Районна бібліотека

​​Найкращою прочитаною цьогоріч книгою лишається — і, вочевидь, залишиться, — When We Cease to Understand the World Бенхаміна Лабатута (в оригіналі — Un verdor terrible), яка починається як нонфікшн про науковців-візионерів, щоби потім обернутися найделікатнішим сортом космік горору. А найцікавішою постаттю в ній для мене став математик Александр Ґротендік: спочатку — майже карикатура на архетип безумного професора, потім — Фауст, що обрав світлу сторону. Про містичні одкровення Ґротендіка я трохи розповідала в бонусному подкасті; нажаль, моєї шкільної французької не вистачить, щоби здолати його (доступний в інтернет-архіві) трактат про сни як ключ до бога, тому я шукала ще якісь тексти, які пролили б світло на цю людину. Чорт, здається, я ще ніколи так не вагалася перед тим, як вжити слово «людина» — рука тягнеться додати астериск.

Так я натрапила на роман Карлоса Фонсеки Colonel Lágrimas. Це така шанобливо-фрейдистська спроба пояснити, що спонукало Ґротендіка зруйнувати власну наукову кар’єру, і звідки взялося його тяжіння до містичних жіночих фігур: математик ледь не помер від голоду, наслідуючи носійку стигматів Марту Робен. З одного боку, рев’юер, що охарактеризував книжку як «інтелектуальну дроч», безумовно правий: я не уявляю, як (і навіщо) це читатиме людина, не знайома з біографією Ґротендіка. З іншого — перетерпіти це красне від натуги письменство (після ясного, свіжого і читацько-орієнтованого Лабатута) варто було заради однієї деталі. Як відомо, Ґротендік під час війни у В'єтнамі полетів у Ханой і читав математичні лекції ледь не під бомбами. Але Фонсека ось на що звертає увагу: «це була не удавана благодійність, адже йшлося не про якісь корисні рівняння… [а про] безкорисні рівняння в чистому вигляді, математику для експертів, математику для купки таких самих безкорисних людей, від чиєї не-корисності, однак, світ дістає химерну красу».

Просто хочу скористатися приводом і сказати, що, безкінечно поважаючи військових і волонтерів, я поважаю і тих, хто продовжує творити безкорисну — в обох словникових значеннях — красу.

www.group-telegram.com/it/your_local_library.com/1056

4.7K viewsAug 22, 2024 at 18:47

​​Найкращою прочитаною цьогоріч книгою лишається — і, вочевидь, залишиться, — When We Cease to Understand the World Бенхаміна Лабатута (в оригіналі — Un verdor terrible), яка починається як нонфікшн про науковців-візионерів, щоби потім обернутися найделікатнішим сортом космік горору. А найцікавішою постаттю в ній для мене став математик Александр Ґротендік: спочатку — майже карикатура на архетип безумного професора, потім — Фауст, що обрав світлу сторону. Про містичні одкровення Ґротендіка я трохи розповідала в бонусному подкасті; нажаль, моєї шкільної французької не вистачить, щоби здолати його (доступний в інтернет-архіві) трактат про сни як ключ до бога, тому я шукала ще якісь тексти, які пролили б світло на цю людину. Чорт, здається, я ще ніколи так не вагалася перед тим, як вжити слово «людина» — рука тягнеться додати астериск.

Так я натрапила на роман Карлоса Фонсеки Colonel Lágrimas. Це така шанобливо-фрейдистська спроба пояснити, що спонукало Ґротендіка зруйнувати власну наукову кар’єру, і звідки взялося його тяжіння до містичних жіночих фігур: математик ледь не помер від голоду, наслідуючи носійку стигматів Марту Робен. З одного боку, рев’юер, що охарактеризував книжку як «інтелектуальну дроч», безумовно правий: я не уявляю, як (і навіщо) це читатиме людина, не знайома з біографією Ґротендіка. З іншого — перетерпіти це красне від натуги письменство (після ясного, свіжого і читацько-орієнтованого Лабатута) варто було заради однієї деталі. Як відомо, Ґротендік під час війни у В'єтнамі полетів у Ханой і читав математичні лекції ледь не під бомбами. Але Фонсека ось на що звертає увагу: «це була не удавана благодійність, адже йшлося не про якісь корисні рівняння… [а про] безкорисні рівняння в чистому вигляді, математику для експертів, математику для купки таких самих безкорисних людей, від чиєї не-корисності, однак, світ дістає химерну красу».

Просто хочу скористатися приводом і сказати, що, безкінечно поважаючи військових і волонтерів, я поважаю і тих, хто продовжує творити безкорисну — в обох словникових значеннях — красу.

BY Районна бібліотека