Mafioso (1962)
Реж.: Альберто Латтуада
Прекрасне дуже літнє кіно про відпустку сім'ї на Сицилії, яке дає і глядачам відчути це гаряче сонячне проміння та вайб через екран, хай навіть цей кінематографічний досвід чорно-білий.
Як же тут багато життя в кожній хвилині. Особливо цікаво було спостерігати, як в цій історії одну з важливих ролей відіграє Їжа, навіть звичайне морозиво. Не кажучи про буквальний тазік пасти 😅
Той шикарний момент, коли деякі мізансцени настільки активні, що й випадкові люди з масовки чіпляють своєю фактурністю. А кадри раз за разом своєю динамікою тяготіють ледь не до бароко.
Знаходячи ідеальні і неочікувані моменти фільм дивує непередбачуваними поворотами, десь навіть з переходом в фарс, десь в комедійну стежку, завершуючи криміналом, котрий лишає водночас в теплі і дискомфорті і головного героя, і нас.
Така атмосферна прихована перлина італійського кіно! Няяям💗
#італійське_літо
Реж.: Альберто Латтуада
Прекрасне дуже літнє кіно про відпустку сім'ї на Сицилії, яке дає і глядачам відчути це гаряче сонячне проміння та вайб через екран, хай навіть цей кінематографічний досвід чорно-білий.
Як же тут багато життя в кожній хвилині. Особливо цікаво було спостерігати, як в цій історії одну з важливих ролей відіграє Їжа, навіть звичайне морозиво. Не кажучи про буквальний тазік пасти 😅
Той шикарний момент, коли деякі мізансцени настільки активні, що й випадкові люди з масовки чіпляють своєю фактурністю. А кадри раз за разом своєю динамікою тяготіють ледь не до бароко.
Знаходячи ідеальні і неочікувані моменти фільм дивує непередбачуваними поворотами, десь навіть з переходом в фарс, десь в комедійну стежку, завершуючи криміналом, котрий лишає водночас в теплі і дискомфорті і головного героя, і нас.
Така атмосферна прихована перлина італійського кіно! Няяям
#італійське_літо
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Esthete online
Mafioso (1962) Реж.: Альберто Латтуада Прекрасне дуже літнє кіно про відпустку сім'ї на Сицилії, яке дає і глядачам відчути це гаряче сонячне проміння та вайб через екран, хай навіть цей кінематографічний досвід чорно-білий. Як же тут багато життя в кожній…
Планую найближчі декілька місяців дивитись побільше італійського кіно, тож січень з японським кінематографом цього року мали (пости по тегу #Japanuary), тепер час на #італійське_літо 🎀
📸 Софі Лорен та Карло Понті в 1960х
📸 Софі Лорен та Карло Понті в 1960х
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Forwarded from Чорний лотос
Останній показ другого дня фестивалю Миколайчук OPEN відкрився хвилиною мовчання памʼяті актора Юрія Феліпенко та всіх кино та театральних митців, які загинули під час повномасштабної війни.
R.I.P.
R.I.P.
Агент щастя (2024)
Режисери: Арун Бхаттараї, Дороття Зурбо
Останнє переглянуте на #Docudays, але не останнє в моєму серці💗
Бутанський документальний фільм про дуже крихке і часто невловиме почуття: щастя. Головний герой 40річний самотній чоловік, котрий живе з мамою, мріє зустріти кохання і нинішня його робота - ходити від дому до дому в Бутані, спілкуватись з людьми і зʼясовувати, наскільки вони дійсно щасливі.
Цікава подорож різними перспективами, пріорітетами, способами життя та звичками. Гірко-солодка та чарівна стрічка, яка просякнута гірським повітрям Східних Гімалаїв, сільською меланхолією, романтизмом та все ж таки любов'ю до життя, яким би складним воно не було. А гострих кутів тут багацько. І після ран, через біль, все одно приходить загоєння.
Класно, що в своїх екзистенційних бесідах з жителями фільм не лише відкриває їх історії глибше, ніж відповіді на папері, і не кидає вже початі сюжетні лінії, а веде до фіналу, тепло тримаючи за руку в пошуках справжньої цілющої краплинки щастя в океані неспокою ХХІ століття.
Фільм було дуже приємно дивитись. Вийшла така щира і вайбова соціальна трагікомедія дослідження, котрою по суті і є наше життя, десь більше, десь менше. Але все одно знайдеться місце всьому спектру емоцій поруч з роздумами.
#документалістика
Комісія на захисті мого диплома, де частина теми та розрахунків була "підвищення якості вихідної продукції" і котрі доколупались "а як це ви якість порахували математично, бо це ж неможливо", вони б впали в кому мабуть від формул розрахунку національного щастя, які тут застосовують😅 А в цьому вирахунку індексу щастя є навіть наявність худоби)
Режисери: Арун Бхаттараї, Дороття Зурбо
Останнє переглянуте на #Docudays, але не останнє в моєму серці
Бутанський документальний фільм про дуже крихке і часто невловиме почуття: щастя. Головний герой 40річний самотній чоловік, котрий живе з мамою, мріє зустріти кохання і нинішня його робота - ходити від дому до дому в Бутані, спілкуватись з людьми і зʼясовувати, наскільки вони дійсно щасливі.
Цікава подорож різними перспективами, пріорітетами, способами життя та звичками. Гірко-солодка та чарівна стрічка, яка просякнута гірським повітрям Східних Гімалаїв, сільською меланхолією, романтизмом та все ж таки любов'ю до життя, яким би складним воно не було. А гострих кутів тут багацько. І після ран, через біль, все одно приходить загоєння.
Класно, що в своїх екзистенційних бесідах з жителями фільм не лише відкриває їх історії глибше, ніж відповіді на папері, і не кидає вже початі сюжетні лінії, а веде до фіналу, тепло тримаючи за руку в пошуках справжньої цілющої краплинки щастя в океані неспокою ХХІ століття.
Фільм було дуже приємно дивитись. Вийшла така щира і вайбова соціальна трагікомедія дослідження, котрою по суті і є наше життя, десь більше, десь менше. Але все одно знайдеться місце всьому спектру емоцій поруч з роздумами.
#документалістика
Комісія на захисті мого диплома, де частина теми та розрахунків була "підвищення якості вихідної продукції" і котрі доколупались "а як це ви якість порахували математично, бо це ж неможливо", вони б впали в кому мабуть від формул розрахунку національного щастя, які тут застосовують
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM