Суспільне опублікувало статтю про 10 дебютних книжок відомих українських та іноземних письменників. Від Кідрука та Дереша до Брауна та Кінга 👌

Я якось втомився від соцмереж, повидаляв з телефону, і більше читаю, ніж пишу про прочитане ...

... а тут зайшов в Інстаграм з ноута і так приємно стало - Літосвіта згадала мій блог серед 10 інших книжкових блогів. Ідеальна компанія, зацініть )

Такі моменти мотивують і дуже цінні. Бо останнім часом з'явилась втома від контенту. Дописи про книжки здаються неважливими, неактуальними і непотрібними. Помітив, що це не лише в мене такі думки, відчувається певна "середня температура по палаті".

У вас є таке?

Ранок з Абук і прекрасною книжкою «14 уроків, які врятують ваше життя» Едіт Еґер (Франкла вже читав, про Еґер багато чув)❤️‍🩹

На якій швидкості слухаєте аудіокнижки? 🎧

⚡️ Кажуть, що найближчим часом Загальні збори ПЕН розглянуть питання кенселінгу Доржа Бату та Спартака Суботи.

Ніколи так не кажіть 😓

Upd: там внизу в дописі вказано, що запитували про книжки, які допомагають будувати команди і тд. З віжуалів це було незрозуміло. Але я бачив багато інших подібних дописів, то згадують так чи інакше переважно нонфік завжди ✌️

Сенс та Genesis запитали у топ менеджерів IT, що вони читають.

Результати - купа нонфіку, і 0 художки. Якось передбачувано аж 🤷‍♂️. Але коли бачу таке, то складається враження, що а) насправді вони читають дуже мало і називають те, що «варто назвати», б) соромляться згадувати про художку, бо «не солідно».

🤔 Ну не вірю, що всі як один виключно заточені на продуктивну продуктивність і відповідну літературу. Що думаєте з цього приводу?

Викликайте Винничука, тут про розпусну епоху пишуть 🤷‍♂️

(«Друг» Сіґрід Нуньєс)

Букблогерка Ліза Сусік та засновник Сенсу Олексій Ерінчак читають і обговорюють ромкоми!

Це треба дивитися!

https://www.youtube.com/watch?v=VU3eW0Yc2kI

Ситуація на третьому поверсі торгового центру наступна. Чуз йоур фейворітс 😉

Зі мною трапилась книжка, яка спочатку насторожила, і змусила уважніше пригледітись, немов до дивного незнайомця, який хоче з тобою товаришувати, а потім перетворилась на щось тепле, сумне, і таке, що хочеться обійняти і підтримати 💔

#прочитане

“Друг” американської письменниці Сіґрід Нуньєс — історія про втрату, літературу та життя. Найкращий друг головної героїні — викладачки письменницької майстерності — неочікувано закінчив життя самогубством. І їй дістався його пес — старенький німецький дог Аполло. Велика собака, маленька квартира, сильне горе та багато рефлексій. Історія змушує переживати різні емоції, адже піднімаються теми смерті, релігії, самогубства, і це все тісно переплітається з роздумами про літературу. В книжці стільки крутих цитат, що якщо ви читаєте зі стікерами, то приготуйте їх побільше ✍️

Спочатку мені важко йшов текст, зокрема через особистість цього самого друга головної героїні, який не викликав симпатії (якраз як представник "розпусної епохи", в якій викладачі дозволяють собі забагато зі студентками), і відповідно важко співпереживати разом з героїнею його втрату, але потім, коли в тексті з’явився Аполло (лише собака в цій книжці має ім’я, до речі) все вирівнялось.

Щемка, сумна, і депресивна історія, яка лишає гіркий, але разом з тим якийсь світлий післясмак. Не розбиває серце, не грається з очікуваннями, а просто показує, яким ще може бути життя. І смерть.

І література. Тут авторка дає собі волю і щедро розкриває нам цю тему, починаючи від згадок про Рільке і закінчуючи Світланою Алєксієвич.

Хочеться порекомендувати цю книжку до прочитання, вона цікава та хороша, але з обережністю — все ж тут є те, що може пригнітити та завести вас у сум чи типу того.

❤️‍🩹 Роман чуттєвий та глибокий.