☎️ А ще можете привітати. Нарешті маю новий телефон із класною камерою. Сидів у чорта на рогах, але все одно вийшли гарні світлини (якщо не придивлятись).

Тепер зможу постити фото, за якість яких не соромно.

Якщо що, то в житті вистава не чорно-біла 🐶

🗿 Мені здається чи Апріорі останнім часом якось занадто розійшлись? Що не анонс, то люта база. Мені їх попередні видання, звісно, теж подобались, але цього року буквально кожну новинку від них додаю у вішліст.

Угода із диявилом чи як?

🥯 І Фабула дуже класні новинки має, і Vivat, і Віхола, і ще купа видавництв. Всі молодці, всі беріть з полиці по пиріжечку.

Тільки, а де брати гроші все те купляти та час, щоб все те читати?

🌆 Неймовірна книга від неймовірного автора. Почав сьогодні зранку й мабуть сьогодні ж і кінчу. Не за власним бажанням, а через примус: книга просто не випускає зі своїх лабетів, як би я не виривався.

Раніше читав «Disgrace» від Кутсі і маю дивне відчуття немов це різні автори й один той самий автор водночас. Книги дуже різні за стилем та сюжетом, але із незмінною авторською атмосферою.

Той випадок, коли письменник настільки універсальний та крутий, що йому дали і Нобеля, і Букера (двічі).

Фальшиве ім'я

Джона Максвелла Кутзее (Coetzee) насправді звуть не Джон Максвелл Кутзее. Вірніше він цілком Джон Максвелл, але не зовсім Кутзее. Насправді його прізвище має вимовлятись дуже коротко та з акцентом на останній склад, [kʊtˈsiː]. Тому майже усіма мовами, які використовують кирилицю, прізвище Coetzee транскрибується, як Кутсі/Куці.

Болгарська, казахська, сербська, македонська та навіть латиська й азербайджанська — усі ці мови (та не тільки вони) адаптували прізвище під його справжнє звучання. Кирилицею не адаптували, фактично, лише Росія, Білорусь та ми.

Дуже дивно, коли справжнє прізвище автора немає нічого спільного із його написанням. Проте, майже усі мови, що користуються латиницею, написання зберегли, то й більшість людей на Заході також читають прізвище, як хочуть: Кутзеє, Котзі, Коетзії та інші несамовиті варіації.

Я видалив Rork і став щасливим

Rork – це не застосунок для читання. Це диявольська машина, яка висмоктує усю радість та задоволення із процесу та змушує ненавидіти книги, себе та життя.

Rork – Гольдштейн, підступний шпигун, який за добрими намірами приховав ніж, яким готовий зарізати усіх дорогих твоєму серцю людей.

Свого часу я був у захваті від Rork, бо ж він об'єктивно приємний у використанні, мінімалістичний та такий, що дарує короткотермінове задоволення по закінченню окремих сесій читання й самої книги в цілому. Але через деякий час я почав помічати, що відкидаю ідею почитати, бо «а сенс оце відкривати книгу, вмикати застосунок, якщо у мене лише 10 хвилин? Краще ввечері нормально сяду почитати».

Через це я, фактично, звузив кількість читання до кількох тривалих сесій за день. В той же недовгий час, коли я міг би почитати посеред дня – я вбивав час, гортаючи стрічку соцмереж.

Часто, коли читав книгу у збільшеному форматі/із малим шрифтом помічав, що швидкість читання менша за звичну й починав прискорюватись/втрачати концентрацію.

Тобто саме читання перетворилось на бездушне споживання книги. Це нагадує відстежування кожної калорії, яку ти з'їв, ще й із намаганням "вкластись" у часовий ліміт трапези. Сьогодні я з'їв борщ лише за 7 хвилин, оце я крутий. Рівень задоволення від їжі, її якість та посмак у цьому рівнянні взагалі не присутні.

Що я отримав, коли видалив Rork: почав значно більше читати; почав проводити значно менше часу в соцмережах; почав знов читати у задоволення, перечитуючи речення та сцени, що сподобались. Перестав картати себе за дні, коли мені просто не хочеться читати.

Що я втратив, коли видалив Rork: зайву тривожність; претензії до себе стосовно темпів читання; можливість легко відстежувати кількість прочитаних книг. Для чого мені відстежувати кількість прочитаних книг, якщо чесно, гадки не маю.

Видаляйте Rork та живіть щасливе життя!

Сьогодні проводжу день ось так.

Дивився на цю книжку вже 8 років (!!!) й лише зараз дійшли руки купити та прочитати.

А ви можете провести день за переглядом крутих книжкових каналів з нашої теки.

🍿 Вчора був на «Приборканні норовливого». Італійський фільм 80-го року, мовою оригіналу, в Києві на великому екрані. Якась магія.

Все це в межах кіноклубу італійської класики, який постійно проходить у Жовтні. Поки показ фільмів італійською призупинено, але причина більш ніж позитивна. Найближчим часом у кінотеатрі «Жовтень» відбудуться два кінофестивалі:

• Київський тиждень критики (17-23 жовтня). Можна буде глянути все: від прем'єри екранізації «Сірих бджіл» чи нової документалки Сенцова до «Шоу жахів Рокі Горора» та новинок цьогорічного Канського та Венеційського кінофестивалів.

Розклад та квитки

• Міжнародний кінофестиваль «Молодість» (26 жовтня - 3 листопада). Не знаю чи треба щось додавати, адже це «Молодість». Пропускати таке не можна.

Але, варто зазначити, що деякі з фільмів будуть доступні онлайн, а всі покази з конкурсної програми «Teen Screen» (кіно для дітей та підлітків) абсолютно безкоштовні.

Розклад та абонементи

За що обожнюю кінофестивалі, так це за право на майже дитячу щиру необізнаність. Через постійну тривожність ми хочемо знати та контролювати все. Який курс долара планується наступного року? Якого числа та яким потягом я поїду взимку на відпочинок? Які відгуки на цю новинку від Vivat? Чи точно ця авторка ніде не зашкварилась?

Тому можливість піти на фільм про який ти взагалі нічого не знаєш — справді велика рідкість, яка викликає щеняче захоплення. Згадуються часи, коли ти йшов не на фільм, а першою чергою в кінотеатр. Бо кіно було ритуалом, а конкретно кінофільм — це лише приємне доповнення. Ті самі часи, коли квитки бронювались дзвінком до касового оператора, а фільм обирався не за рецензіями критиків, а через прикольний постер.

Ось так і на фестивалі: цілком можливо половина фільмів, які ти подивишся будуть посередніми, але задоволення від загальної атмосфери й неочікувано класних стрічок на 100% вартують того.

Паралельно із цієї прем'єрою у режисера вийшов «Отелло» в найбільш патріотичному театрі міста.

Маю квитки аж на 25 грудня. В якомусь інтерв'ю Петросян казав, що перестає вносити правки до вистави якраз десь через два місяці після прем'єри. Перечекаю бета-тест, так би мовити.