group-telegram.com/booksanuta/3552
Last Update:
видавництво: Лабораторія, 9/10
Відверто, чуттєво, невловимо.
Це щось на межі чуттєвості та внутрішнього розуміння. Це одна із тих історій, яка торкається душі та чогось особистого, і важко пояснити чого саме. Ситуації та життєві випробування зовсім мені незнайомі, та навряд чи будуть, але історія не залишає і шансу бути байдужим читачем. Я просто-таки пливла по сюжету і розчинялася.
Анотація обіцяє нам розповідь про життя трьох людей, які вирішили завести дитя та оселитися на відшибі десь в глубинці США, але насправді про це тут лише третя частина і вона найменша із усіх. Історія почається задовго до цієї точки, вона розпочинається із самого дитинства героїв (точніше двох чоловіків: Боббі та Джонатана). Коли вони, бувши малими та незнайомими один одному, переживали важливі втрати та події у своєму житті (які по факту і забрали в доросле життя в якості своїх травм).
Перш, ніж ми все ж опинимося в невеличкому будинку у Вудстоці, де панує сімейне тепло, платонічне кохання та дитячий крик, ми познайомимося з невеликим, але вагомим шляхом життя головних героїв. Їх всього троє (+два другорядних, яких варто зазначити). Розповідь ведеться із першого лиця, але позмінно (два чоловіка, дві жінки). Я щира прихильниця третього лиця, але в цій історії ця оповідь мене полонила. Автор – людина неймовірної майстерності, який просто-таки жонглює порівняннями та описами. Настільки смачно, ув’язливо та прямолінійно, що просто хочеться увібрати в себе цей текст.
Важко сказати про що саме ця книга. Але вона така… відверта, чуттєва, невловима та зрозуміла в моменті читання. Це про платонічне кохання, про глибинний зв’язок між людьми та про вічний пошук себе. До речі, ось цей момент і забрав один бал із десятки. Мене неймовірно дратувала Клер, як героїня, її інфантильність та якась підліткова невпевненість в собі (жінці сорок років на хвилинку). Але із іншої сторони я розумію, що автор хотів показати таких людей, бо вони справді існують.
Я не можу назвати це книгою-рефлексією, бо вона не викликала у мене якихось роздумів. Але в той час ця історія розслабляє і затягує в самий сенс, поміж рядків. І її варто лише прочитати заради цього відчуття. Хоча я певна, що доволі багатьом книга не сподобається і вони її не відчують. Можливо, це навіть книга-настрій. Бляха, важко описати історію, яку зрозумів більш душею, ніж переосмисленням в голові.
Також тут підіймаються теми СНІДу, лгбт-спільноти, самоприйняття та прийняття оточенням, а ще тут про душевну свободу, свободу від людських упереджень та про бій, який кожен із нас веде на самоті.
Коротше, раджу! Дуже рада, що вона тепер у моєму читацькому багажі і я точно з часом її перечитаю.
#дегустація
