15th century textile

Нечуйвітер

Я знаю,
що руки мої 
не танцюють
без тебе.

Приходжу любити
зламане страхом та гнівом,
приходжу любити
зламані тіло та ніжність,
а там — анемони
чекають заходу сонця;
а там — первоцвіти
корінням чіпляють за рани.

Ти — спалені рештки,
зруйноване заспане місто;
але я іду
по бруківці скаліченій градом,
і бачу як квіти
залижуть рани асфальту,
і бачу крізь час
як ти станеш старим і красивим.

Дай мені розбудити,
дозволь цілувати,
дай мені розібрати
твій світ, яким його знаєш.

Ти думав,
що більше нічого 
для інших 
не маєш,
але я і це заберу
в свої соки та стебла.

Я змушу тебе посміхнутись
оскалом без шкіри,
я з'їм навіть це:
мінерали кісток пожовтілих;
і тіло твоє спалахне
в нечуйвітер червневий.

О, квітко,
ходімо любити Сонце зі мною!

І ми затанцюємо легкістю
в наших обіймах.

#вірші #nudes