Warning: file_put_contents(aCache/aDaily/post/vallholl/-13677-13678-13679-13680-9500" target="_blank" rel="noopener" onclick="return confirm('Open this link?\n\n'+this.href);">давньоямної</a> культурно-історичної спільності. Надалі культура просунулася на півдні до Надкаспію й Передкавказзя, на півночі — до Пооччя й Надкам&#39;я, на заході — до Наддніпрянщини, на сході — до Уралу. Тип господарства носіїв зрубної культурно-історичної спільності базувався здебільшого на стійловому та відгінному скотарстві. <br/><br/>У Дніпро-Донецькому міжріччі виявлені поодинокі зерна культурних злаків. У передкавказьких та прикаспійських степах, можливо, практикувалось напівкочове скотарство. Основою господарства зрубного населення епохи пізньої бронзи є стійлове та відгінне скотарство. Пріоритетним було розведення великої рогатої худоби, менший відсоток у стаді складали коні.<br/><br/>Важливу роль у господарстві зрубників займало гірничо-металургійне бронзове виробництво. Виробляли ножі, шила, сокири, браслети. Зустрічаються прикраси з золота. В пізньозрубний час зрубні ковалі опановують таємницю отримання кричного заліза, з якого кують перші поодинокі вироби, здебільшого невеликих розмірів та слабких за якістю виготовлення. <br/><br/>Зрубна культура вважається праіндоіранською. Після засухи в кінці бронзової доби та виснаження природних ресурсів, зрубники почали мігрувати. Частина з них рушила через Кавказ на Іранське плоскогір&#39;я. На заході частина зрубників була асимільована <a href="https://t.me/vallholl/13445?single" target="_blank" rel="noopener" onclick="return confirm('Open this link?\n\n'+this.href);">прабалтослов&#39;янськими</a> племенами. На сході — частина зрубників змішалася з представниками волзько-фінської культури, які рухалися на північний захід. <br/><br/>Та ж частина зрубників, яка відразу не покинула північного Причорномор’я, стала одними з попередників <a href="https://t.me/vallholl/15904?single" target="_blank" rel="noopener" onclick="return confirm('Open this link?\n\n'+this.href);">скіфів</a>, кіммерійців, <a href="https://t.me/vallholl/14869-13677-): Failed to open stream: No such file or directory in /var/www/group-telegram/post.php on line 50
ꑭ ᴠᴀʟʜöʟʟ ✙ | Telegram Webview: vallholl/13677 -
Telegram Group & Telegram Channel
Реконструкція зовнішності чоловіка Зрубної культури.

Рання та середня фази доби пізньої бронзи у Східній Європі збігаються зі сприятливими кліматичними умовами — здебільшого волога та тепла погода, у зв'язку з чим і спостерігається різкий підйом виробничих форм господарства. У 18-13 століттях до нашої ери спостерігається максимальна щільність заселення усіх регіонів східноєвропейського степу. За цих умов виникає зрубна культурно-історична спільність.

Зрубники зайняли обширні території від Уралу на сході до річки Дніпро на заході, від річки Кама й правих приток Оки на півночі до азово-чорноморських степів на півдні. Зважаючи на таку широку територію розповсюдження, представники культури мали деякі специфічні особливості культури, характерні для певної території, через що їх і називають не культурою, а культурно-історичною спільністю.

Виникла культура, за однією версією, на основі давньоямної культурно-історичної спільності. Надалі культура просунулася на півдні до Надкаспію й Передкавказзя, на півночі — до Пооччя й Надкам'я, на заході — до Наддніпрянщини, на сході — до Уралу. Тип господарства носіїв зрубної культурно-історичної спільності базувався здебільшого на стійловому та відгінному скотарстві.

У Дніпро-Донецькому міжріччі виявлені поодинокі зерна культурних злаків. У передкавказьких та прикаспійських степах, можливо, практикувалось напівкочове скотарство. Основою господарства зрубного населення епохи пізньої бронзи є стійлове та відгінне скотарство. Пріоритетним було розведення великої рогатої худоби, менший відсоток у стаді складали коні.

Важливу роль у господарстві зрубників займало гірничо-металургійне бронзове виробництво. Виробляли ножі, шила, сокири, браслети. Зустрічаються прикраси з золота. В пізньозрубний час зрубні ковалі опановують таємницю отримання кричного заліза, з якого кують перші поодинокі вироби, здебільшого невеликих розмірів та слабких за якістю виготовлення.

Зрубна культура вважається праіндоіранською. Після засухи в кінці бронзової доби та виснаження природних ресурсів, зрубники почали мігрувати. Частина з них рушила через Кавказ на Іранське плоскогір'я. На заході частина зрубників була асимільована прабалтослов'янськими племенами. На сході — частина зрубників змішалася з представниками волзько-фінської культури, які рухалися на північний захід.

Та ж частина зрубників, яка відразу не покинула північного Причорномор’я, стала одними з попередників скіфів, кіммерійців, сарматів та близьких їм народів. Дослідження також показують генетичну спорідненість представників зрубної культури з північними та північно-східними сучасними європейцями.

☠️ @vallholl
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM



group-telegram.com/vallholl/13677
Create:
Last Update:

Реконструкція зовнішності чоловіка Зрубної культури.

Рання та середня фази доби пізньої бронзи у Східній Європі збігаються зі сприятливими кліматичними умовами — здебільшого волога та тепла погода, у зв'язку з чим і спостерігається різкий підйом виробничих форм господарства. У 18-13 століттях до нашої ери спостерігається максимальна щільність заселення усіх регіонів східноєвропейського степу. За цих умов виникає зрубна культурно-історична спільність.

Зрубники зайняли обширні території від Уралу на сході до річки Дніпро на заході, від річки Кама й правих приток Оки на півночі до азово-чорноморських степів на півдні. Зважаючи на таку широку територію розповсюдження, представники культури мали деякі специфічні особливості культури, характерні для певної території, через що їх і називають не культурою, а культурно-історичною спільністю.

Виникла культура, за однією версією, на основі давньоямної культурно-історичної спільності. Надалі культура просунулася на півдні до Надкаспію й Передкавказзя, на півночі — до Пооччя й Надкам'я, на заході — до Наддніпрянщини, на сході — до Уралу. Тип господарства носіїв зрубної культурно-історичної спільності базувався здебільшого на стійловому та відгінному скотарстві.

У Дніпро-Донецькому міжріччі виявлені поодинокі зерна культурних злаків. У передкавказьких та прикаспійських степах, можливо, практикувалось напівкочове скотарство. Основою господарства зрубного населення епохи пізньої бронзи є стійлове та відгінне скотарство. Пріоритетним було розведення великої рогатої худоби, менший відсоток у стаді складали коні.

Важливу роль у господарстві зрубників займало гірничо-металургійне бронзове виробництво. Виробляли ножі, шила, сокири, браслети. Зустрічаються прикраси з золота. В пізньозрубний час зрубні ковалі опановують таємницю отримання кричного заліза, з якого кують перші поодинокі вироби, здебільшого невеликих розмірів та слабких за якістю виготовлення.

Зрубна культура вважається праіндоіранською. Після засухи в кінці бронзової доби та виснаження природних ресурсів, зрубники почали мігрувати. Частина з них рушила через Кавказ на Іранське плоскогір'я. На заході частина зрубників була асимільована прабалтослов'янськими племенами. На сході — частина зрубників змішалася з представниками волзько-фінської культури, які рухалися на північний захід.

Та ж частина зрубників, яка відразу не покинула північного Причорномор’я, стала одними з попередників скіфів, кіммерійців, сарматів та близьких їм народів. Дослідження також показують генетичну спорідненість представників зрубної культури з північними та північно-східними сучасними європейцями.

☠️ @vallholl

BY ꑭ ᴠᴀʟʜöʟʟ ✙







Share with your friend now:
group-telegram.com/vallholl/13677

View MORE
Open in Telegram


Telegram | DID YOU KNOW?

Date: |

"The inflation fire was already hot and now with war-driven inflation added to the mix, it will grow even hotter, setting off a scramble by the world’s central banks to pull back their stimulus earlier than expected," Chris Rupkey, chief economist at FWDBONDS, wrote in an email. "A spike in inflation rates has preceded economic recessions historically and this time prices have soared to levels that once again pose a threat to growth." But the Ukraine Crisis Media Center's Tsekhanovska points out that communications are often down in zones most affected by the war, making this sort of cross-referencing a luxury many cannot afford. In addition, Telegram's architecture limits the ability to slow the spread of false information: the lack of a central public feed, and the fact that comments are easily disabled in channels, reduce the space for public pushback. Since its launch in 2013, Telegram has grown from a simple messaging app to a broadcast network. Its user base isn’t as vast as WhatsApp’s, and its broadcast platform is a fraction the size of Twitter, but it’s nonetheless showing its use. While Telegram has been embroiled in controversy for much of its life, it has become a vital source of communication during the invasion of Ukraine. But, if all of this is new to you, let us explain, dear friends, what on Earth a Telegram is meant to be, and why you should, or should not, need to care. At the start of 2018, the company attempted to launch an Initial Coin Offering (ICO) which would enable it to enable payments (and earn the cash that comes from doing so). The initial signals were promising, especially given Telegram’s user base is already fairly crypto-savvy. It raised an initial tranche of cash – worth more than a billion dollars – to help develop the coin before opening sales to the public. Unfortunately, third-party sales of coins bought in those initial fundraising rounds raised the ire of the SEC, which brought the hammer down on the whole operation. In 2020, officials ordered Telegram to pay a fine of $18.5 million and hand back much of the cash that it had raised.
from it


Telegram ꑭ ᴠᴀʟʜöʟʟ ✙
FROM American