В сучасному дискурсі прийнято за істину наратив про правильне вихованя. Якщо людині змалечку вкладати правильні цінності, то вона виросте доброчесним та благонадійним громадянином, який побудує здорові стосунки, протидіятиме насильству в сім'ї та суспільстві, захищатиме права пригнобленних. Цілком і повністю просвітницьке трактування людини як tabula rasa при народженні, та, як наслідок, надання соціальному провідного та всеохопного значення у процесі формування особистості.
Це ми можемо бачити і сьогодні на приклад іосвітнього середовища, в яке активно включають теми рівності, толерантності, насильства тощо. І все це несе директивний характер - тільки це може виховати "правильну" людину. Тривалий час я і сама вірила в ці тези, а протистояння навіюванням полягало у тому, аби віднайти "іншу правильну" систему виховання.
Однак, це працює лише в теорії чи контрольованих у просторі та часі експериментальних умовах, коли людська спільнота розглядається в стерильних умовах поділу на чорне та біле. Як аргумент можна апелювати до досліджень, в яких підтверджується сильна роль вроджених факторів, але я пропоную звернутися до реального життя та власного досвіду.
"Ідеальні" люди під тиском обставин можуть ламатися і перетворюватись на свої протилежності. При чому це може відбутися як "раз і назавжди", так і мати спорадичний характер. У першому випадку це свідчить про намагання людини тривалий час зберігати хибне обличчя, яке було нав'язано вихованням, що, зрештою, стало нестерпним. У другому випадку це реакція на неординарну ситуацію, що свідчить про "запуск природних механізмів" у вигляді некнтрольованих емоційних реакцій на події, які не були передбачені "протоколмо виховання". По заспокоєнню та поверненню до нормального стану людині буде важко прийняти таку темну, навіть "тваринну" частину себе. Як з цим працювати, це окрема тема і зараз не про це.
Початок 20 століття характеризується явищем психоаналізу, який виявив те, що подавлення сексуальності на погодження соціальним нормам веде до неврозу. Сто років потому, після вдаваної сексуальної емансипації, ми продовжуємо знущатися над собою і подавляємо людську природу через витіснення негативних емоцій та рис характеру. Нас змушують подавляти агресію та негатив, апріорі толерантно ставитись до всіх, клеймувати "жіноче" та "чоловіче" та ділити емоції та переживання на "правильні" та "неправильні".
Ні, це не заклик до прояву агресії та відкритої ненависті. Це заклик прийняти ці речі як об'єктивну частину нашої сутності, яку неможливо "перевиховати". З цим можливо лише навчитися ладнати і спрямовувати деструктивну енегрію у правильне русло, та адекватно реагувати на такі прояви, звертаючи увагу на контекст. Бо маючи чорно-біле сприйняття своєї природи, людина не зможе стійко прийняти виклики життя. При чому, як стосовно себе, так і інших.
На жаль, навчанням чи вихованням тут не зарадиш, адже це здобувається лише досвідом. А тому, гіперопіка та тепличні умови виховання унеможливлюють органічного набуття досвіду людиною, який в кожному віці несе свій унікальний характер. Так само і повна відсутність берегів перетворює здобуття досвіду на процес виживання. У дорослому віці ця людина буде компенсувати цю нестачу досвіду і це велике випробування. Звісно, існують універсальні правила, які описують загальні принципи, і правильно донести їх дитині є метою виховання. Однак, як вона їх зрозуміє і як впровадить у життя, це суто індивідуальна історія.
Досвід показує, що природне/іманентне братиме гору над соціальним/насадженим, якщо ігноруватиметься чи тавруватиметься як негативне. І чим сильніше витіснення, тим важчим буде удар у відповідь. Це працює і на індивідуальному, і на колективному рівнях. А тому чимдужчі намагання в утопію та "нову людину" призведуть до своєрідної духовної "варваризації" через бунт іманентності. Це не нормалізація негативних та небезпечних рис, а цілісне сприйняття задля можливості об'єктивно оцінювати себе та бути готовим до різних життєвих ситуацій.
В сучасному дискурсі прийнято за істину наратив про правильне вихованя. Якщо людині змалечку вкладати правильні цінності, то вона виросте доброчесним та благонадійним громадянином, який побудує здорові стосунки, протидіятиме насильству в сім'ї та суспільстві, захищатиме права пригнобленних. Цілком і повністю просвітницьке трактування людини як tabula rasa при народженні, та, як наслідок, надання соціальному провідного та всеохопного значення у процесі формування особистості.
Це ми можемо бачити і сьогодні на приклад іосвітнього середовища, в яке активно включають теми рівності, толерантності, насильства тощо. І все це несе директивний характер - тільки це може виховати "правильну" людину. Тривалий час я і сама вірила в ці тези, а протистояння навіюванням полягало у тому, аби віднайти "іншу правильну" систему виховання.
Однак, це працює лише в теорії чи контрольованих у просторі та часі експериментальних умовах, коли людська спільнота розглядається в стерильних умовах поділу на чорне та біле. Як аргумент можна апелювати до досліджень, в яких підтверджується сильна роль вроджених факторів, але я пропоную звернутися до реального життя та власного досвіду.
"Ідеальні" люди під тиском обставин можуть ламатися і перетворюватись на свої протилежності. При чому це може відбутися як "раз і назавжди", так і мати спорадичний характер. У першому випадку це свідчить про намагання людини тривалий час зберігати хибне обличчя, яке було нав'язано вихованням, що, зрештою, стало нестерпним. У другому випадку це реакція на неординарну ситуацію, що свідчить про "запуск природних механізмів" у вигляді некнтрольованих емоційних реакцій на події, які не були передбачені "протоколмо виховання". По заспокоєнню та поверненню до нормального стану людині буде важко прийняти таку темну, навіть "тваринну" частину себе. Як з цим працювати, це окрема тема і зараз не про це.
Початок 20 століття характеризується явищем психоаналізу, який виявив те, що подавлення сексуальності на погодження соціальним нормам веде до неврозу. Сто років потому, після вдаваної сексуальної емансипації, ми продовжуємо знущатися над собою і подавляємо людську природу через витіснення негативних емоцій та рис характеру. Нас змушують подавляти агресію та негатив, апріорі толерантно ставитись до всіх, клеймувати "жіноче" та "чоловіче" та ділити емоції та переживання на "правильні" та "неправильні".
Ні, це не заклик до прояву агресії та відкритої ненависті. Це заклик прийняти ці речі як об'єктивну частину нашої сутності, яку неможливо "перевиховати". З цим можливо лише навчитися ладнати і спрямовувати деструктивну енегрію у правильне русло, та адекватно реагувати на такі прояви, звертаючи увагу на контекст. Бо маючи чорно-біле сприйняття своєї природи, людина не зможе стійко прийняти виклики життя. При чому, як стосовно себе, так і інших.
На жаль, навчанням чи вихованням тут не зарадиш, адже це здобувається лише досвідом. А тому, гіперопіка та тепличні умови виховання унеможливлюють органічного набуття досвіду людиною, який в кожному віці несе свій унікальний характер. Так само і повна відсутність берегів перетворює здобуття досвіду на процес виживання. У дорослому віці ця людина буде компенсувати цю нестачу досвіду і це велике випробування. Звісно, існують універсальні правила, які описують загальні принципи, і правильно донести їх дитині є метою виховання. Однак, як вона їх зрозуміє і як впровадить у життя, це суто індивідуальна історія.
Досвід показує, що природне/іманентне братиме гору над соціальним/насадженим, якщо ігноруватиметься чи тавруватиметься як негативне. І чим сильніше витіснення, тим важчим буде удар у відповідь. Це працює і на індивідуальному, і на колективному рівнях. А тому чимдужчі намагання в утопію та "нову людину" призведуть до своєрідної духовної "варваризації" через бунт іманентності. Це не нормалізація негативних та небезпечних рис, а цілісне сприйняття задля можливості об'єктивно оцінювати себе та бути готовим до різних життєвих ситуацій.
BY Afemina
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
During the operations, Sebi officials seized various records and documents, including 34 mobile phones, six laptops, four desktops, four tablets, two hard drive disks and one pen drive from the custody of these persons. Emerson Brooking, a disinformation expert at the Atlantic Council's Digital Forensic Research Lab, said: "Back in the Wild West period of content moderation, like 2014 or 2015, maybe they could have gotten away with it, but it stands in marked contrast with how other companies run themselves today." The account, "War on Fakes," was created on February 24, the same day Russian President Vladimir Putin announced a "special military operation" and troops began invading Ukraine. The page is rife with disinformation, according to The Atlantic Council's Digital Forensic Research Lab, which studies digital extremism and published a report examining the channel. The company maintains that it cannot act against individual or group chats, which are “private amongst their participants,” but it will respond to requests in relation to sticker sets, channels and bots which are publicly available. During the invasion of Ukraine, Pavel Durov has wrestled with this issue a lot more prominently than he has before. Channels like Donbass Insider and Bellum Acta, as reported by Foreign Policy, started pumping out pro-Russian propaganda as the invasion began. So much so that the Ukrainian National Security and Defense Council issued a statement labeling which accounts are Russian-backed. Ukrainian officials, in potential violation of the Geneva Convention, have shared imagery of dead and captured Russian soldiers on the platform. After fleeing Russia, the brothers founded Telegram as a way to communicate outside the Kremlin's orbit. They now run it from Dubai, and Pavel Durov says it has more than 500 million monthly active users.
from jp
