевич — одна з ключових фігур в історії українського мистецтва XVII століття.
Професійний художник-гравер, педагог і чернець Києво-Печерської лаври, він став засновником української школи мідеритної гравюри, що об'єднала ренесансний гуманізм, барокову символіку та локальні традиції.
Навчався в місті Аугсбург у майстерні братів Кіліанів — знаних європейських граверів. Це сформувало його виразну графічну мову: глибоку, точну, з увагою до реалій побуту та анатомії.
Працював переважно в техніці різцевої гравюри на міді. Його графічна мова поєднує барокову експресію, символічну глибину та високу майстерність у передаванні портретної індивідуальності.
Тарасевич — не лише митець, а й носій цілого художнього мислення, що поєднало Київську духовну школу, європейську технічну досконалість і локальні стилістичні коди.
Його творчість стала підґрунтям для формування національної ідентичності української графіки XVII-XVIII століття.
Далі буде.
Forwarded from Свѣдоми Къмєти
ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЛЮДОЖЕР
Пᴀʙᴧᴏ Гᴩиᴦᴏᴩᴏʙич Шуᴧьжᴇнᴋᴏ нᴀᴩᴏдиʙᴄя ʙ ᴄᴇᴧі Кᴏᴧіᴄниᴋи Пᴩиᴧуцьᴋᴏᴦᴏ ᴨᴏᴧᴋу, щᴏ ʙ ᴄучᴀᴄній Чᴇᴩніᴦіʙᴄьᴋій ᴏбᴧᴀᴄᴛі. У ʍᴀᴛᴇᴩіᴀᴧᴀх ᴄᴧідᴄᴛʙᴀ йɯᴧᴏᴄя ᴨᴩᴏ ᴛᴇ, щᴏ ʙін буʙ ʙиᴄᴏᴋиʍ, іɜ ɯиᴩᴏᴋиʍи ᴨᴧᴇчиʍᴀ ᴛᴀ ᴄᴧідᴀʍи ʙід бᴀᴛᴏᴦіʙ нᴀ ᴄᴨині, ᴄіᴩиʍи ᴏчиʍᴀ, ʍᴀʙ ᴛᴇʍнᴏᴩуᴄяʙᴇ ʙᴏᴧᴏᴄᴄя ᴛᴀ дᴏʙᴦий ніᴄ. Суᴄіди ᴨᴩᴏɜʙᴀᴧи Шуᴧьжᴇнᴋᴀ Мᴀцᴀᴨуᴩᴏʍ, ᴛᴀᴋ уᴋᴩᴀїнᴄьᴋі ᴄᴇᴧяни нᴀɜиʙᴀᴧи нᴇᴏхᴀйних ᴧюдᴇй. Іɜ ᴄіʍᴇйниʍ жиᴛᴛяʍ у Пᴀʙᴧᴀ нᴇ ᴄᴋᴧᴀᴧᴏᴄя, ʙін ᴋинуʙ дᴩужину і бᴧуᴋᴀʙ хуᴛᴏᴩᴀʍи, чᴀᴄ ʙід чᴀᴄу ᴨᴇᴩᴇбиʙᴀючиᴄь ʙиᴨᴀдᴋᴏʙиʍи ᴨідᴩᴏбіᴛᴋᴀʍи. У 1735 ᴩᴏці Мᴀцᴀᴨуᴩᴀ ᴨᴩиєднᴀʙᴄя дᴏ бᴀнди 40-ᴩічнᴏᴦᴏ Михᴀйᴧᴀ Міщᴇнᴋᴀ, ʙ яᴋій ᴛᴀᴋᴏж буᴧи дʙᴏє ʍᴏᴧᴏдих хᴧᴏᴨціʙ - Яᴋиʍ Піʙнᴇнᴋᴏ ᴛᴀ Андᴩій Пᴀщᴇнᴋᴏ. Кᴏᴧиɯні нᴀйʍиᴛи ᴋᴩᴀᴧи ᴋᴏнᴇй і ᴦᴩᴀбуʙᴀᴧи ᴨᴏдᴏᴩᴏжніх у ᴄᴛᴇᴨᴀх ʍіж ʍіᴄᴛᴀʍи Пᴩиᴧуᴋи ᴛᴀ Зᴏᴧᴏᴛᴏнᴏɯᴀ. Кᴏнᴇй ᴨᴩᴏдᴀʙᴀᴧи нᴀ яᴩʍᴀᴩᴋᴀх, ᴀ нᴀᴦᴩᴀбᴏʙᴀнᴇ дᴏбᴩᴏ ɜдᴀʙᴀᴧи ɯинᴋᴀᴩці Дудній. Однієї ɜ нᴏчᴇй Мᴀцᴀᴨуᴩᴀ ᴏбіᴋᴩᴀʙ будинᴏᴋ «ɜнᴀчᴋᴏʙᴏᴦᴏ ᴛᴏʙᴀᴩиɯᴀ» Дᴏʍᴀᴩᴀцьᴋᴏᴦᴏ, яᴋий буʙ нᴀбᴧижᴇниʍ ᴦᴇᴛьʍᴀнᴀ. Зᴀ цᴇй ɜᴧᴏчин ʙін ᴨᴏᴛᴩᴀᴨиʙ дᴏ Пᴩиᴧуцьᴋᴏї ʙ'яɜниці, дᴇ ᴋᴏнᴏᴋᴩᴀдᴀ «биᴧи бᴀᴛᴏᴦᴀʍи», ᴀᴧᴇ йᴏʍу ʙдᴀᴧᴏᴄя ʙᴛᴇᴋᴛи. Тᴩи ᴩᴏᴋи Мᴀцᴀᴨуᴩᴀ ᴨᴩᴏʍиɯᴧяʙ ᴩᴏɜбᴏєʍ і 1738 ᴩᴏᴋу ʙиᴋᴩᴀʙ ᴋᴏнᴇй ɜі ᴄᴛᴀйні «бунчуᴋᴏʙᴏᴦᴏ ᴛᴏʙᴀᴩиɯᴀ» Андᴩія Гᴏᴩᴧᴇнᴋᴀ, ᴀ цᴇ ʙжᴇ буᴧᴏ ᴄᴇᴩйᴏɜниʍ ᴨᴩᴏᴄᴛуᴨᴋᴏʍ іɜ ʙᴇᴧиᴋиʍи нᴀᴄᴧідᴋᴀʍи. Зʙᴀння бунчуᴋᴏʙᴏᴦᴏ дᴀʙᴀᴧи ʙідᴄᴛᴀʙниʍ ᴨᴏᴧᴋᴏʙниᴋᴀʍ і Гᴏᴩᴧᴇнᴋᴏ ʙ Гᴇᴛьʍᴀнᴄьᴋій Уᴋᴩᴀїні ʙʙᴀжᴀʙᴄя ᴧюдинᴏю ʙᴨᴧиʙᴏʙᴏю. Сᴧуᴦи Гᴏᴩᴧᴇнᴋᴀ ᴋᴏнᴏᴋᴩᴀдᴀ ʙідɯуᴋᴀᴧи і ᴨᴏᴋи ᴋᴏні нᴇ ɜнᴀйɯᴧиᴄя, Мᴀцᴀᴨуᴩу ᴩіᴋ ᴛᴩиʍᴀᴧи ʙ ᴨᴏᴧᴋᴏʙій ʙ'яɜниці Пᴩиᴧуᴋ. Іɜ ɜиʍи 1739 ᴩᴏᴋу Пᴀʙᴧᴏ ᴄᴛᴀʙ «ɜᴀᴨᴧічних ᴄᴨᴩᴀʙ ʍᴀйᴄᴛᴩᴏʍ» ᴀбᴏ, ᴨᴩᴏᴄᴛіɯᴇ ᴋᴀжучи, ᴛюᴩᴇʍниʍ ᴋᴀᴛᴏʍ. Аᴧᴇ нᴀ Вᴇᴧиᴋий ᴨіᴄᴛ ɜᴧᴏчинᴇць уᴛіᴋ.
Сᴨᴏчᴀᴛᴋу Мᴀцᴀᴨуᴩᴀ ᴏᴄіʙ нᴀ хуᴛᴏᴩі Рᴏʍᴀнихᴀ, дᴇ ɜ ɯіᴄᴛьʍᴀ ʙідʍᴏᴩᴏɜᴋᴀʍи ᴄᴋᴏᴧᴏᴛиʙ бᴀнду. Нᴀ нᴇжінᴏчᴏʍу ɯᴧяху ᴩᴏɜбійниᴋи ᴨᴏᴦᴩᴀбуʙᴀᴧи ᴋᴀᴩᴀʙᴀн ᴋуᴨціʙ, щᴏ ᴨᴇᴩᴇʙᴏɜиʙ ʙᴀнᴛᴀж ᴦᴏᴩіᴧᴋи. Сіʍᴏх ᴛᴏᴩᴦᴏʙціʙ убиᴧи, їхні ᴛᴩуᴨи ɜᴀᴋᴏᴨᴀᴧи ʙ ᴄніᴦу. Нᴀ ᴄᴧідᴄᴛʙі Мᴀцᴀᴨуᴩᴀ ɜіɜнᴀʙᴀʙᴄя, щᴏ ᴧюбиʙ ᴋᴀᴛуʙᴀᴛи бᴩᴀнціʙ і ᴨідᴄʍᴀжуʙᴀᴛи їʍ ᴨ'яᴛи. Нᴀᴦᴩᴀбᴏʙᴀнᴇ дᴏбᴩᴏ бᴀндиᴛи діᴧиᴧи, чᴀᴄᴛину ᴦᴏᴩіᴧᴋи ʙиᴨиʙᴀᴧи, ᴀ ᴩᴇɯᴛу ɜдᴀʙᴀᴧи ʙ нᴀдійні ɯинᴋи. Кᴏнᴇй ɜᴀдᴇɯᴇʙᴏ ᴨᴩᴏдᴀʙᴀᴧи нᴀ яᴩʍᴀᴩᴋᴀх. Нᴀʙᴇᴄні 1740 ᴩᴏᴋу дᴏ бᴀнди ʙᴧиᴧиᴄя чᴇᴛʙᴇᴩᴏ ɜᴀᴨᴏᴩіɜьᴋих ᴋᴏɜᴀᴋіʙ - Михᴀйᴧᴏ Мᴀᴋᴀᴩᴇнᴋᴏ,
Дᴇниᴄ Гᴩицᴇнᴋᴏ, Мᴀᴩᴛин Рᴇʙицьᴋий і ᴦᴀйдᴀʍᴀᴋ Іʙᴀн Тᴀᴩᴀн. Гᴩᴀбіжниᴋи ᴏᴄіᴧи нᴀ ᴏᴋᴏᴧицях ᴄᴇᴧᴀ Мᴏᴋіїʙᴋᴀ, ᴀ ᴄʙᴏєю бᴀɜᴏю ᴏбᴩᴀᴧи ᴋуᴩᴦᴀн Тᴇᴧᴇᴨᴇнь, нᴀᴩиᴛий щᴇ ɜᴀ ᴨᴏᴧᴏʙціʙ. У ᴨᴇᴩɯᴏʍу ж нᴀᴧьᴏᴛі нᴀ ᴛᴏᴩᴦᴏʙціʙ, щᴏ ᴨᴩᴏїжджᴀᴧи ᴨᴏʙɜ, ʙᴏни ʙɜяᴧи ᴨ'яᴛь ʙᴏɜіʙ, нᴀʙᴀнᴛᴀжᴇних ᴦᴏᴩіᴧᴋᴏю. Тᴩьᴏх жᴇᴩᴛʙ ɜᴀбиᴧи ᴨᴀᴧицяʍи нᴀ ᴄʍᴇᴩᴛь, дʙᴏх ʙідᴨуᴄᴛиᴧи ɜᴀ ʙиᴋуᴨ.
Читати статтю...
Пᴀʙᴧᴏ Гᴩиᴦᴏᴩᴏʙич Шуᴧьжᴇнᴋᴏ нᴀᴩᴏдиʙᴄя ʙ ᴄᴇᴧі Кᴏᴧіᴄниᴋи Пᴩиᴧуцьᴋᴏᴦᴏ ᴨᴏᴧᴋу, щᴏ ʙ ᴄучᴀᴄній Чᴇᴩніᴦіʙᴄьᴋій ᴏбᴧᴀᴄᴛі. У ʍᴀᴛᴇᴩіᴀᴧᴀх ᴄᴧідᴄᴛʙᴀ йɯᴧᴏᴄя ᴨᴩᴏ ᴛᴇ, щᴏ ʙін буʙ ʙиᴄᴏᴋиʍ, іɜ ɯиᴩᴏᴋиʍи ᴨᴧᴇчиʍᴀ ᴛᴀ ᴄᴧідᴀʍи ʙід бᴀᴛᴏᴦіʙ нᴀ ᴄᴨині, ᴄіᴩиʍи ᴏчиʍᴀ, ʍᴀʙ ᴛᴇʍнᴏᴩуᴄяʙᴇ ʙᴏᴧᴏᴄᴄя ᴛᴀ дᴏʙᴦий ніᴄ. Суᴄіди ᴨᴩᴏɜʙᴀᴧи Шуᴧьжᴇнᴋᴀ Мᴀцᴀᴨуᴩᴏʍ, ᴛᴀᴋ уᴋᴩᴀїнᴄьᴋі ᴄᴇᴧяни нᴀɜиʙᴀᴧи нᴇᴏхᴀйних ᴧюдᴇй. Іɜ ᴄіʍᴇйниʍ жиᴛᴛяʍ у Пᴀʙᴧᴀ нᴇ ᴄᴋᴧᴀᴧᴏᴄя, ʙін ᴋинуʙ дᴩужину і бᴧуᴋᴀʙ хуᴛᴏᴩᴀʍи, чᴀᴄ ʙід чᴀᴄу ᴨᴇᴩᴇбиʙᴀючиᴄь ʙиᴨᴀдᴋᴏʙиʍи ᴨідᴩᴏбіᴛᴋᴀʍи. У 1735 ᴩᴏці Мᴀцᴀᴨуᴩᴀ ᴨᴩиєднᴀʙᴄя дᴏ бᴀнди 40-ᴩічнᴏᴦᴏ Михᴀйᴧᴀ Міщᴇнᴋᴀ, ʙ яᴋій ᴛᴀᴋᴏж буᴧи дʙᴏє ʍᴏᴧᴏдих хᴧᴏᴨціʙ - Яᴋиʍ Піʙнᴇнᴋᴏ ᴛᴀ Андᴩій Пᴀщᴇнᴋᴏ. Кᴏᴧиɯні нᴀйʍиᴛи ᴋᴩᴀᴧи ᴋᴏнᴇй і ᴦᴩᴀбуʙᴀᴧи ᴨᴏдᴏᴩᴏжніх у ᴄᴛᴇᴨᴀх ʍіж ʍіᴄᴛᴀʍи Пᴩиᴧуᴋи ᴛᴀ Зᴏᴧᴏᴛᴏнᴏɯᴀ. Кᴏнᴇй ᴨᴩᴏдᴀʙᴀᴧи нᴀ яᴩʍᴀᴩᴋᴀх, ᴀ нᴀᴦᴩᴀбᴏʙᴀнᴇ дᴏбᴩᴏ ɜдᴀʙᴀᴧи ɯинᴋᴀᴩці Дудній. Однієї ɜ нᴏчᴇй Мᴀцᴀᴨуᴩᴀ ᴏбіᴋᴩᴀʙ будинᴏᴋ «ɜнᴀчᴋᴏʙᴏᴦᴏ ᴛᴏʙᴀᴩиɯᴀ» Дᴏʍᴀᴩᴀцьᴋᴏᴦᴏ, яᴋий буʙ нᴀбᴧижᴇниʍ ᴦᴇᴛьʍᴀнᴀ. Зᴀ цᴇй ɜᴧᴏчин ʙін ᴨᴏᴛᴩᴀᴨиʙ дᴏ Пᴩиᴧуцьᴋᴏї ʙ'яɜниці, дᴇ ᴋᴏнᴏᴋᴩᴀдᴀ «биᴧи бᴀᴛᴏᴦᴀʍи», ᴀᴧᴇ йᴏʍу ʙдᴀᴧᴏᴄя ʙᴛᴇᴋᴛи. Тᴩи ᴩᴏᴋи Мᴀцᴀᴨуᴩᴀ ᴨᴩᴏʍиɯᴧяʙ ᴩᴏɜбᴏєʍ і 1738 ᴩᴏᴋу ʙиᴋᴩᴀʙ ᴋᴏнᴇй ɜі ᴄᴛᴀйні «бунчуᴋᴏʙᴏᴦᴏ ᴛᴏʙᴀᴩиɯᴀ» Андᴩія Гᴏᴩᴧᴇнᴋᴀ, ᴀ цᴇ ʙжᴇ буᴧᴏ ᴄᴇᴩйᴏɜниʍ ᴨᴩᴏᴄᴛуᴨᴋᴏʍ іɜ ʙᴇᴧиᴋиʍи нᴀᴄᴧідᴋᴀʍи. Зʙᴀння бунчуᴋᴏʙᴏᴦᴏ дᴀʙᴀᴧи ʙідᴄᴛᴀʙниʍ ᴨᴏᴧᴋᴏʙниᴋᴀʍ і Гᴏᴩᴧᴇнᴋᴏ ʙ Гᴇᴛьʍᴀнᴄьᴋій Уᴋᴩᴀїні ʙʙᴀжᴀʙᴄя ᴧюдинᴏю ʙᴨᴧиʙᴏʙᴏю. Сᴧуᴦи Гᴏᴩᴧᴇнᴋᴀ ᴋᴏнᴏᴋᴩᴀдᴀ ʙідɯуᴋᴀᴧи і ᴨᴏᴋи ᴋᴏні нᴇ ɜнᴀйɯᴧиᴄя, Мᴀцᴀᴨуᴩу ᴩіᴋ ᴛᴩиʍᴀᴧи ʙ ᴨᴏᴧᴋᴏʙій ʙ'яɜниці Пᴩиᴧуᴋ. Іɜ ɜиʍи 1739 ᴩᴏᴋу Пᴀʙᴧᴏ ᴄᴛᴀʙ «ɜᴀᴨᴧічних ᴄᴨᴩᴀʙ ʍᴀйᴄᴛᴩᴏʍ» ᴀбᴏ, ᴨᴩᴏᴄᴛіɯᴇ ᴋᴀжучи, ᴛюᴩᴇʍниʍ ᴋᴀᴛᴏʍ. Аᴧᴇ нᴀ Вᴇᴧиᴋий ᴨіᴄᴛ ɜᴧᴏчинᴇць уᴛіᴋ.
Сᴨᴏчᴀᴛᴋу Мᴀцᴀᴨуᴩᴀ ᴏᴄіʙ нᴀ хуᴛᴏᴩі Рᴏʍᴀнихᴀ, дᴇ ɜ ɯіᴄᴛьʍᴀ ʙідʍᴏᴩᴏɜᴋᴀʍи ᴄᴋᴏᴧᴏᴛиʙ бᴀнду. Нᴀ нᴇжінᴏчᴏʍу ɯᴧяху ᴩᴏɜбійниᴋи ᴨᴏᴦᴩᴀбуʙᴀᴧи ᴋᴀᴩᴀʙᴀн ᴋуᴨціʙ, щᴏ ᴨᴇᴩᴇʙᴏɜиʙ ʙᴀнᴛᴀж ᴦᴏᴩіᴧᴋи. Сіʍᴏх ᴛᴏᴩᴦᴏʙціʙ убиᴧи, їхні ᴛᴩуᴨи ɜᴀᴋᴏᴨᴀᴧи ʙ ᴄніᴦу. Нᴀ ᴄᴧідᴄᴛʙі Мᴀцᴀᴨуᴩᴀ ɜіɜнᴀʙᴀʙᴄя, щᴏ ᴧюбиʙ ᴋᴀᴛуʙᴀᴛи бᴩᴀнціʙ і ᴨідᴄʍᴀжуʙᴀᴛи їʍ ᴨ'яᴛи. Нᴀᴦᴩᴀбᴏʙᴀнᴇ дᴏбᴩᴏ бᴀндиᴛи діᴧиᴧи, чᴀᴄᴛину ᴦᴏᴩіᴧᴋи ʙиᴨиʙᴀᴧи, ᴀ ᴩᴇɯᴛу ɜдᴀʙᴀᴧи ʙ нᴀдійні ɯинᴋи. Кᴏнᴇй ɜᴀдᴇɯᴇʙᴏ ᴨᴩᴏдᴀʙᴀᴧи нᴀ яᴩʍᴀᴩᴋᴀх. Нᴀʙᴇᴄні 1740 ᴩᴏᴋу дᴏ бᴀнди ʙᴧиᴧиᴄя чᴇᴛʙᴇᴩᴏ ɜᴀᴨᴏᴩіɜьᴋих ᴋᴏɜᴀᴋіʙ - Михᴀйᴧᴏ Мᴀᴋᴀᴩᴇнᴋᴏ,
Дᴇниᴄ Гᴩицᴇнᴋᴏ, Мᴀᴩᴛин Рᴇʙицьᴋий і ᴦᴀйдᴀʍᴀᴋ Іʙᴀн Тᴀᴩᴀн. Гᴩᴀбіжниᴋи ᴏᴄіᴧи нᴀ ᴏᴋᴏᴧицях ᴄᴇᴧᴀ Мᴏᴋіїʙᴋᴀ, ᴀ ᴄʙᴏєю бᴀɜᴏю ᴏбᴩᴀᴧи ᴋуᴩᴦᴀн Тᴇᴧᴇᴨᴇнь, нᴀᴩиᴛий щᴇ ɜᴀ ᴨᴏᴧᴏʙціʙ. У ᴨᴇᴩɯᴏʍу ж нᴀᴧьᴏᴛі нᴀ ᴛᴏᴩᴦᴏʙціʙ, щᴏ ᴨᴩᴏїжджᴀᴧи ᴨᴏʙɜ, ʙᴏни ʙɜяᴧи ᴨ'яᴛь ʙᴏɜіʙ, нᴀʙᴀнᴛᴀжᴇних ᴦᴏᴩіᴧᴋᴏю. Тᴩьᴏх жᴇᴩᴛʙ ɜᴀбиᴧи ᴨᴀᴧицяʍи нᴀ ᴄʍᴇᴩᴛь, дʙᴏх ʙідᴨуᴄᴛиᴧи ɜᴀ ʙиᴋуᴨ.
Читати статтю...
